Постанова № 11769443, 05.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 р. справа № 2а-18479/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 25 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мозгової Н. А.

при секретаріСметані М.В.

за участю

представника позивача Красильникова С.О.

представника відповідача Удода М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по розподілу сплачених платіжними дорученнями розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, зобовязання внести зміни до картки особового рахунку підприємства шляхом скасування (виключення) пені з податку на додану вартість в розмірі 7450,17грн.,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2010р. позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля», звернувся до суду з позовною заявою до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по розподілу сплачених платіжними дорученнями розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, зобовязання внести зміни до картки особового рахунку підприємства шляхом скасування (виключення) пені з податку на додану вартість в розмірі 7450,17грн. Позивач не визнає суму штрафних санкцій в розмірі 2569012,00грн., мотивуючи свої вимоги наступним:

Податковим органом самостійно змінено призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, що не відповідає п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та в цілому порушує принципи ст.43 Конституції України. У відповідача відсутні повноваження щодо зміни призначення платежу, яке самостійно визначено платником податку. Таким чином, застосування пені за несвоєчасне погашення податкових зобовязань є безпідставним та не має під собою законодавчої бази.

Відповідач по справі, Красноармійська обєднана державна податкова інспекція, з позовними вимогами не згоден, та вважає, що згідно з п.п. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до вимог п.п.7.7 ст.7 Закону України №2181- ІІІ при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Згідно п. п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16; п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Державне підприємство «Селидіввугілля» 06.06.2005р. зареєстровано у якості юридичної особи та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій за номером 33426253, знаходиться на податковому обліку у Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції.

Платіжними дорученнями № 11145 від 08.12.2009 року на суму 68068,00 грн., №1752 від 26.02.2010 року на суму 39100,00 грн., № 1750 від 26.02.2010 року на суму 100000,00 грн., № 1747 від 26.02.2010 року на суму 100000,00 грн., № 2606 від 31.03.2010 року на суму 30000,00 грн. позивачем сплачено суму розстрочки податкових зобовязань з податку на додану вартість з вказанням конкретних періодів, рішень судів або рішень податкового органу про розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2009р. по справі №2а-13107/09/0570 з ДП «Селидіввугілля» стягнуто податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 10378107,00грн. Ухвалою суду від 14.10.2009р. по справі №2а-13107/09/0570 розстрочено виконання постанови суду від 14.09.2009р. строком на десять років.

На підставі п.10 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ухвали суду від 14.10.2009р. по справі №2а-13107/09/0570 відповідачем прийнято рішення №31 від 30.10.2009р. про розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 10378107,00грн. з 30.10.2009р. по 21.10.2019р.зі сплатою до 20 числа кожного місяця суму в розмірі 86484,23грн.

Так, платіжним дорученням від 08.12.2009р. за №11145 позивачем сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 68068,00грн., зазначивши при цьому в графі призначення платежу: розстрочення з податку на додану вартість згідно рішення Красноармійської ОДПІ за №31 від 30.10.2009р.; Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. за №270.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2008р. по справі №2а-12166/08/0570 з ДП «Селидіввугілля» стягнуто податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 7399984,77грн. Ухвалою суду від 21.07.2008р. по справі №2а-12166/08/0570 розстрочено виконання постанови суду від 04.07.2008р. строком на десять років з відстроченням виконання на два роки шляхом сплати заборгованості рівними частинами з серпня 2010року по червень 2020 року в розмірі 61666,54грн., а в липні 2020року - 61666,51грн.

На підставі п.10 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ухвали суду від 21.07.2008р. по справі №2а-12166/08/0570 відповідачем прийнято рішення №26 від 30.07.2008р. про розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 7399984,77грн. з 30.07.2008р. по 20.07.2020р.

Платіжним дорученням від 31.03.2010р. за №2606 позивачем сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 30000,00грн., зазначивши при цьому в графі призначення платежу: заборгованість з податку на додану вартість згідно рішення суду від 04.07.2008р. по справі №2а-12166/08; Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. за №270

Ухвалою суду від 23.11.2007р. по справі №2а-5381/07 відстрочено виконання постанови суду від 05.11.2007р. про стягнення податкової заборгованості в розмірі 55864947,08грн. (в тому числі ПДВ - 53780632,66грн.) строком на два роки починаючи з грудня 2009року з розстроченням суми боргу на 12 років.

На підставі п.10 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ухвали суду від 23.11.2007р. по справі №2а-5381/07 відповідачем прийнято рішення №33 від 29.11.2007р. про відстрочення сплати податкового боргу на 2 роки та розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 53780632,66грн. з 21.12.2009р. по 21.12.2012р. шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 370901,62грн.

Платіжним дорученням від 26.02.2010р. за №1750 позивачем сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 100000,00грн., зазначивши при цьому в графі призначення платежу: розстрочення з податку на додану вартість згідно рішення Красноармійської ОДПІ за №33 від 29.11.2007р. за лютий 2010р.; Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. за №270.

Постановою Господарського суду Донецької області від 27.06.2007р. по справі №34/37а, відповідач був зобов'язаний провести реструктуризацію заборгованості з податку на додану вартість в сумі 28895450,10грн.

На підставі п.10 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", постанови суду від 27.06.2007р. по справі №34/37а відповідачем прийнято рішення №27 від 25.07.2007р. про розстрочення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28895450,10грн. з 25.07.2007р. по 21.08.2017р. шляхом сплати заборгованості рівними частинами з 20.08.2009р. по 339940,39грн. Також, рішенням встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на розстрочену суму, підлягають скасуванню.

Платіжним дорученням від 26.02.2010р. за №1747 позивачем сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 100000,00грн., зазначивши при цьому в графі призначення платежу: розстрочення з податку на додану вартість згідно рішення Селидівської ОДПІ за №27 від 25.07.2007р. за лютий 2010р.; Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. за №270.

Згідно рішення по справі №34/37а між позивачем та відповідачем було укладено договір за №27/294 про реструктуризацію податкового боргу з податку на додану вартість. Згідно п.3.10 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.09.2001р. за №378 (Далі-Порядок) на розстрочені (відстрочені) суми пеня не нараховується з дати підписання договору. Відповідно до п.4.5 - 4.7 Порядку та п.п.6.6 Договору нарахування пені та штрафних санкцій можливе лише при умові дострокового розірвання договору про розстрочення податкового боргу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування відповідно до ухвал Донецького окружного адміністративного суду про розстрочення виконання постанов суду, рішень Красноармійської ОДПІ та Селидівської ОДПІ, розрахунків з бюджетом згідно Постанови КМУ №270 від 07.03.2002р. з вказанням конкретних періодів.

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що правомірність дій по розподілу сплачених платіжними дорученнями розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по розподілу сплачених платіжними дорученнями розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, зобовязання внести зміни до картки особового рахунку підприємства шляхом скасування (виключення) пені з податку на додану вартість в розмірі 7450,17грн. задовольнити.

Визнати неправомірними дії по розподілу сплачених платіжними дорученнями №11145 від 08.12.2009р. на суму 68068,00грн., №1752 від 26.02.2010р. на суму 39100,00грн., №1750 від 26.02.2010р. на суму 100000,00грн., №1747 від 26.02.2010р. на суму 100000,00грн., №2606 від 31.03.2010р. на суму 30000,00грн. розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені.

Зобовязати Красноармійську обєднану державну податкову інспекцію внести зміни до картки особового рахунку підприємства шляхом скасування (виключення) пені з податку на додану вартість в розмірі 7450,17грн.

Стягнути на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400. Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини в судовому засіданні в присутності представників сторін.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 08.10.2010 року.

Суддя Мозговая Н. А.