Рішення № 117695931, 15.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34561/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.10.2023 року № 155250025221 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди роботи у Третьому Одеському тресті столових буфетником у кафе «Орбіта» об`єднання № 25 з 18.04.1983 по 01.04.1986 роки, в Асоціації орендних підприємств «Центральний» продавцем в магазині № НОМЕР_1 з 15.03.1993 по 14.03.1995 роки та продавцем в Арендному підприємстві «Магазин № 25» з 15.03.1995 по 20.03.1996 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV - з 29.08.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань відшкодувати ОСОБА_1 , судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 858 грн. 88 коп.

Ухвалою суду від 18.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, проте відповідачем не зараховані такі періоди роботи: з 18.04.1983 по 01.04.1986 роки, з 15.03.1993 по 14.03.1995 роки, з 15.03.1995 по 20.03.1996 роки. Позивачка вважає протиправним не зарахування зазначених періодів оскільки, її трудова діяльність у спірні періоди підтверджується записами у трудовій книжці, які місять відомості про початок та кінець кожного періоду роботи, які пов`язані між собою хронологічно. Стосовно уточнюючої архівної довідки, позивачка наголосила, що в ній зазначено її прізвище, ім`я та по-батькові російською мовою, крім того відомості у ній співпадають із записами у трудовій книжці. Крім того, відповідач-1 не ставить під сумнів належність трудової книжки саме позивачці, однак у ній напис ПІБ позивачки здійснений так само російською мовою. Позивачка звертає увагу суду, що виправлення та неточності у її трудовій книжці з вини адміністрації підприємства, не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком.

29.12.2023 року до суду надійшов відзив від Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому відповідач зазначає, що розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом екстериторіальності. Страховий стаж позивачки становить 27 років 02 місяців 10 днів, а для визначення права на призначення пенсії 28 років 01 місяць 25 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано: період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 14.12.1982, а саме: НОМЕР_3 міститься виправлення в даті звільнення та не завірено належним чином; 15.03.1995-20.03.1996 інформацію на відбитку печатки не можливо ідентифікувати та відсутній підпис відповідальної особи; 15.03.1993-20.03.1996 міститься виправлення в номері наказу на звільнення та не завірено належним чином. Уточнююча архівна довідка № 2400-Ф-11.1-21 від 29.09.2023 про даний період роботи містить розбіжність імені з паспортними даними заявниці. Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування через відсутність необхідного страхового стажу 30 років. Отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №155250025221 від 26.10.2023, про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є законним та обґрунтованим.

02.01.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка наголошує, що у відзиві на позов Головного управління ПФУ в Одеській області не надав жодного контраргументу та доказу на підтримку правомірності прийнятого Головним управлінням ПФУ в Рівненській області рішення від 26.10.2023 року № 155250025221 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком. Заперечення відповідача проти наведених позивачкою обставин та правових підстав позову відсутнє.

02.01.2024 року Головне управління ПФУ в Одеській області надіслало до суду копію пенсійної справи ОСОБА_1

20.02.2024 року до суду надійшов відзив від Головного управління ПФУ в Рівненській області, в якому зазначено, що згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 30 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 рік. Вік позивача становить 60 років 1 місяць 22 дні, страховий стаж особи становить 27 років 02 місяці 10 днів, а для визначення права на призначення пенсії - 28 років 01 місяць 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 14.12.1982, а саме: - 18.04.1983 01.04.1986 міститься виправлення в даті звільнення та не завірено належним чином; - 15.03.1995 20.03.1996 інформацію на відбитку печатки не можливо ідентифікувати та відсутній підпис відповідальної особи; - 15.03.1993 20.03.1996 міститься виправлення в номері наказу на звільнення та не завірено належним чином. Уточнююча архівна довідка № 2400-Ф-11.1-21 від 29.09.2023 про даний період роботи містить розбіжність імені з паспортними даними позивача.

20.02.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує, що Головне управління ПФУ в Рівненській області викладає лише повторення змісту прийнятого ним спірного рішення від 26.10.2023 року № 155250025221 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком. У підсумку в цілому відзив на позов Головного управління ПФУ в Рівненській області не містить жодного заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, а також доводів та аргументів з посиланням на відповідну судову практику (правові висновки) Верховного Суду по подібним справам.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

20.10.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після реєстрації заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Вiдповiдно до рiшення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.10.2023 року № 155250025221 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Згідно зі ст. 26 Закону № 1058- IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Частиною першою статті 45 Закону № 1058 визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, у разі звернення пізніше - пенсія призначається з дня звернення.

У відповідності до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкції №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Пунктом 2.2 Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відтак неналежне ведення трудової книжки, зокрема виправлення і проставлення нечитабельної печатки підприємства на аркуші трудової книжки не може позбавити особу права на отримання пенсійних виплат, а тому такі мотиви не можуть бути підставою для неврахування періодів роботи, зазначених у такій трудовій книжці, до стажу тієї чи іншої особи.

Окрім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Таким чином, доводи відповідачів щодо неврахування періодів роботи позивача, що зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , при обчисленні страхового стажу з підстав виправлень, неналежно завірених записів, нечитабельності печатки на аркуші трудової книжки є безпідставними.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 № 33-1), далі - Порядок № 22-1.

Відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1 (в редакції від 31.05.2023 - у редакції чинній на момент спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Нормами пункту 4.3 Порядку №22-1 визначено, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (п. 4.7 Порядку №22-1).

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області в призначенні позивачці, ОСОБА_1 , пенсії за віком, яка на час звернення до пенсійного органу досягла 60 років, за наявності страхового стажу 30 років є протиправною, тому рішення від 26.10.2023 року № 155250025221 підлягає скасуванню, а порушені права позивачки слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 18.04.1983 по 01.04.1986 роки, з 15.03.1993 по 14.03.1995 роки, з 15.03.1995 по 20.03.1996 роки ОСОБА_1 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 14.12.1982 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивачки у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивачки від 20.10.2023 р. про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачки.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки судовий збір в розмірі 858,88 грн.

Часткове задоволення позовних вимог не впливає на суму судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки кількість задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості заявлених, та тих, за які такий збір сплачувався.

Сума судового збору підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оскільки саме цим управліннями прийнято оскаржуване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385), про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 26.10.2023 року № 155250025221 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2023 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 18.04.1983 по 01.04.1986, з 15.03.1993 по 14.03.1995, з 15.03.1995 по 20.03.1996 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.12.1982 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.