Рішення № 117683974, 28.02.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 Справа № 914/3539/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 100 203,58 грн.,

представники:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 100 203,58 грн.

11.12.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 10.01.2024р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.

В прохальній частині позовної заяви позивач виклав клопотання в якому просить суд розглядати справу без участі представника на підставі наявних матеріалів справи.

Позивач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за електронною адресою.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою та на електронну адресу, котру зазначено позивачем у позовній заяві. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд вважає, що ним було виконано вимоги Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

АТ АКБ «Львів» звернулось з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 100 203,58 грн, з яких 87 434,20 грн - заборгованість за кредитним договором від 21.09.2021р. №874/В/2021, 12 769,38 грн - відсотки за користування кредитом. Позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами був укладений кредитний договір і позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі - надав відповідачу кредит в розмірі 150 000,00 грн. Між відповідачем та позивачем 20.12.2022 року та повторно 24.04.2023 року було укладено додаткові договори до цього кредитного договору, якими банк надавав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користуванням кредитом та відтермінування повернення отриманого кредиту. Однак вказав, що відповідач зобов`язання, передбачені договором, належним чином не виконує.

Позиція відповідача:

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

За результатами дослідження поданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

21 вересня 2021 року між АТ АКБ «Львів» (Банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір №874/В/2021, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (Кредит) у розмірі 150 000,00 грн., із процентною ставкою 23,88%, з кінцевою датою повернення - 20.03.2024р.

Прийняті на себе зобов`язання по Кредитному договору Банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок Позичальника кошти в розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №730973 від 21.09.2021р.

Відповідно до пункту 2.1.6 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.

Згідно п.3.2 Кредитного договору, проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3 цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4 цього договору.

20.12.2022 року між Позичальником та Банком було укладено Додатковий договір до Кредитного договору №874/В/2021 від 21.09.2021р., відповідно до якого Банк надав Позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого Позичальником Кредиту, на термін з 30.11.2022р. по 28.02.2023 р.(надалі - Відтермінування) (п.1 Додаткового договору від 20.12.2022р.).

У зв`язку з відтермінуванням, Позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та відповідно до Графіку повернення кредиту за Кредитним договором, викладеного в новій редакції, який погоджено між Сторонами та який складає невід`ємну частину цього договору (п.2 Додаткового договору).

Сторонами 24.04.2023 року було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №874/В/2021 від 21.09.2021р., відповідно до якого Банк надав Позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого Позичальником Кредиту, на термін з 31.03.2023р. по 30.06.2023р.

У п.3 Додаткового договору зазначено, що відсотки продовжують нараховуватись Банком у відповідності до умов Кредитного Договору. Позичальник зобов`язується сплатити відсотки, нараховані за час відтермінування.

Як зазначено позивачем, станом на 27 листопада 2023 року заборгованість по основному боргу становить 87 434,20 грн, а заборгованість по нарахованих і несплачених відсотках становить 12 769,38 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які долучено до позовної заяви.

Згідно п.2.7 Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим Додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.

Згідно п.4.8 Кредитного договору, Банк, у випадках передбачених п.2.7 цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших платежів за Договором, про що письмово повідомляє Позичальника.

Пунктом 4.9 Кредитного договору передбачено, що «Позичальник зобов`язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.9) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором».

На виконання п.4.9 Кредитного Договору, зважаючи на те, що по даному кредитному зобов`язанню є наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано лист-вимогу від 27.10.2023р. за вих.№7246/0-05, однак, дана вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони Позичальника.

З урахуванням того, що Позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, Позивач вважає, що на підставі п.2.7 Кредитного договору, ст.1050 ЦК України, вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості по Кредитному договору в судовому порядку.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Як встановлено судом, між сторонами укладено кредитний договір.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст.ст. 171, 174 ГК України). Згідно з ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковий для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач надав відповідачу кредит на суму 150 000,00 грн, а відповідач в установлені Договором строки не здійснював вказані платежі в повному обсязі, тим самим допустив порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Позивач скористався цим правом - пред`явив вимогу від 27.10.2023р. про дострокове повернення кредиту.

Відповідач не повернув кредит на суму 87 434,20 грн, не сплатив відсотки розмірі 12 769,38 грн.

При цьому, суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019р. у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідач не надав будь-яких заперечень щодо факту надання коштів у вигляді кредиту, їх розміру та обсягу зобов`язань відповідача за договором. Докази повернення всієї суми кредиту в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про підставність позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №874/В/2021 від 21.09.2021р. в розмірі 100 203,58 грн. (з яких заборгованість по основному боргу 87 434,20 грн.; заборгованість по відсотках 12 769,38 грн.).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Враховуючи викладене та те, що відповідач доводів позивача належними і допустимими доказами не спростував, доказів в підтвердження виконання договірних зобов`язань по поверненню коштів в обумовлені строки не подав, вимога позивача є обґрунтованою.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1434551 від 24.11.2023р. на суму 2 684,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судові витрати у справі, а саме, 2 684,00 грн. судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ СЕРБСЬКА, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) заборгованість за Кредитним договором №874/В/2021 від 21.09.2021р. в розмірі 100 203,58 грн. (з яких заборгованість по основному боргу 87 434,20 грн.; заборгованість по відсотках 12 769,38 грн.) та 2 684,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

У зв`язку із перебуванням судді у відпустці з 29.02.2024р. по 12.03.2024р., повний текст рішення складено 14.03.2024 р.

Суддя Король М.Р.