Ухвала суду № 117654471, 26.02.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2618/24

Провадження № 6/752/163/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Машкевич К.В.,

при секретарі Гненик К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі №2-4129/10.

Вимоги заяви обґрунтовує тим, 15 листопада 2010 року Голосіївським районним судом м.Києва ухвалено заочне рішення по справі №2-4129/10, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1 721 824, 70 грн. заборгованості за кредитним договором №11363639000 від 26.06.2008, а також 1700, 00 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ та 420 грн. витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів до суду.

На виконання вказаного заочного рішення 20 грудня 2010 року Голосіївським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист №2-4129/10 від 15 листопада 2010 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк», який було направлено на примусове виконання до ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань. Згідно із зазначеним договором ПАТ «УкрСиббанк» відступило, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло право вимоги за договором про кредиту №11363639000 від 26.06.2008 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

17 квітня 2012 року Голосіївським районним судом м.Києва постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та замінено стягувана з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому листі Голосіївського районного суду м.Києва №2-4129/10 від 15 листода 2010 року.

Таким чином, АТ «Альфа-Банк» є правонаступником сторони стягувана у виконавчому листі № 2-4129/10 виданому на виконання рішення Голосіївського районного СУДУ м.Києва у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»» ло ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про кредиту №11363639000 від 26.06.2008 р. укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Крім того, АТ «Альфа-Банк» прийняло рішення про зміну свого найменування, з АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК» державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена 30.11.2022 року. Всі інші відомості про стягувача, у тому числі РНОКПП, МФО, банківські реквізити, залишилися без змін.

Що стосується поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, вказує на те, що дублікат виконавчого листа № 369/1019/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11349323000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 21 травня 2008 року в сумі 1 171 388 грн. 30 коп. було видано 07.02.2017 року, а отже строк пред`явлення зазначеного виконавчого листа - до 07.02.2020 року. Зазначає, що заявником пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки на території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи. Також однією із поважних підстав заявник вважає те, що з 24 лютого 2022 року на територію України відбулося російське вторгнення та запроваджено воєнний стан. Вказані причини пропущення строку звернення для пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважними.

Виходячи з цього, просить :

-замінити сторону виконавчого провадження за виконавчим листом Голосіївського районного суду м.Києва №2-4129/10 від 15.11.2010 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником якого став ПАТ «Дельта Банк») 1 721 824, 70 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 1700, 00 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ та 420 грн. витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів до суду., а саме замінити стягувача з ПАТ «Дельта Банк»;

-поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа Києво- Святошинського районного суду Київської області № 369/1019/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11349323000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 21 травня 2008 року в сумі 1 171 388 грн. 30 коп.

У судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи. Заявник просив розглянути заяву без його участі.

Відповідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить на наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1721824,70 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 1700 грн судового збору, 120 грн. витрат на інформаціно- технічне забезпечення розгляду справи та 420 грн. витрат пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів до суду.

20 грудня 2010 року позивачу видано два виконавчі листи, які було направлено на примусове виконання до ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області.

Ухвалою суду від 21 грудня 2012 року замінено сторону виконавчого провадження НОМЕР_1, а саме: стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 26 лютого 2013 року замінено сторону виконавчого провадження НОМЕР_2, а саме: стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

24 червня 2015 року постановою державного виконавця Григорян О.О. органу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції повернуто виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 1724064,70 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягувачеві.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2016 року видано дублікати виконавчого листа №2-4129/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1721824 грн 70 коп заборгованості за кредитним договором, 1700 грн судового збору, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ та 420 грн витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів до суду.

Поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-7153/10 про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1721824 грн 70 коп заборгованості за кредитним договором, 1700 грн судового збору, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ та 420 грн витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів до суду.

Видано дублікат виконавчого листа по справі 2-4129/10, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 07 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 16 листопада 2017 року виправлено описку у виконавчому листі по справі №2-4129/10, виданого 19.10.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва, боржник ОСОБА_1 , вказано вірну дату народження боржника.

09 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» до АТ «Альфа Банк» укладено договір №2098К про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило, а ПАТ «Альфа Банк» прийняло право вимоги за договором про кредиту №11363639000 від 26.06.2008 р. укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» регулює підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону про виконавче провадження). Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Зазначене підтверджується Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з виконання дублікату виконавчого листа № 2-4129/10 виданого 30 березня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відсутні. Станом на день подання цієї заяви виконавчі листи стосовно боржників на примусовому виконанні не перебували і доказів на підтвердження їх пред`явлення до виконання заявником не надано.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Що стосується вимоги про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд зазначає наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З наведеного слідує, що підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Заявником не зазначено достатніх підстав та не надано належних доказів, які заважали первісному стягувачу звернутися до державної виконавчої служби чи приватного виконавця із заявою про примусове виконання виконавчого документа у встановлений законом строк після його поновлення в судовому порядку, а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Заявлені представником доводи не свідчать про неможливість вчасно пред`явити виконавчий документ до виконання, а тому викладені причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не можуть бути визнані судом поважними.

Крім того, представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» просить суд поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа Києво- Святошинського районного суду Київської області № 369/1019/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11349323000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 21 травня 2008 року в сумі 1 171 388 грн. 30 коп., що не входить в компетенцію розгляду Голосіївським районним судом.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись ст. 512 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 76-81, 259-261, 352-355, 433, 442, п.п. 17.4 п. 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: