Рішення № 117610165, 05.03.2024, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/29/24

номер провадження 2/558/37/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року селище Демидівка

Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області в складі:

суддя Мельник Д.В.

секретар судового засідання Березюк І.М.

за участю:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Махацький Ю.М.,

представник третьої особи Кривіцька Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадянки ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставами позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх спільного сина позивач вважає порушення відповідачем норм чинного Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства». Так, позивач вважає, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та забезпеченню здобуття нею повної загальної середньої освіти.

09.01.2024 року судом винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження за правилами загального позовного провадження( а.с.30).

07.02.2024 року ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито та призначено її судовий розгляд по суті(а.с.39).

Відповідачка ОСОБА_2 на розгляд справи по суті 05.03.2024 року не з`явилася. До суду нею скеровано письмову заяву, якій вона позовні вимоги визнає та просить розглядати справу у її відсутність(а.с.34).

Під час розгляду справи по суті представник позивача ОСОБА_1 адвокат Махацький Ю.М. у вступній промові позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у вступній промові позовні вимоги також підтримав. Позивач пояснив, що з відповідачкою шлюб розірвав у 2018 році, з того часу разом не проживають. У березні 2022 року (у зв`язку із воєнною агресією рф проти України) ОСОБА_2 із сином ОСОБА_4 виїхала за кордон у Польщу. У серпні 2023 року ОСОБА_2 із сином повернулася на один день в селище Демидівку, залишила сина із позивачем ОСОБА_1 і знову повернулася в Польщу. Позивачу відомо, що відповідачка заміжня вдруге, має трьохрічну дитину.

З того часу (з серпня 2023 року) син проживає з відповідачем у АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 з моменту залишення сина йому матеріально не допомагає та не зустрічається, тільки інколи спілкується з ним по телефону. Остання телефонна розмова із сином у неї була у лютому 2024 року.

Вважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_2 не допомагає та не зустрічається з сином, позивач хоче позбавити її батьківських прав.

Також, зі слів позивача ОСОБА_1 письмову заяву відповідачки ОСОБА_2 про визнання позову та розгляд справи у її відсутність, він отримав маршрутним автобусом із-за кордону та передав до канцелярії суду.

Представник третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (органу опіки та піклування Демидівської селищної ради) ОСОБА_5 свою позицію щодо предмету спору в категоричній формі не висловила. Представник у вступній промові пояснила, що до справи долучено висновок органу опіки та піклування щодо предмету пору і вирішення справи вона покладає на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6 показав, що із позивачем та відповідачем у родинних стосунках не перебуває, відносини нормальні. З його слів, він знімає кімнату в будинку позивача ОСОБА_1 в селищі Демидівка Дубенського району Рівненської області. Він підтвердив, що у серпні 2023 року відповідачка ОСОБА_2 із сином повернулася на один день в селище Демидівку, залишила сина із ОСОБА_7 і знову повернулася в Польщу. ОСОБА_6 також показав, що на даний момент дитина проживає з батьком (позивачем ОСОБА_1 ) в селищі Демидівка і повністю знаходиться на його утриманні.

Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Норми ч.4 ст.206 ЦПК України вказують на те, що у разі визнання відповідачем позову суд його задовольняє тільки при наявності для того законних підстав.

Доказами по справі, у відповідності до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім інших, на підставі письмових доказів.

Так, судом було досліджено надані стороною позивача письмові докази по справі.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

22.03.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано(а.с.20)

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований в установленому законом порядку за місцем проживання в АДРЕСА_1 (а.с.6,11).

Неповнолітній ОСОБА_8 зареєстрований за місцем проживання у АДРЕСА_2 спільно з матір`ю відповідачкою ОСОБА_2 (а.с.12).

Згідно письмового акту обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 №92 від 07.12.2023 року він проживає з батьком (позивачем ОСОБА_1 ) в АДРЕСА_1 . Умови проживання дитини є належними (а.с.19).

У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України, суд встановив обставини, які визнані учасниками справи та не підлягають сумніву про те, що неповнолітній син позивача та відповідачки ОСОБА_4 фактично проживає з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 за місцем проживання в селищі Демидівка характеризуються позитивно(а.с.25,26).

Згідно письмової характеристики посадових осіб Демидівського ліцею №360 від 14.11.2023 року неповнолітній ОСОБА_8 характеризується як дитина фізично розвинена, володіє основними культурно-гігієнічними навичками. При цьому, в даному документі зафіксовано, що вихованням та навчанням сина систематично цікавиться батько, який забезпечує та виховує його. Натомість мати контакту зі школою не підтримує, успішністю сина не цікавиться, батьківські збори не відвідує (а.с.15).

Судом досліджено офіційні документи Демидівського відділу державної виконавчої служби про те, що 23.11.2023 року відповідачці ОСОБА_2 за її заявою повернуто виконавчий лист про стягнення з позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 (а.с.17). Дослідженні обставини також непрямо підтверджують те, що неповнолітній ОСОБА_3 на даний час знаходиться на утриманні батька позивача ОСОБА_1 та проживає спільно з ним.

Рішенням виконавчого комітету Демидівської селищної ради Рівненської області №1249 від 29.02.2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування, в якому не визначено в категоричній формі доцільність (недоцільність) позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_4 (а.с.45-47).

Судом дослідженні і інші докази по справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.164 СК України, батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Суду не надані докази, які б свідчили про умисне, свідоме невиконання відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_4 .

При цьому судом, встановлені обставини, які у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України, визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню про те, що тривалий період часу відповідачка ОСОБА_2 не спілкується віч на віч із своїм сином та не бере належної участі у часті у його вихованні.

Норми ч.4 ст.263 ЦПК України вказують, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступудо культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відвиховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав особи, слід розглядати як виключний та надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Дослідженні судом докази не підтверджують необхідності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_4 .

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цихправ, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Постійним місцем проживання неповнолітнього сина відповідачки ОСОБА_2 є селище Демидівка Рівненської області.

Таким чином, вважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги вимоги п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд вважає за необхідне попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей і покласти на орган опіки та піклування Демидівської селищної ради в особі її виконавчого комітету контроль за виконанням відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 .

Норми ч.4 ст.10 ЦПК України вказують, що при розгляді цивільних справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України, заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76 - 81, 268 Цивільного процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП, НОМЕР_2 селище АДРЕСА_2 ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04386321, 35200 селище Демидівка вулиця Миру, будинок № 19 Дубенського району Рівненської області) про позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність зміни її ставлення, як матері, до виховання дитини неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області контроль за виконанням відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не була вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне провадження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 13.03.2024 року.

Суддя Дмитро МЕЛЬНИК