Рішення № 117593132, 12.03.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 р. № 400/12827/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", вул. Гречишникова, 52,м. Миколаїв,54003,

до відповідачаПівденного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, просп. Шевченка, 15/1, м.Одеса,65015,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2021 № 219/3400703, № 221/3400703, № 222/3400703,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платнииками податків від 26.10.2021 року №219/3400703 про застосування штрафних санкцій на суму 3946,60 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.10.2021 року № 221/3400703 про застосування штрафних санкцій на суму 1142.34 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.10.2021 року № 222/3400703. про застосування штрафних санкцій на суму 60000 грн.

В обґрунтування позову ТОВ "Кворум-Нафта" вказало в позові, що висновки покладені в основу акта перевірки від 09.09.2021р. за №6526/14-29-09-02-11/32938047 є необґрунтованими, а тому винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 26.10.2021р. на підставі такого акту, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пп. 230.1.2, п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Посадовими особами відповідача встановлено, що згідно наданих позивачем документів до заперечень на акт перевірки, повірка відповідних паливороздавальних колонок була відсутня. Відповідач вважає, що він діяв в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інших пояснень чи заяв по суті справи, до суду, станом на час розгляду справи, не надходило.

Ухвалою від 20.12.2021р. суд відкрив провадження у справі №400/12827/21 та призначив справу.

Однак, 24.02.2022 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Указом Президента України №54/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

У зв`язку з початком бойових дій на території України та м. Миколаєва зокрема, оголошення воєнного стану не зміг дотриматися передбачених строків розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 01.04.2020 по 08.09.2021 року працівниками Головного управління ДПС у Миколаївській області проводилась фактична перевірка господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» за адресою Миколаївська обл., м. Очаків, вул.Першотравнева, буд.46/1 АЗС № 4.

За результатами перевірки було складено акт від 09.09.2021 р. № 6526/14-29-09-02-11/32938047 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26.10.2021 р. № 219/3400703, яким до позивача були застосовані штрафні санкції на суму 3946,60 грн. та від 26.10.2021 р. №221/3400703, яким до позивача були застосовані штрафні санкції на суму 1142,34грн, та від 26.10.2021 р. №222/3400703, яким до позивача були застосовані штрафні санкції на суму 60 000,00 грн.

Позивач вважає висновки aкту перевiрки необґрунтованими, а податкові повiдомлення-рiшення - протиправними.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.10.2021 р. № 222/3400703, про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 60000 грн., суд зазначає наступне.

На час спірних правовідносин нормами п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі ПКУ) було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім, зокрема, фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: 1) обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; 2) цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; 3) обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; 4)здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ.

Як вбачається з направлення на перевірку, метою перевірки є «дотримання вимог Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями та інших нормативно-правових актів, які регламентують порядок виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів».

Суд зазначає, що «облік, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також «обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками» є самостійними цілями перевірки, які повинні бути зазначені в направленні на перевірку, оскільки мета перевірки є обов`язковим реквізитом направлення на перевірку, а також умовою допуску до перевірки (абзац другий пункту 81.1 статті 81 ПКУ). Таким чином, для проведення перевірки обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками необхідно зазначення такої мети в направленні на перевірку. Натомість надане відповідачем направлення на перевірку не містить такої мети, що свідчить про те, що перевіряючі не були уповноважені керівником податкового органу на дослідження під час перевірки питання обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Відповідно до п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового Кодексу України, 230.1.2. Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Причиною для застосування штрафних санкцій що перевіряючі не побачили документів щодо повірки колонок з номерами 10603 та 10604, та було зроблено висновок, що акцизний склад не обладнаний витратомірами лічильниками у період з 01.04.2020 по 24.06.2021 року.

Суд зазначає, що норма п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПКУ, передбачає відповідальність тільки за відсутність позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Однак суд зазначає, що перевіркою не встановлено, що витратоміри моделі ТРК Шельф 100 2 КЕД-50-0,25-1-2 за №10603 та №10604 були фактично встановлені та використовувалися на АЗС №4, адже актом перевірки встановлено використання на АЗС саме колонок з номерами 6689,6690. Всі документи щодо повірки паливороздавальних колонок з номерами 6689, 6690 перевіряючим було надано , та свідчить про те, що штрафні санкції за необладнання місць відпуску пального витратомірами є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.10.2021 р. №219/3400703, про застосування штрафних (фінансових) санкції на суму 3946,6 грн., суд вказує слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 3946,60 грн. за порушення п. 1. ст. 3 Закону України №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено факти не проведення розрахункових на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані опломбовані в установленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій

Суд погоджується з позицією позивача, що висновок про не проведення через РРО розрахункових операцій, що спричинило недостачу, фактично є припущенням, оскільки в акті перевірки не вказано конкретних випадків не проведення розрахункових операцій, не вказано дати, суму, зміст операції, Недостача ТМЦ може мати різні причини, в тому числі крадіжка, або втрата ТМЦ з інших причин. Під час даної перевірки причини недостачі відповідачем не з`ясовувались, факти порушення п. 1. ст. 3 Закону України №265/95 первинними документами не підтверджені в акті перевірки відсутнє посилання на первинні документи.

Позивачем надано відомість про результати інвентаризації нафтопродуктів та газу на АЗС за перевіряємий період, з якого вбачається, що позивач приводить інвентаризації ТМЦ за належних йому АЗС, та в залежності від результатів інвентаризацій ухвалює відповідні рішення, як то: списання кількості ПММ за рахунок природного убутку, оприбуткування надлишків, списання нестачі за рахунок прибутку підприємства.

Таким чином, суд вважає, що сама по собі недостача ТМЦ без з`ясування причин не може утворювати склад правопорушення, передбачений п. 1. ст. 3 Закону України №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», отже застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3946,60 грн. податковим повідомленням-рішення від 26.10.2021 р. № 219/3400703 є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.10.2021 р. № 221/3400703, про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1142,34 грн., суд зазначає наступне.

Порушення полягає в тому, що перевіркою встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів, а саме виявлено надлишок ПММ:ДП-П-Євро5-ВО-20,59л суму 571.17 грн., за що застосовано штрафні санкції на суму 1 142.34 грн., відповідальність передбачена ст.20 Закону №265/95.

Фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №>265/95-ВР. може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного ПСБУ 9 «Запаси». Такий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 04.09.2020 у справі №2а-12445/11/2670.

Постановою від З квітня 2019 року у справі 812/1508/17 встановлено, то податковим органом накладено на товариство штрафні санкції на підставі положень статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Верховний Суд сформував правову позицію, за якою, відповідно до вказаної норми до суб`єктів господарювання, то здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для застосування передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. Та громадського харчування та послуг» фінансової санкції контролюючий орган повинен довести, що товариство здійснювало реалізацію не облікованих_ товарів.

Суд вказує, що в акті перевірки факт реалізації товарів, щодо яких виявлено надлишок на суму 571.17 грн., не встановлено, перевіркою дане питання не досліджувалось, що свідчить про необґрунтованість застосування фінансових санкцій за цією статтею.

Посадові особи податкового органу при проведенні перевірки АЗС та встановленні фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах повинні зазначати у відповідному акті перевірки та в додатку до нього інформацію про методи, способи та обладнання, за допомогою яких ним здійснювалося зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, в іншому випадку, та відсутності такої інформації, зазначені у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (що є додатком до акта перевірки) дані щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів не можуть вважатися достовірними

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем доведено протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вiд 26.10.2021 року про застосування до позивача штрафних санкцій .

Достатніх доказів на спростування позиції ТОВ "Кворум-Нафта", відповідачем під час розгляду справи не надано.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДІІС по роботі з великими платниками податків від 26.10.2021 року № 219/3400703. про застосування штрафних санкцій на суму 3946,60 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДІІС по роботі з великими платниками податків від 26.10.2021 року № 221/3400703 про застосування штрафних санкцій на суму 1142.34 гри.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДІІС по роботі з великими платниками податків від 26.10.2021 року № 222/3400703. про застосування штрафних санкцій на суму 60000 гри.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, буд. 15/1, м.Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 44104032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (вул. Гречишникова, 52, м.Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 32938047) судовий збір в розмірі 2270,00 грн., сплачений платіжним дорученням від 13.12.2021р. за №2910.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник