Ухвала суду № 117587691, 07.03.2024, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/173/24

Провадження № 4-с/379/3/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Разгуляєвої О.В.

при секретарі Мовчан М.С.

за участі представника скаржника ОСОБА_1

представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», на рішення Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області №2847/24.5-43 від 25.01.2024, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою , в якій просила визнати неправомірним рішення Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 2847/24.5-43 від 25.01.2024 щодо відмови в задоволенні клопотання про зняття арешту з депозитного рахунку на дитину, зобов`язати державного виконавця по виконавчому провадженню № 52459825 скасувати постанову про арешт коштів боржника від 24.10.2022 в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_3 , а саме з банківського вкладного (депозитного) рахунку на дитину який відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", одержувач платежу: ОСОБА_4 , IBAN № НОМЕР_1 ; рахунок отримувача: НОМЕР_2 .

Скарга обґрунтована тим, 15.01.2019 ОСОБА_3 укладений договір банківського вкладу №SAMDNWFD0072197298100 з АТ КБ "ПриватБанк"(далі- договір банківського вкладу). 24.10.2022 головним державним виконавцем Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Дроздівською Т.О. винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_3 , якою був арештований зазначений вище депозитний рахунок. ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена та проінформована державним виконавцем про накладенння арешту на депозитний рахунок , шляхом направленння відповідної постанови.

02.01.2024 представником боржника ОСОБА_1 до Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області подано клопотання про зняття арешту з депозитного рахунку на дитину. 01.02.2024 представником боржника ОСОБА_1 отримано на електронну пошту рішення Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області № 2847/24.5-43 від 25.01.2024 про відмову у задоволенні клопотання про зняття арешту з депозитного рахунку на дитину.

Вважає зазначене рішення необгрунтованим, незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на наступне. Відповідно до ч.3 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження", не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Згідно матеріалів виконавчого провадження повідомлення від банку про те, що на арештовані кошти заборонено звертати стягнення до державного виконавця не надходило. Крім того, зазначає, що кошти після зарахування на рахунок одержувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу, що узгоджується з висновком ВСУ в постанові від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15.

Представник заявника в судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовольнити заявлені вимоги.

Представник ТОВ "Фінанс Проперті Групп" в задоволенні скарги просила відмовити.

Представник Таращанського ВДВС в судове засідання не з`явився, про час та місце рогзляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, їх неявка, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження № 52459825, суд приходить до наступного.

Таращанським районним судом Київської області 03.08.2015 видано виконавчий лист 379/746/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором № 126/П/23/2008-840 від 26 березня 2008 року в сумі 15899,14 доларів США, в тому числі непогашений кредит 12423,96доларів США, несплачені відсотки 3475,18 доларів США, а також пеню за прострочення строків виконання зобов"язань 52177,25грн., штраф за порушення умов додаткової угоди-7135,22грн.

04.10.2016 державним виконавцем Таращанського районного відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 52459825 з примусового виконання виконавчого листа № 379/746/15-ц від 02.09.2016 виданий Таращанським районним судом, щодо боржника ОСОБА_3 .

Під час примусового виконання рішення суду державним виконавцем здійснено запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, з метою встановлення джерел доходу боржника ОСОБА_3 ..

Постановою від 25.04.2017 державним виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_3 , що отримує дохід у Відділі освіти Таращанської районної державної адміністрації.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 27.07.2021 замінено стягувача у справі № 379/746/15-ц із ПАТ "КБ"Надра" на його правонаступника ТОВ "Фінанс Проперті Групп". Постановою державного виконавця Таращанського ВДВС від 08.09.2021 здійснено заміну сторони виконавчого провадження № 52459825.

24.10.2022 постановою головного державного виконавця Таращанського ВДВС ВП № 52459825, накладено арешт на грошові кошти, що містять на відкритих рахунках, а також на кошти на рахнуках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_3 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_3 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 7928,97грн.

01.11.2023 постановою головного державного виконавця Таращанського ВДВС за заявою боржника про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій на суму 13 400грн., визначено для боржника ОСОБА_3 поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ "ПриватБанк", для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Згідно відповіді № 2847/24.5-43 від 25.01.2024 представнику боржника ОСОБА_1 фактично відмовлено у знятті арешту з рахунку.

