Вирок № 11768955, 25.10.2010, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-472/10

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2010 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тарасюк К.Е.,

при секретарях Протасенко М.М., Літвіновій О.І.,

за участю прокурорів Станкова О.П., Вавренюка О.С.,

Байдюка Д.А., Яценка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Маньківка, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, військовозобов`язаного, не одруженого, не працюючого, директора ТОВ «Українська компанія «АІС», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, п/б, БВМП, судимого вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.10.05р. за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком згідно ст.75 КК України на 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 191 ч.5 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, відповідно до протоколу №14 зборів засновників ТОВ «Українська компанія «АІС» 19.06.06р. був призначений на посаду директора цього підприємства, зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 25.02.00р. під №26188 за юридичною адресою: м.Київ, вул. Німанська, 10, кв.44.

Службові обовязки та повноваження директора ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 визначені п.15 Статуту товариства, відповідно до якого у товаристві діє одноособовий виконавчий орган - Директор Товариства. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до компетенції Зборів Учасників. Директор має право без довіреності виконувати всі дії від імені товариства. Крім того, відповідно до п.п.15.4 Статуту товариства директор наділений наступними повноваженнями: без довіреності діє від імені Товариства, видає накази, розпорядження, надає вказівки з питань, які відносяться до його компетенції, відкриває рахунки в банківських установах, укладає договори, видає довіреності на здійснення дій від імені Товариства, приймає на роботу, переводить та звільняє працівників Товариства, представляє Товариство у відносинах з державними органами, підприємствами, організаціями та громадянами, здійснює інші дії в межах своєї компетенції.

Таким чином, починаючи з 19.06.06р. ОСОБА_3 постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обовязки директора ТОВ «Українська компанія «АІС», тобто являвся службовою особою вказаного підприємства та, відповідно, ніс особисту відповідальність за організацію правильності обчислення податків, зборів, інших обовязкових платежів та забезпечення їх своєчасної сплати до бюджету.

Крім того, на ОСОБА_3, відповідно до чинних нормативних актів України, покладено наступні обовязки:

- - ст.67 Конституції України - обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом;

- - ст.11 Закону України “Про систему оподаткування” №77/97- ВР від 18.02.97 - відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та додержання законів про оподаткування;

- - п.3 ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999 - покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій;

- - п.6 ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999 - покладено зобовязання створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку;

- - п.10.1 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 - відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку на додану вартість (в подальшому ПДВ) до бюджету відповідно до законодавства України;

- - ст. 10 Закону України “Про підприємництво” №698-ХII від 07.02.91 повинен не порушувати прав та інтересів держави, що охороняються Законом.

Однак, ОСОБА_3, ігноруючи як вищезазначені законодавчі акти України так і власні обовязки службової особи ТОВ «Українська компанія «АІС», в 2007 році під виглядом відшкодування податку на додану вартість, вчинив шляхом зловживання службовим становищем, заподіявши таким чином істотну шкоду державним інтересам, з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою групою осіб замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3, для досягнення своєї злочинної мети, направленої на заволодіння коштами державного бюджету, використав заздалегідь розроблений план прикриття злочинної діяльності, який полягав у документальному оформленні мнимої угоди, про нібито здійснену фінансово-господарську операцію по придбанню ТОВ «Українська компанія «АІС» у ПП «Інтегровані комунікаційні системи» науково-дослідної роботи під назвою «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення», а також її оплату.

При цьому, ОСОБА_3, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність службової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, зловживаючи своїм службовим становищем, керуючись корисливими спонуканнями, використав офіційно надані йому за посадою службові повноваження з метою заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах шляхом обману, втупивши в другий етап заздалегідь розробленої злочинної схеми, яка полягала в наступному.

З метою документального оформлення проведення господарських операцій з купівлі-продажу зазначеної науково-дослідної роботи невстановлені слідством особи реалізували перший етап свого злочинного плану.

Так, 15.10.2001 невстановленими слідством особами, що діяли від імені ПП «Надія» (замовник) та службовими особами ПП ВКФ «Велта» (виконавець) укладено договір №16-4/01 на створення науково-дослідної роботи «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення», за ціною 242648 500 грн.

Далі, 11.12.2001 службовими особами ПП ВКФ «Велта» укладено договір №В-5/1 з ПП «Денсофт», на створення вказаної науково-дослідної роботи. Відповідно до умов договору ціна роботи складає 82 000 грн.

Таким чином, службовими особами ПП ВКФ «Велта» укладено договір з ПП «Надія» на створення вказаної вище науково-дослідної роботи за ціною 242648500 грн., раніше ніж договір про створення цієї науково-дослідної роботи з ПП «Денсофт» за ціною 82 000 грн.

В подальшому, 04.07.2003 відповідно до акту прийому-передачі науково-дослідна робота «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення» передана від ПП «Денсофт» до ПП ВКФ «Велта».

Далі, 28.07.2003 службовими особами ПП «Інтегровані комунікаційні системи» укладено договір №4-2/02 з невстановленими слідством особами, що діяли від імені ПП «Надія», відповідно до якого останнє зобов'язується поставити науково-дослідну роботу «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення» на суму 242673 000 грн.

