Ухвала суду № 117649780, 23.02.2024, Франківський районний суд м. Львова

463/8630/23

1-кп/465/115/24

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

23.02.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова, в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Львові клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023140000000047 від 09.02.2023 року прообвинувачення ОСОБА_4 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.368КК України

встановив:

У Франківському районному суді м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023140000000047 від 09.02.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.

До суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023140000000047 від 09.02.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.06.2023 року у справі № 463/4661/23 у кримінальному провадженні №42023140000000047 від 09.02.2023 р. клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, задоволено, а саме накладено арешт на: підвальне приміщення (літ. III) загальною площею 11.0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приватна спільна часткова власність 1/4); квартира за адресою: АДРЕСА_2 (приватна спільна сумісна власність 1/1); офіс площею 80.9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (приватна спільна сумісна власність 1/1).

27.09.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.

28.09.2023 року ОСОБА_4 вручено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.368 КК України.

Таким чином, кваліфікація діянь, що ставляться стороною обвинувачення у вину обвинуваченому ОСОБА_4 була змінена з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України.

Обвинувачення за ч. 1 ст. 368 КК України відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Отже, кримінальне правопорушення, яке інкримінується стороною обвинувачення у вину моєму підзахисному ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.

Санкція ч. 1 ст. 368 КК України передбачає покарання штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та не передбачає конфіскацію майна.

Таким чином зазначає, що подальший арешт майна є недоцільним та перебування нерухомості під арештом порушує баланс між втручанням у права та свободи та потребами кримінального провадження.

Вважаю, що відсутні обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння особи майном та обумовлювали продовження арешту такого.

За таких обставин, накладення арешту безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, а тому вважаю, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на нерухомість є недоцільним, у зв`язку з чим арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023140000000047 від 09.02.2023, підлягає скасуванню. Просить клопотання задоволити.

Обвинувачений та його захисник у підготовчому судовому засіданні підтримали подане клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023140000000047 від 09.02.2023 року. Просять клопотання задоволити.

Прокурор упідготовчому судовомузасіданні незаперечив поданеклопотання захисника обвинуваченого про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023140000000047 від 09.02.2023 року.

Заслухавши думку учасників процесу, ознайомившись із доводами заявленого клопотання, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Під час судового засідання, сторони мають право заявляти клопотання. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала(ч. 1 ст. 350 КПК України).

Згідно ч. 1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст.160-166,170-174 КПК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Так, ухвалою слідчого судді Личаківського районногосуду м.Львовавід 09.06.2023 року у справі №463/4661/23 клопотання старшого слідчого задоволено та накладено на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на підвальне приміщення(літ. ІІІ) загальною площею 11,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приватна спільна часткова власність 1/4); квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (приватна спільна сумісна власність 1/1); офіс площею 80,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (приватна спільна сумісна власність 1/1).

Окрім цього, заст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цьогоКодексу.

Згідно з п.п. 3 ч. 2ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Абзацом першим частини першої статті 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадженнясудом

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідностатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України слідчий під час кримінального провадження та інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з`ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

У справі Раймондо проти Італії (рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінальною розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» висловив правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав і свобод. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України(згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України) та статті 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Таким чином, накладення арешту на вказане майно не відповідає зазначеним вище вимогам КПК України, не є пропорційним, тобто таким, що не відповідає тяжкості можливого правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для власника майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Таким чином, в ході розгляду клопотання встановлено, що станом на день звернення до суду з даним клопотанням про скасування арешту вищезазначеного майна, обставини, які стали підставою для його накладення змінилися, у зв`язку з чим необхідність у подальшому арешті такого майна можна вважати недоцільною.

Окрім того, санкція ч. 1ст. 368 КК Українине передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації.

З огляду на вказане, приходжу до висновку, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, накладеного ухвалою слідчого судді від 09.06.2023 року у справі №463/4661/23, відпала потреба, а тому клопотання слід задоволити та скасувати арешт такого майна.

Керуючись ст.ст. 174, 371, 372, 376 КПК України -

постановив:

клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 задоволити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.06.2023 року у справі №463/4661/23 на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на підвальне приміщення(літ. ІІІ) загальною площею 11,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приватна спільна часткова власність 1/4); квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (приватна спільна сумісна власність 1/1); офіс площею 80,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (приватна спільна сумісна власність 1/1).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 28 лютого 2024 року об 15 год. 45 хв.

Суддя ОСОБА_1