Як вбачається з заяви про приєднання SAMDNWFD0072197298100 вклад "Джуніор" від 15.01.2019 між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір, згідно якого банк приймає від клієнта грошову суму на вкладний рахунок та зобов"язується виплатити клієнту суму вкладу і проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Пунктом 1.3 договору передбачає, що починаючи з дати 02.12.2026 всі права на розпорядження сумою вкладу і нарахуваними процентами за даним вкладом переходять від Клієнта ОСОБА_3 до ОСОБА_4 . До цього моменту вкладом розпоряджається клієнт. Якщо на вклад в установленому чинним законодавством України, порядку накладено арешт, то Клієнт не має права вимагати виплати вкладу до зняття арешту (п.4.10 договору).

В матеріалах виконавчого провадження, копія якого наявна в матеріалах даної справи, відсутні дані про дату одержання боржником відмови у знятті арешту від 25.01.2024 та постанови про арешт коштів боржника від 24.10.2022. У суді представник боржника зазначив, що рішення про відмову у знятті арешту отримав 01.02.2024 на електронну адресу, про що свідчить роздруківка наявна в матеріалах справи. Оскільки інші дані в матеріалах справи відсутні, то строк на звернення зі скаргою слід вважати не пропущеним, а тому розгляд скарги судом по суті відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України обов`язковість виконання рішень суду є однією з основних засад судочинства. За приписами ст.129-1 Конституції України зазначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно вимог ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З наведених правових норм видно, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ("Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ("Чіжов проти України", п.40).

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті п`ятої цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з положеннями ст.56 цього Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Так, згідно з ч.1 ст.68 цього Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Водночас, нормою ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частина 4 ст. 48 ЗУ " Про виконавче провадження " передбачає, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим ч.2с т.59 вказаного Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10 ч.1ст.34 цього Закону. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З наведених норм права видно, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому нормою ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено не вичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі накладення арешту на кошти, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів.

Тобто, зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що рахунок, на який накладено арешт, має статус спеціального. Такий арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів. Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19-ц.

Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 712/9660/20 (провадження № 61-5453св21) вважав, що аналогічний підхід повинен застосовуватися і під час виконання судових рішень при зверненні стягнення на кошти боржників-фізичних осіб, а саме: перевірка режиму використання рахунків, а також походження коштів (заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо) здійснюється банківською чи фінансовою установою, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено звернення стягнення, або коштів, щодо яких законом визначено обмеження щодо стягнення, накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-812/11 (провадження № 61-7824св21)).

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як видно із наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_3 , банк, в якому арештовано рахунки (кошти) боржника, зокрема АТ КБ «ПриватБанк» не повідомив державного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову від 24.10.2022 без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Скаржником не оспорюється, що державному виконавцю банком не направлено повідомлення про неможливість накладення арешту на рахунок IBAN № НОМЕР_1 .

Відповідно до положень ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вже зазначалось вище, заявником не надано доказів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника ОСОБА_3 , заборонено звертати стягнення.

Крім того, посилання представника заявника, що кошти зараховані на рахунок одержувача ОСОБА_4 є її власністю, втратили свій цільовий статус ( пенсії, соціальних виплат), та набули статусу вкладу, є необгрунтованими, оскільки згідно договору від 15.01.2019 укладного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" п.1.3 починаючи з дати 02.12.2026 всі права на розпорядження сумою вкладу і нарахуваними процентами за даним вкладом переходять від Клієнта ОСОБА_3 до ОСОБА_4 . До цього моменту вкладом розпоряджається клієнт. Тобто, саме ОСОБА_3 розпоряджається даним вкладом.

Крім того, п.4.10 договору, передбачено, якщо на вклад в установленому чинним законодавством України, порядку накладено арешт, то Клієнт не має права вимагати виплати вкладу до зняття арешту. Таким чином, сам договір передбачає можливість накладення арешту на вклад.

Також, суд зазначає, що посилання представником заявника на висновок викладений у постанові ВСУ від 24.06.2015 у справі № 6-535 цс15 є недоречним, оскільки в зазначеній справі позивач просив визнати неправомірними дії працівників ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відділення поштового зв`язку № 211 Північного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» щодо відмови йому у виплаті пенсії та зобов`язати УДППЗ «Укрпошта» видати йому належну дружині пенсію у розмірі 1 123 грн 52 коп., тобто справи не є аналогічними.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що заявник не довів обґрунтованості вимог своєї скарги, а дії державного виконавця та прийняті ним рішення відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 141, 260, 261, 353, 450-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», на рішення Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області №2847/24.5-43 від 25.01.2024, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде виготовлено 11.03.2024.

Головуючий:О. В. Разгуляєва