На виконання цього договору, відповідно до актів прийму-передачі векселів від 12.08.2003 та 27.08.2003 службовими особами ПП «Інтегровані комунікаційні системи» видано ПП «Надія» 90 простих векселів загальною номінальною вартістю 242673 000 грн.

В подальшому, 28.08.2003 невстановленими слідством особами, що діяли від імені ПП «Надія» та службовими особами ПП ВКФ «Велта» складено акт прийому-передачі векселів, відповідно до якого ПП «Надія» передано підприємству ПП ВКФ «Велта» прості векселі у кількості 89 шт., емітовані ПП «Інтегровані комунікаційні системи», на загальну суму 242500 000 грн.

Далі, з метою заволодіння коштами державного бюджету ОСОБА_3 вступив у злочинну змову з невстановленими слідством особами для реалізації другого етапу злочинного плану та 19.06.06р. за вищенаведених підстав був призначений на посаду директора підприємства ТОВ «Українська компанія «АІС».

09.10.06р. директор ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3, будучи службовою особою та діючи всупереч інтересам служби, з метою створення документальної видимості фіктивної фінансово-господарської операції, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, при невстановлених слідством обставинах уклав договір №1-9/10 з службовими особами ПП «Інтегровані комунікаційні системи», який містив завідомо неправдиву інформацію про начебто придбання ТОВ «Українська компанія «АІС» у ПП «Інтегровані комунікаційні системи» науково-дослідної роботи «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення» за ціною 242673 000 грн.

Крім того, 11.10.2006 директором ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 та службовими особами ПП «Інтегровані комунікаційні системи» підписано акт прийому-передачі до договору №1-9/10, відповідно до якого ТОВ «Українська компанія «АІС» отримало від ПП «Інтегровані комунікаційні системи» науково-дослідну роботу.

В подальшому, 27.11.2006 службовими особами ТОВ «Технотел» предявлено до сплати підприємству ПП «Інтегровані комунікаційні системи» прості векселі у кількості 90 шт. на загальну суму 242673 000 грн., які 12.08.2003 та 27.08.2003 нібито передано ПП «Інтегровані комунікаційні системи» підприємству ПП «Надія», в якості оплати за науково-дослідну роботу.

Відповідно до акту погашення простих векселів від 30.11.2006 службовими особами ПП «Інтегровані комунікаційні системи» проведено погашення простих векселів отриманих від ТОВ «Технотел» загальною номінальною вартістю 242673 000 грн. При цьому розрахунок з ТОВ «Технотел» було проведено грошовими коштами отриманими від ТОВ «Українська компанія «АІС» в якості сплати за науково-дослідну роботу.

Таким чином, директором ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 та невстановленими слідством особами завершено оформлення документальної видимості придбання ТОВ «Українська компанія «АІС» науково-дослідної роботи за ціною 242673 000 грн.

Далі, усвідомлюючи те, що відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відшкодуванню із державного бюджету підлягає тільки та частина податку на додану вартість, яка фактично сплачена покупцем в адресу продавця грошовими коштами, у ОСОБА_3 та інших учасників злочинної змови виникла необхідність створити документальну видимість того, що ТОВ «Українська компанія «АІС» начебто оплатило безготівковими коштами ПП «Інтегровані комунікаційні системи» вартість «придбаної» науково-дослідної роботи. Для цього ОСОБА_3 та невстановлені слідством особи реалізували наступний етап свого злочинного плану.

З метою досягнення своєї злочинної мети директор ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3, діючи всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, при невстановлених органами досудового слідства обставинах, 06.07.2006 відкрив розрахунковий рахунок ТОВ «Українська компанія «АІС» №260063114353 в банківській установі АБ «Національні інвестиції».

Крім цього, в цій же банківській установі службовими особами ТОВ «Технотел», ПП «Інтегровані комунікаційні системи» та ТОВ «Компанія «ТПК» відкрито рахунки цих підприємств, які використовувались в схемі незаконного відшкодування податку на додану вартість, а саме:

- ПП «Інтегровані комунікаційні системи» р/р № 260073114110;

- ТОВ «Технотел» р/р № 260003114368;

- ТОВ «Компанія «ТПК» р/р № 260073114369.

28.11.2006 о 12:45:33 службовими особами ТОВ «Технотел» здійснено перерахування на рахунок ТОВ «Компанія «ТПК» коштів у сумі 1040 000 грн., з призначенням платежу: попередня оплата за товар.

В свою чергу, 28.11.2006 о 14:07:13 службовими особами ТОВ «Компанія «ТПК» здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Українська компанія «АІС» (рахунок №260063114353) у сумі 1570 000 грн., з призначанням платежу: зворотна безвідсоткова фінансова допомога.

Далі, 28.11.2006 о 14:41:48 директором ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 здійснено перерахування з рахунку ТОВ «Українська компанія «АІС» на рахунок ПП «Інтегровані комунікаційні системи» коштів у сумі 1570 000 грн., з призначенням платежу: оплата за науково-дослідну роботу.

В свою чергу, 28.11.2006 о 15:11:51 службовими особами ПП «Інтегровані комунікаційні системи»» здійснено перерахування на рахунок ТОВ «Технотел» коштів у сумі 1570 000 грн., з призначенням платежу: оплата за прості іменні векселі.

В подальшому, 28.11.2006 о 15:32:59 службовими особами ТОВ «Технотел» здійснено перерахування коштів у сумі 1570 000 грн. на рахунок ТОВ «Компанія «ТПК», з призначенням платежу: оплата за прості іменні векселі.

Відповідно до виписок по розрахунковим рахункам ТОВ «Технотел», ТОВ «Компанія «ТПК», ТОВ «Українська компанія «АІС», ПП «Інтегровані комунікаційні системи» за 28.11.2006 встановлено, що кошти у сумі 1570 000 грн. протягом одного дня проходили по ланцюгу з рахунку на рахунок у зазначеному вище порядку 154 рази.

Таким чином, з метою створення видимості проведення оплати за науково-дослідну роботу директором ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 було перераховано грошові кошти на загальну суму 241780 000 грн., яку сформовано завдяки послідовному перерахуванню по колу коштів у сумі 1570 000 грн. між рахунками ТОВ «Технотел», ТОВ «Компанія «ТПК», ТОВ «Українська компанія «АІС» та ПП «Інтегровані комунікаційні системи».

Крім того, протягом 29.11.2006 між рахунками ТОВ «Технотел», ТОВ «Компанія «ТПК», ТОВ «Українська компанія «АІС» та ПП «Інтегровані комунікаційні системи» у вказаному вище порядку також було одноразово перераховано кошти у сумі 893 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 та невстановлені слідством особи, шляхом послідовного перерахування по колу одних і тих же сум безготівкових коштів між рахунками чотирьох підприємств, забезпечили зовнішню видимість того, що ТОВ «Українська компанія «АІС» начебто сплатило ПП «Інтегровані комунікаційні системи» за придбання науково-дослідної роботи «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення» безготівкові кошти на загальну суму 242673 500 грн.

Крім того, службовими особами ПП «Інтегровані комунікаційні системи» виписано податкову накладну №1 від 11.10.2006 на суми коштів начебто отриманих від ТОВ «Українська компанія «АІС», яку директором ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 враховано при формуванні податкового кредиту підприємства, і таким чином реалізовано другий етап злочинного плану, завершено оформлення документальної видимості начебто здійсненого придбання ТОВ «Українська компанія «АІС» науково-дослідної роботи «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення» та її оплату через банківську установу.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами державного бюджету, директором ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 реалізовано третій етап спільного з невстановленими слідством особами злочинного плану.

Так, директор ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 в лютому 2007 року, знаходячись за адресою: м.Київ, пров. Індустріальний, 2, склав, при невстановлених слідством обставинах підписав та завірив печаткою, декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Українська компанія «АІС» за листопад 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування ТОВ «Українська компанія «АІС» за листопад 2006 року та заяву про повернення бюджетного відшкодування ТОВ «Українська компанія «АІС» за листопад 2006 року. При цьому в рядку 25 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню», рядку 25.1 «на рахунок платника у банку» декларації з ПДВ за листопад 2006 року ТОВ «Українська компанія «АІС», заяві про повернення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Українська компанія «АІС» за листопад 2006 року та рядку 4 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» розрахунку суми бюджетного відшкодування ТОВ «Українська компанія «АІС» за листопад 2006 року ОСОБА_3 зазначив незаконно визначену суму бюджетного відшкодування в розмірі 40445 500 грн.

Після цього, вказані підписані директором ТОВ «Українська компанія «АІС» ОСОБА_3 документи податкової звітності були подані ним 21.02.2007 до ДПІ у Печерському районі м.Києва за адресою: м.Київ, вул. Лєскова, 2, де вони зареєстровані за номерами №499767, №499768 та №499769 відповідно.

Отже, в результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_3, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заволодіння коштами державного бюджету в сумі 40445 500 грн., що більш ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, шляхом зловживання службовим становищем, заподіявши таким чином істотну шкоду державним інтересам, з корисливих мотивів, повторно, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману намагався відшкодувати вказану суму із державного бюджету, виконавши при цьому усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак реалізувати свій злочинний умисел не зміг з причин, що не залежать від його волі, оскільки спроба незаконного відшкодування податку на додану вартість з бюджету була попереджена співробітниками Державної податкової служби України.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що весною 2006 року в кафе поблизу станції метро Республіканський стадіон у м. Києві він познайомився з особою на ім`я ОСОБА_4, якому розповів про те, що не працює і в нього тяжке матеріальне становище, на що ОСОБА_4 погодився йому допомогти. Наступного дня вони зустрілись у цьому ж кафе та ОСОБА_4 запропонував йому стати директором ТОВ «Українська компанія «АІС», повідомивши при цьому, що він тільки буде підписувати документи цього підприємства та отримувати за це по 500 доларів США щомісячно, на що він погодився. ОСОБА_4 запевнив його, що все буде офіційно, законно без порушення вимог законодавства. Приблизно через тиждень вони зустрілись з ОСОБА_4 в центрі Києва та підписали документи у нотаріуса, згідно яких 19.06.06р. він став директором ТОВ «Українська компанія «АІС». Потім він ще підписував якійсь картонні папери, можливо, банківські картки для відкриття рахунків. В подальшому, протягом 2006-2009р.р. він періодично зустрічався з ОСОБА_4, який підвозив йому вже заповнені договори, а інколи і пусті аркуші формату А4 на підпис, та він їх підписував. При цьому, він не звертав уваги на документи, які він підписував та на багатомільйонні суми, які там фігурували. В квітні 2009р. він зустрівся з ОСОБА_4 біля готелю «Салют» у м.Києві та повідомив, що йому телефонували з податкової міліції та відносно нього є порушена кримінальна справа. На це ОСОБА_4 сказав йому не хвилюватись, та що він все вирішить. Після цієї зустрічі він ОСОБА_4 більше не бачив. Визнав, що діяв, як посадова особа, але вважав, що його дії за ст.15 ч.2, ст. 191 ч.5 КК України повинні бути кваліфіковані за ст.367 КК України, як халатність.

