Ухвала суду № 117611616, 24.01.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40242/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про відшкодування майнової шкоди, стягнення нарахувань за порушення грошового зобов`язання та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату КМУ), в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача 50 833,63 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 (в редакції від 21.02.2018 року), зокрема, п.п. 1, 2 вказаної постанови, які були визнані протиправними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року; стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 3 672,56 грн. та 7 065,87 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму майнової шкоди в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є пенсіонером Служби безпеки України і отримує пенсію за вислугу років.

Виплата доплат до вже виплаченої пенсії позивачу за пенсійною справою № N/А 3795-СБУ здійснювалась згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103.

За п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 в редакції від 21.02.2018 року була встановлена безстрокова відстрочка з виплати доплат до вже виплачених пенсій військовослужбовцям, у тому числі і позивачу. Тобто, за період 2018 року доплати до вже виплачених пенсій військовослужбовцям виплачувались лише в розмірі 50 %, а за період 2019 року - лише в розмірі 75 %. Фактично вказаними нормами постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 в редакції від 21.02.2018 року державою в особі Кабінету Міністрів України були встановлені обмеження в отриманні доплат в повному розмірі до вже виплачених пенсій військовослужбовцям, тобто були обмежені конституційні права військовослужбовців, зокрема, право на недоторканість майна військовослужбовців (пенсії є саме майном військовослужбовців).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 року, були визнані протиправними та нечинними п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 в редакції від 21.02.2018 року.

Прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 завдало позивачу майнової шкоди, яка пов`язана з тим, що прийняття відповідачем незаконної постанови позбавила позивача можливості отримати частину доплат до вже виплаченої пенсії (у 2018 році - 50 % від суми доплат щомісячно, а в 2019 році - 25 % від суми доплат щомісячно).

Посилаючись на зазначені обставини, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ про відшкодування майнової шкоди та стягнення нарахувань за порушення грошового зобов`язання та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.10.2021 року.

18.10.2021 року до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, у якій він зазначає, що прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 (в редакції від 21.02.2018 року) також завдало позивачу моральної шкоди. У заяві позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача 50 833,63 грн. на відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди), завданої в результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 (в редакції від 21.02.2018 року), зокрема, п.п. 1, 2 вказаної постанови, які були визнані протиправними та нечинними; стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 3 927,42 грн. та 7 625,04 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму майнової шкоди в порядку ст. 625 ЦК України; стягнути з відповідача на користь позивача 722 407,14 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 (в редакції від 21.02.2018 року), зокрема, п.п. 1, 2 вказаної постанови, які були визнані протиправними та нечинними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2021 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову в даній цивільній справі.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2022 року відкладено розгляд справи на 17.03.2022 року.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді судове засідання, призначене на 17.03.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 11.08.2022 року.

У зв`язку з чергуванням головуючого судді та розглядом клопотань органів досудового розслідування судове засідання, призначене на 11.08.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 23.11.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ про відшкодування майнової шкоди, стягнення нарахувань за порушення грошового зобов`язання та моральної шкоди зупинено до залучення у справі правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2023 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ про відшкодування майнової шкоди, стягнення нарахувань за порушення грошового зобов`язання та моральної шкоди, замінено у справі позивача ОСОБА_2 його правонаступником ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та призначено судове засідання до розгляду справи по суті на 24.01.2024 року.

Позивач у судове засідання не з`явилась; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та пояснення по справі.

Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закони визначають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, ст. 43 зазначеного Закону передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

21.02.2018 року Кабінет Міністрів України відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Пунктом 1 цієї постанови встановлено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків; з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.

Також, зазначеною постановою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»:

- пункт 5 викладено в наступній редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням».

- додаток 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказане судове рішення було предметом апеляційного та касаційного переглядів і на даний час набуло законної сили.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звільнений в запас з 01.09.2000 року та є пенсіонером Служби безпеки України і отримує пенсію за вислугу років у порядку, передбаченому Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та звернувся до суду через завдану йому шкоду в результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», зокрема п.п. 1, 2 вказаної постанови, а відтак, фактично позивачем оспорюється нездійснення перерахунку пенсії у відповідності до норм Законів України, через неврахування усіх складових грошового забезпечення військовослужбовців, етапності виплати підвищення до пенсії, як наслідок невиплата грошового забезпечення в повному обсязі, у зв`язку із скасуванням рішення суб`єкта владних повноважень щодо порядку здійснення соціальних виплат, які призначаються державою.

При цьому, шляхом відшкодування майнової шкоди позивач фактично просить стягнути з відповідача грошові кошти у вигляді компенсації всіх належних йому сум невиплачених пенсійних виплат саме за рахунок Кабінету Міністрів України як органу, який видав акт нормативного характеру, визнаний протиправним та нечинним у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

В преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 року в справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18) зробила висновок, що якщо спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Предметом судового розгляду є вимоги особи, яка була пенсіонером Служби безпеки України та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про: стягнення з Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України майнової шкоди (упущеної вигоди), завданої позивачеві в результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 (в редакції від 21.02.2018 року), зокрема, п.п. 1, 2 вказаної постанови, на підставі яких визначався перерахунок пенсії та відповідні розміри виплат перерахованих підвищених пенсій, та які були визнані протиправними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18; стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму майнової шкоди в порядку ст. 625 ЦК України; відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 (в редакції від 21.02.2018 року), зокрема, п.п. 1, 2 вказаної постанови.

Таким чином, суд вважає, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виходячи з того, що спір, який виник між сторонами, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата пенсії за вислугу років, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після її припинення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18).

Також, у справі у справі № 757/423/21-ц з подібними правовідносинами, у якій позивач посилався на те, що внаслідок неправомірного встановлення постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року відсоткового зменшення виплати пенсії військовослужбовцям, йому заподіяно матеріальної шкоди, а саме - у період з 01.01.2018 року до 31.12.2019 року недоплачено 51 635,70 грн., Верховний Суд постановою від 30.11.2022 року залишив без змін постанову Київського апеляційного суду від 18.07.2022 року, погодившись з висновками апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.

Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу на те, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі № 757/63985/16. Колегія суддів погодилась з висновками апеляційного суду про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, та не належить до юрисдикції загальних судів. Отже, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що вказаний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та зробив правильний висновок про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на зазначені висновки Верховного Суду, оскільки після відкриття провадження у цій справі судом встановлено, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ про відшкодування майнової шкоди, стягнення нарахувань за порушення грошового зобов`язання та відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 255, 256, 260, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі № 757/40242/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про відшкодування майнової шкоди, стягнення нарахувань за порушення грошового зобов`язання та відшкодування моральної шкоди - закрити.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суд роз`яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 24.01.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький