Рішення № 117605449, 13.03.2024, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 757/26946/23

Провадження № 2/242/186/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 р. Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., за участі секретаря судового засідання Кідрон О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій вказав, що 20.01.2021 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 1001795361801, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 77325,29 грн. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, внаслідок чого станом на 17.01.2023 р. має заборгованість у розмірі 103858,57 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту 77325,29 грн., заборгованість по процентам 15,16 грн., заборгованість по комісії 26518,12 грн.

Просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. У заяві про скасування заочного рішення зазначив, що кредитний договір № 1001795361801 від 20.01.2021 р. не підписував. Навіть у разі укладення кредитного договору вимоги позивача не узгоджуються з діючим законодавством,так як у період дії в Україні воєнного стану позивальник, який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, звільнений від відповідальності, визначеної ст..625 ЦК України. Крім того, положення спірного договору про сплату на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено ч.3 ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» і п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16.10.2011 р., яка передбачає здійснення будь-яких платежів за діє, які не є послугою у визначенні ЗУ «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16.10.2011 р. до внесення змін на підставі ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 р. Таким чином, зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними.

Заяви та клопотання сторін.

Відповідач надав заяву про скасування заочного рішення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.11.2023 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.

13.12.2023 р. по справі ухвалено заочне рішення.

Ухвалою від 15.02.2024 р. заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Під час розгляду були досліджені письмові докази, відповідно до яких20.01.2021 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 1001795361801, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 77325,29 грн.

Відповідач заперечував факт підписання ним кредитного договору № 1001795361801 від 20.01.2021 р., проте належних та допустимих доказів не надав.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості наданого позивачем, відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, внаслідок чого станом на 17.01.2023 р. має заборгованість у розмірі 103858,57 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту 77325,29 грн., заборгованість по процентам 15,16 грн., заборгованість по комісії 26518,12 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та процентів, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії в сумі 26518,12 грн., то у період дії в Україні воєнного стану позивальник, який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, звільнений від відповідальності, визначеної ст..625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, законодавство, що регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії, то суд зазначає наступне.

З 24.02.2022 р. відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийнялаЗакон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу Українидоповнено новими пунктом 18 відповідно до якого уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строкпісля його припинення або скасуванняу разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем),позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України "Про споживче кредитування"доповнено пунктом 61, відповідно до якого уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасуванняу разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредитспоживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.У разі допущення такого простроченняспоживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів,сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час розгляду документально підтверджені витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 1986,16 грн., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 256-258, 509, 525, 526, 610, 612, 1054 ЦК України, ст.ст. 133, 141, 264, 265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: м.Київ, вул..Андріївська, 4, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 1001795361801 від 20.01.2021 р. станом на 17.01.2023 р. у розмірі 77340 (сімдесят сім тисяч триста сорок) грн.. 45 коп., з яких: заборгованість по сумі кредиту 77325 (сімдесят сім тисяч триста двадцять п`ять) грн.. 29 коп., заборгованість по процентам 15 (п`ятнадцять) грн.. 16 коп., а також судовий збір у розмірі 1986 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість) грн.. 16 коп.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 13.03.2024 р.

Суддя В.Г.Черков