Разом з тим, не зважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини, вона повністю доведена наступними доказами по справі.

Так, підсудний ОСОБА_3 повністю підтвердив в судовому засіданні свої показання на досудовому слідстві в якості підозрюваного (т.25 а.с.17-24), надані ст.слідчому в ОВС СУ ПМ ДПА Україні Небелюку В.І., з яких вбачається, що коли вони разом з ОСОБА_4 відвідали нотаріуса поблизу станції метро Республіканський стадіон у м. Києві, він, в свою чергу підписав всі статутні та реєстраційні документи ТОВ «Українська компанія «АІС» та став директором. За вказівкою ОСОБА_4 він ще підписував банківські картки на відкриття рахунків в установах банку. При цьому, ОСОБА_4 пояснив, що тепер він буде здійснювати фінансово-господарську діяльність та отримувати за це заробітну плату. Однак, особисто він не мав бажання здійснювати підприємницьку діяльність. В офісі товариства по вул. Московській,7 у м. Києві він не знаходився, проте відвідував його для того, щоб отримати кореспонденцію для підприємства. В подальшому, ОСОБА_4 почав привозити йому на підпис необхідні документи. На час підписання він знайомився з документами, але в їх суть не вникав. Підтвердив факт підписання ним договору №1-9/10 від 09.10.06р., довіреності ЯНИ №18602 від 11.10.06р., накладної №1 від 11.10.06р., акт прийому-передачі та специфікації до договору від 11.10.06р., картки із зразками підпису та печатки ТОВ «Українська компанія «АІС» для відкриття рахунку №260063114353 в АБ «Національні інвестиції», декларації з ПДВ за листопад 2006р. Підтвердив факт перебування його разом з ОСОБА_4 в установах банку, під час яких відбувався доступ до системи «клієнт-банк». Що уявляє собою НДР «Телеконікаційні системи. Управління та програмне забезпечення» на суму 242673000 грн. пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_5 показав, що працює на посаді директора ПП «Денсофт», яке займається розробкою програмного забезпечення. Підтвердив свої показання на досудовому слідстві, з яких вбачається, що 11.12.01р. в їх офісі був укладений договір з ПП ВКФ «Велта» на створення програмного забезпечення - науково-дослідної роботи «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення». Вона уявляє собою розроблену програму і математичне забезпечення, яке може використовуватись на серверах підприємств, мобільними операторами та інше. На створення цієї роботи пішло близько півтора року. Вартість цієї роботи складала 82 000 грн. Розрахунок був проведений у безготівковій формі, після чого 04.07.03р. був підписаний акт виконаних робіт та робота була передана замовнику. ПП «Надія», ПП «Інтегровані комунікаційні системи», ТОВ «Технотел», ТОВ «Компанія «ТПК» йому не відомі, ніякої НДР для цих підприємств не розроблялось. Щодо ТОВ «Українська компанія «АІС» зазначив, що приблизно у 2006р. ОСОБА_3, з яким він перебував у ділових стосунках як з директором підприємства, замовляв у нього невелику розробку програмного забезпечення - НДР по договору, який укладався між ними в офісі ПП «Денсофт» по пров.Індустріальному, 2 у м. Києві. Зауважив, що предмет договору був схожий з тим, який розроблявся для ТОВ «ВКФ «Велта», але ці роботи були різні, оскільки робота для ОСОБА_3 складалась приблизно з 10 дисків та декількох книг. ПП «Денсофт» розробило програмне забезпечення і передало замовнику ОСОБА_3, підписавши з ним акт виконаних робіт. При цьому, ціна по вказаному договору складала приблизно 120 чи 150 тис. грн. Стверджував, що вартість здійсненої ПП «Денсофт» НДР ніколи не могла складати 242673000 грн., оскільки їх підприємство за всі роки своєї діяльності ніколи не виконувало замовлень більше ніж на 1 млн. грн.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила свої показання на досудовому слідстві і пояснила, що будучи головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у Печерському районі м.Києва проводила перевірку ТОВ «Українська компанія «АІС», за результатами якої складено акт №362/23-10/30780780 від 20.06.2007 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Українська компанія «АІС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року» та встановлено порушення податкового законодавства, а саме віднесено до суми податкового кредиту за жовтень 2006р. сума 40445500 грн., у зв`язку з чим у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ за листопад 2006р.. Зауважила, що особисто вона виїжджала за адресою підприємства 5 разів, і всі рази з нею спілкувався директор ОСОБА_3, який надавав їй первинну бухгалтерську документацію, оскільки бухгалтера на підприємстві не було. З висновками складеного нею Акту ОСОБА_3 був ознайомлений, після чого подав на нього апеляцію, але вона була залишена без розгляду. Зауважила, що складений нею Акт перевірки та податкове повідомлення-рішення по ньому на даний час є чинними.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві вбачається, що вона працює на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Печерському районі м.Києва. Вона приймала участь у проведенні перевірки ТОВ «Українська компанія «АІС», за результатами якої складено акт №207/23-8/30780780 від 16.04.2007 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Українська компанія «АІС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період листопад 2006 року». В ході перевірки вона спілкувалась особисто з директором ОСОБА_3 Встановлено, що основною причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ є придбання товарно-матеріальної цінності НДР «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення» (складається з 71 тому та 71 лазерних дисків). За наслідками перевірки були встановлені грубі порушення ТОВ «Українська компанія «АІС» вимог податкового законодавства, що викладено у висновках складеного нею Акту (т.24 а.с.67-71).

Крім того, винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, а саме:

- статутними та реєстраційними документами ТОВ «Українська компанія «АІС», згідно яких дане підприємство дійсно зареєстроване в установленому порядку, директором є ОСОБА_3, і які визначають повноваження останнього та порядок діяльності товариства (т.14 а.с. 201 240, т.16 а.с.61-65, 72-76)

- висновками Акту №207/23-8/30780780 від 16.04.2007 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Українська компанія «АІС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період листопад 2006 року»,складеного податківцем ОСОБА_7, згідно якого встановлено, що ТОВ «Українська компанія «АІС» порушено вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами і доповненнями, у зв`язку з чим у вказаного товариства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006р. та підлягає зменшенню сума ПДВ віднесеного податкового кредиту за жовтень 2006р. на суму 40455500 грн. (т.2 а.с.15-27).

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що вказаний Акт він бачив, його підписував, із висновками знайомий.

- висновками Акту №78/43-110/20017340 від 14.02.2008 «Про результати виїзної позапланової перевірки Акціонерного Банку «Національні інвестиції» (закритого акціонерного товариства) з питань повноти та достовірності відображення в бухгалтерському та податковому обліках результатів діяльності Банку при взаємовідносинах з клієнтами ПП «Інтегровані комунікаційні системи», ТОВ «Українська компанія «АІС», ТОВ «Технотел» та ТОВ «Компанія «ТПК» за період з 01.07.2003 по 30.10.2007», згідно якого 28.11.06р. Банком були проведені операції по обслуговуванню вищевказаних клієнтів та протягом дня (13:48 17:58) проведені операції по переказу грошових коштів у розмірі 1570000 грн. в кількості 154 рази по схемі та встановлені інші порушення. (т.4 а.с.4-14);

- висновками довідки №11/35-40/30780780 від 29.01.2010 «Про результати аналізу фінансових операцій, повязаних з придбанням ТОВ «Українська компанія «АІС» науково-дослідної роботи «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення», та відображення такої операції в податковому обліку у вигляді заявленого до бюджету відшкодування суми ПДВ у звітних періодах: жовтень, листопад 2006 року», складеної головним державним податковим ревізором - інспектором ДПА у м. Києві Музиченко Ю.В., згідно якої вищенаведені висновки Акту податкової перевірки від 16.04.07р. знайшли своє підтвердження. Крім того, в ході дослідження руху товарно-матеріальних цінностей науково-дослідної роботи «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення» та аналізу фінансових операцій, пов`язаних з придбанням ТОВ «Українська компанія «АІС» даної НДР з відображенням таких операцій в податковому обліку у вигляді заявленого до бюджету відшкодування суми ПДВ у розмірі 40 445 500,00 грн. у звітному періоді листопад 2006 року, встановлено, що при безготівкових розрахунках між TOB «Технотел», TOB «Компанія «ТПК», TOB «Українська компанія «АІС», ПП «Інтегровані комунікаційні системи» у зазначеній послідовності, фактично 28.11.2006р. кошти в сумі 1 570 000,00грн. було багаторазово перераховано циклічно (по замкненому ланцюгу). В результаті багаторазового перерахування одних і тих же безготівкових коштів, створено штучний обсяг перерахувань для оформлення здійснення оплати TOB «Українська компанія «АІС» на рахунок ПП «Інтегровані комунікаційні системи» за НДР згідно договору №1-9/10 від 09.10.06р. на загальну суму 241 780 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 40 296 667,18 грн. (29.11.2006р. за таким ланцюгом руху грошових коштів по рахункам TOB «Технотел», TOB «Компанія «ТПК», TOB «Українська компанія «АІС» було одноразово перераховано суму у розмірі 893 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 148833,33 грн.) з аналогічними призначеннями платежів ( т.2 а.с.230-244);

- висновками Акту №362/23-10/30780780 від 20.06.2007 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Українська компанія «АІС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року», складеного податківцем ОСОБА_6 (т.15 а.с.20-47);

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що вказані Акт він бачив, його підписував, із висновками знайомий.

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №1877/10-11 від 23.04.2010р яким встановлено, що надані на дослідження документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Українська компанія «АІС», зазначені у п.3, підписані ОСОБА_3 (т.24 а.с.112-134);

- висновком експертизи дослідження компютерної техніки та програмних продуктів №3998 від 28.04.2010р., яким встановлено, що на компакт дисках наданих до Державного підприємства «Українське агентство з питань авторських та суміжних прав» для реєстрації авторських прав на науково-дослідну роботу «Телекомунікаційні мережі. Управління та програмне забезпечення» даних, що містять програмні модулі файли програм або файли операційної системи, які можна запустити та ініціювати (ідентифікувати), як мережеву операційну систему не виявлено. Також на цих компакт дисках не виявлено даних, що містять програмні файли , а саме програмне забезпечення для мереж мобільного звязку та установчі дані програмного забезпечення. (т.24 а.с.90-101);

- дослідженими в судовому засіданні речовими доказами по справі:

? вилученими в ході проведення обшуку за місцем проживання директора ПП «Інтегровані комунікаційні системи» документи стосовно реалізації науково-дослідної роботи підприємству ТОВ «Українська компанія «АІС», а саме: договір №1-9/10 від 09.10.2006, специфікація №1 до договору №1-9/10 від 09.10.2006, накладна №1 від 11.10.2006, акт прийому-передачи від 11.10.2006, рахунок №1 від 11.10.2006, довіреність ЯНИ №318602, податкова накладна №1 від 11.10.2006.( т.6 а.с.171-183, а.с.186);

? виписки про рух коштів по рахункам відкритим в АБ «Національні інвестиції» за 28.11.06р. 29.11.06р. підприємств ТОВ «Технотел» ТОВ «Компанія «ТПК», ТОВ «Українська компанія «АІС» та ПП «Інтегровані комунікаційні системи», згідно якої встановлений обсяг надходження та перерахування коштів між рахунками вказаних підприємств (т.4 а.с.26-193, т.17 а.с.4-250, т.18 а.с.1-193, т.19 а.с.1-224)

? вилучені в ході проведення виїмки в ДПІ Печерського району м.Києва копії податкової декларації з ПДВ ТОВ «Українська компанія «АІС» за лютий місяць 2007 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування ТОВ «Українська компанія «АІС» за листопад 2006 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Українська компанія «АІС» за листопад 2006 року, відповідно до яких директором підприємства ОСОБА_3 заявлено до відшкодування суми коштів з державного бюджету та внесено неправдиві відомості до декларації (т.15 а.с.4-8, а.с.194);

- іншими матеріалами кримінальної справи.

Посилання підсудного на те, що підписуючи протоколи допитів його в якості обвинуваченого (т.25 а.с.57-58), він визнавав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів лише тому, «що не мав більше ніякого виходу», судом оцінюються критично, оскільки ОСОБА_3 підписував також протоколи роз`яснення йому процесуальних прав, де зазначав, що обвинувачення йому зрозуміле (т.25 а.с.54,55), жодного разу не посилався на тиск з боку слідчого на досудовому чи судовому слідстві, зауважуючи при цьому, що мав фізичну можливість прочитати протокол і зміст обвинувачення та висловити свої заперечення.

Твердження ОСОБА_3 про відсутність у нього умислу на вчинення злочинів з метою незаконного заволодіння коштами державного бюджету, оскільки він нібито підписував договори і документи, не ознайомлюючись з їх змістом, не мав для цього відповідних знань та довіряв ОСОБА_4, судом вважаються безпідставними, виходячи з наступного:

? Підсудний на запитання прокурора в судовому засіданні пояснював, що мав при підписанні цих документів і договорів фізичну можливість ознайомитись з їх текстом, підписував їх не під примусом з боку інших осіб, а також мав можливість протягом 2006-2009 р.р. перевірити, чим займається його підприємство, але не зробив цього, «так як не бачив в цьому потреби»;

? Згідно даних, отриманих в ході проведеної виїмки 17.11.09р. в Уманському державному педагогічному університеті ім. П.Г.Тичини, ОСОБА_3 на підставі договору від 15.10.99р. був зарахований студентом 3 курсу денної форми навчання спеціальність «фінанси» та допущений до ліквідації академічної різниці в навчальних планах у зв`язку з поновленням в складі студентів економічного факультету (т.6 а.с.158-161). Підсудний в судовому засіданні підтвердив факт 1,5 річного навчання за вказаною спеціальністю. Зазначене, на думку суду свідчить про те, що показання ОСОБА_3 про те, що він не обізнаний у економічних знаннях, не бачив у текстах договорів та документів, що підписував, багатомільйонні суми, не усвідомлював наслідків створення підприємства без наміру (з його слів) займатись підприємницькою діяльністю, тощо, не задумувався про правові наслідки протиправної діяльності, - є неправдивими;

? Судом також розцінюється неправдивими показання підсудного в частині довіри його особі на ім`я ОСОБА_4, як доказ в підтвердження відсутності умислу. При цьому, суд виходив з оцінки віку ОСОБА_3, відсутності у нього недоліків у стані здоров`я, в тому числі психічному, а також факту довіри людині протягом декількох років, не знаючи повних анкетних даних, адреси проживання, номерів телефонів та інших даних, які б дали можливість органам досудового слідства встановити дану особу з метою перевірки наданих ОСОБА_3 показань. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що особі на ім`я ОСОБА_4 він жодного разу не задав запитання з приводу того, чому останній не реєструє підприємство на своє ім`я, що свідчить про те, що у створенні такого підприємства був зацікавлений особисто ОСОБА_3;

? В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що після винесення 28.10.05р. вироку Уманським міськрайонним судом Черкаської області, за яким він був засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі із встановленням 1-річного випробувального терміну, йому було роз`яснено судом умови відбуття покарання, в тому числі не вчинення нових злочинів та повідомлення про зміну місця роботи. Разом з тим, ОСОБА_3 до закінчення цього строку 19.06.06р. реєструє на себе підприємство, без наміру (з його слів) займатись господарською діяльністю, не повідомляє про таке ані суд, ані ВКВІ за місцем відбуття покарання, що в сукупності з вищевикладеним також свідчить про безпосереднє ігнорування підсудним вимог умовного відбуття покарання та його бажання продовжувати займатись злочинною діяльністю та отримувати дохід з незаконних джерел;

? В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що сприймав ОСОБА_3 як ділового партнера, який при їх зустрічах та укладанні договорів був сам і позиціонувався, як директор ТОВ «Українська компанія «АІС»

Оцінюючи викладене, суд дійшов висновку про те, що згідно ст.24 КК України, ОСОБА_3 вчинив злочин з умисною формою вини, тобто він усвідомлював суспільно-небезпечних характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки, та бажав або свідомо припускав їх настання.

За таких обставин, твердження підсудного про те, що його дії повинні бути кваліфіковані за ст. 367 КК України, як службова недбалість, судом перевірялось і визнано безпідставним, оскільки вказаний злочин повинен бути вчинений з необережності, а не з умисною формою вини, як ОСОБА_3, а тому, такі посилання останнього спрямовані виключно на уникнення ним кримінальної відповідальності за свої злочинні дії, шляхом перекваліфікації дій на менш тяжкий злочин.

Щодо заперечення підсудним такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, то суд також вважає такі доводи ОСОБА_3 безпідставними, виходячи з наступного:

? Підсудний в судовому засіданні зазначав, що протягом 2006-2009р.р. він не отримував обіцяні ОСОБА_4 500 доларів США щомісячно, в тому числі за підписання ним, як директором підприємства, договорів та документів на багатомільйонні суми, проте ані на досудовому слідстві, ані в судовому засіданні ОСОБА_3 не вказував на інші законні джерела свого доходу за цей період, зазначаючи про те, що офіційно у цей період він ніде не працював. Таким чином, суд вважає заперечення підсудним факту отримання грошової винагороди від невстановлених слідством осіб за заняття злочинною діяльністю у цей період неправдивими;

? ОСОБА_3 пояснював, після того як він дізнався про те, що ним займається податкова міліція, яка порушила щодо нього кримінальну справу, він повідомив про таке ОСОБА_4, проте, зазначаючи, що він нібито не має відношення до злочинної схеми заволодіння коштами державного бюджету, ОСОБА_3 не з`явився на виклик міліції для допиту, не звернувся до правоохоронних органів з викриттям осіб, причетних до вчинення злочину, не надав вчасно номер телефону ОСОБА_4 та інші точні дані останнього, необхідні для встановлення його особи, з метою сприяння слідству у розкритті злочинної діяльності, а навпаки, загубив (з його слів) телефон, «по якому спілкувався з ОСОБА_4», а потім, відновивши картку, номера останнього вже не мав;

? Підсудний в судовому засіданні підтвердив, що підписував складену невстановленими слідством особами скаргу від 25.07.07р. (т.1 а.с.48-57) на Акт податкової перевірки від 20.06.07р. (т.15 а.с.20-47) і був обізнаний про суттєві порушення законодавства, встановлені органами ДПС України по ТОВ «Українська компанія «АІС», але пояснити, чому до 17.03.08р. (т.1 а.с.1-4), до моменту порушення щодо нього кримінальної справи, він не звернувся до правоохоронних органів з заявою про викриття незаконної діяльності на його підприємстві іншими особами, не зміг.

За таких обставин, суд вважає доводи ОСОБА_3 про відсутність у нього попередньої змови з невстановленими слідством особами на реалізацію заздалегідь розробленої злочинної схеми, спрямованої на заволодіння коштами державного бюджету в особливо великих розмірах, такими, що спрямовані на уникненням підсудним кримінальної відповідальності за свої злочинні дії.

Дії ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковані за ст.ст. 15 ч. 2, 191 ч. 5 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Проте, суд приходить до висновку, що кваліфікація органами досудового слідства дій ОСОБА_3 за ст.ст. 15 ч. 2, 191 ч. 5 КК України, є невірною, оскільки обєктивною стороною цього злочину - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, передбачено, що майно, яким винний заволодіває, має бути не ввірене йому, не перебувати у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища винний має право оперативного управління чи розпорядженням цим майном через інших осіб. Тобто, особа в силу свого службового становища повинна мати право доступу до майна.

Так, грошові кошти, які ОСОБА_3 разом з невстановленими слідством особами намагалися отримати неправомірним шляхом, не надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Українська компанія «АІС», і підсудний, відповідно, не мав права оперативного управління чи розпорядження цими коштами, як того вимагає обєктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Разом з тим, обєктивною стороною злочину передбаченого ст. 190 КК України передбачено заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто повідомлення неправдивих відомостей.

Крім того, згідно абз.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» , якщо винна особа надавала завідомо неправдиву інформацію з метою привласнення коштів у вигляді субсидії, субвенції, дотації чи кредиту, її дії потрібно кваліфікувати як готування до заволодіння чужим майном шляхом шахрайства чи замах на вчинення цього злочину.

При цьому, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_3 разом з невстановленими слідством особами, зловживаючи своїм службовим становищем, як директор ТОВ «Українська компанія «АІС», вчинив дії з метою неправомірного отримання цим товариством коштів з державного бюджету України у вигляді відшкодування податку на додану вартість, повідомив для цього органам державної податкової служби неправдиві відомості, тобто, діяв шляхом обману, намагаючись неправомірно заволодіти коштами державного бюджету України.

Тому, такі дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст.15 ч.2, 190 ч.4 КК України.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_3 було інкриміноване зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння чужим майном.

Тому суд, не виходячи за межі пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, враховуючи, що по таким його діям було проведено досудове слідство, і це було способом заволодіння чужим майном, оскільки ОСОБА_3, повідомляючи неправдиві відомості, діяв умисно, з корисливих мотивів, будучи службовою особою, використовуючи при цьому своє службове становище всупереч інтересам служби, заподіявши істотну шкоду державним інтересам, кваліфікує такі дії підсудного, за ст. 364 ч. 1 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду державним інтересам, за наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 64 ч. 1 КПК України при розгляді кримінальної справи у суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину).

Судом встановлено, ОСОБА_3, здійснюючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обовязки, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як службова особа, а саме, директор ТОВ «Українська компанія «АІС», діючи з корисливих мотивів використав своє службове становище всупереч інтересам служби, і навмисно вчинив дії, які порушують службові обов'язки та суперечать інтересам служби, що спричинило істотну шкоду державним інтересам.

При цьому, внаслідок допущеного підсудним ОСОБА_3 зловживання службовим становищем була заподіяна істотна шкода державним інтересам, оскільки підсудний фактично обманював органи державної влади, підриваючи їх авторитет та престиж, внаслідок чого держава була змушена розпочати його кримінальне переслідування. При цьому можливість заподіяння шкоди державному бюджету у разі відшкодування податку на додану вартість причино пов'язана із зловживанням службовим становищем ОСОБА_3

В діях ОСОБА_3, вчинених з використанням свого службового становища, всупереч інтересам служби, наявні корисливі мотиви спрямованні на прагнення до незаконної матеріальної вигоди отримання з державного бюджету протиправним шляхом грошових коштів, з наслідками, які могли заподіяти шкоду державному бюджету. Тому, такі дії ОСОБА_3 повинні бути кваліфіковані ще і за ст. 364 ч.1 КК України.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів доведена повністю, а його умисні дії слід кваліфікувати за:

- ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, як замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, в особливо великих розмірах, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, не доведений до кінця з причин, які не залежали від його волі;

- ст. 364 ч. 1 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам;

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Виходячи з наведеного та враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості, ступінь здійснення підсудним злочинного наміру й причини, внаслідок яких, злочин не було доведено до кінця, розмір грошових коштів, якими намагався заволодіти підсудний з бюджету держави, те, що ОСОБА_3 вчинив злочин під час випробування за попереднім вироком, за яким він був засуджений за вчинення корисливого злочину, що свідчить про його відверте небажання стати на шлях виправлення, не має визначеного місця проживання, оскільки згідно довідки Харківської сільської ради Черкаської області від 09.04.10р. ОСОБА_3 у вказаному селі не проживає з 1997 року, хоча і приймаючи до уваги задовільну характеристику з місця реєстрації, те, що він на обліку і лікаря нарколога і психіатра не перебуває, суд вважає, що виправлення підсудного не можливо без ізоляції від суспільства і ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарським функціями в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях та з конфіскацією майна.

Враховуючи те, що злочини були вчинені ОСОБА_3 після постановлення вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.10.05р., яким останнього було засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, суд вважає за необхідне при призначенні покарання за сукупністю вироків застосувати положення ст. 71 КК України.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судові витрати, які складають з вартості проведеної судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до ст.93 КПК України, покласти на засудженого.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4, 364 ч. 1 КК України та призначити йому покарання:

- за ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України у виді 6 /шести/ років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ст. 364 ч. 1 КК України у виді 3 /трьох/ років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях строком на 3 /три/ роки.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів у виді 6 /шести/ років позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях строком на 3 /три/ роки .

Остаточне покарання ОСОБА_3 визначити за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання, невідбутної частини покарання (у виді трьох років позбавлення волі) за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.10.05р., яким останнього було засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, - у виді 6 /шести/ років 6 / шести/ місяців позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях строком на 3 /три/ роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обраховувати з 24 червня 2010р.

Речові докази по справі, що приєднані до матеріалів справи, - зберігати при кримінальній справі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи на суму 3 450 грн. 00 коп.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни у вигляді взяття під варту та утримувати його у Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя К.Е. Тарасюк