Ухвала суду № 117580826, 12.03.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/8368/24

Провадження № 2/947/2678/24

УХВАЛА

12.03.2024 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

07.03.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивачка просить суд:

- скасувати постанову державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.02.2024 року;

- зобов`язати Київську державну нотаріальну контору у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, цивільну справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Оглянувши позовну заяву, суддею встановлено, що остання не відповідає вимогам ст.. 175, 177 ЦПК України.

Частиною п`ятою статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч.ч.2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.п.5.26, Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163:2020), який прийнято та набрано чинності на підставі наказу Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 р. № 144 з 2021-09-01.

Відповідно до вказаного пункту 5.26, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Приклад: «Згідно з оригіналом Менеджер із персоналу Особистий підпис Власне ім`я ПРІЗВИЩЕ Дата Відбиток печатки». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Оглянувши заяву, суддею встановлено, що позивачем до позову надані документи в якості додатків, які в порушення вищевказаного порядку не засвідчені належним чином.

За наслідком чого, позивачеві необхідно належним чином засвідчити копії поданих до суду документів, в якості додатків.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Абз.2 ч.5 ст.14 ЦПК України визначено, що Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Однак, у позовній заяві не зазначено про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, відносно учасників справи.

За наслідком чого позивачеві необхідно вказати у позові чи окремому документі про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, відносно себе та усіх учасників справи.

Також, частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається позивачем пред`явлено позов не майнового характеру за двома вимогами до двох визначених відповідачів.

Також, позивачем надано до позову квитанцію на підтвердження сплачення судового збору в сумі 2422,40 грн.

Перевіряючи сплачений позивачем судовий збір за пред`явленим позовом, суд виходить з наступного.

Ставки для сплати судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви, що містить вимоги немайнового характеру, визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8.07.2011 р., за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 року з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 гривень.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви: немайнового характеру справляється у розмірі 1211,20 коп.

У відповідностідо ч.3ст.6Закону України«Про судовийзбір»,у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли позов немайновогохарактеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів,судовий збірсплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Також, у відповідності до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 18.09.2023 року по справі №758/5118/21 відповідно до якого, можливість пред`явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, щоу цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Із цим пов`язаний і другий аргумент, який випливає із можливості подачі окремих позовів, а саме, якщо б позивач подавав окремі позови про виселення, то мав би сплатити судовий збір за кожний із них.

Водночас, аніЦПК України, аніЗакон України «Про судовий збір»не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, щосудовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог(абзац 2 частини третьоїстатті 6 Закону України «Про судовий збір»). У разі протилежного тлумачення має місце одна вимога про виселення щодо чотирьох відповідачів, то це матиме наслідком наступне:у ситуації, коли позивач звертається до суду одразу до всіх відповідачів, він має сплатити судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред`явлені окремо щодо різних співвідповідачів. Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов`язувалися б із об`єднанням або роз`єднанням позовних вимог.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів.

Третій аргумент на користь позиції щодо необхідності врахування суб`єктного складу правовідносин при визначенні кількості вимог стосується ситуації, коли декілька позивачів пред`являють позов до одного відповідача. У такому випадку кожен із позивачів має сплатити судовий збір у розмірі, встановленому для немайнових вимог, адже відповідно до абзацу 2 частини сьомоїстатті 6 Закону України «Про судовий збір»у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установленихстаттею 4 цього Законуза подання позову немайнового характеру.

Отже, ситуація, за якої у випадку процесуальної співучасті залежно від наявності співпозивачів або співвідповідачів у справі застосовуються різні підходи у питаннях сплати судового збору, суперечить принципу рівності, який є одним з основних засад цивільного судочинства (пункт 2 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Таким чином, при тлумаченні терміну поняття «вимога» у цьому випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Відтак, навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватися окремо.

За наслідком викладеного суд зазначає, що як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру до двох відповідачів, за наслідком чого виходячи з положень Закону України «Про судовий збір» та викладеної правової позиції Верховного Суду, кожна з якої до кожного з відповідачів є окремою самостійною вимогою, яка є предметом справляння судового збору.

За наслідком чого, за пред`явленим позовом в частині двох вимог немайнового характеру, які пред`явлені до двох відповідачів, Позивачем підлягає сплаті судовий збір, як за чотири пред`явлених вимог немайнового характеру, що складає у загальномурозмірі 4844,80грн. ((2*2)*1211,20 = 4844,80).

Отже, позивачем сплачено судовий збір за пред`явленим позовом у неналежному розмірі.

За наслідком чого позивачеві необхідно надати до суду документ на підтвердження доплати судового збору за подання до суду позовної заяви, яка містить дві вимоги немайнового характеру, кожна з якої пред`явлена до двох відповідачів, з урахуванням вже сплаченої суми судового збору в сумі 2422,20 грн., тобто доплаті підлягає судовий збір у розмірі 2422,20 грн. (1211,20*4 2422,40 = 2422,40).

Суд роз`яснює, що судовий збір повинен бути сплачений за реквізитами Київського районного суду міста Одеси, а саме: Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101;Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526;Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);Код банку отримувача (МФО)- 899998;Рахунок отримувача - UA758999980313171206000015756;Код класифікації доходів бюджету: 22030101;Призначення платежу; *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача),Київський районний суд м. Одеси(назва суду, де розглядається справа).

Роз`яснити позивачеві, що у відповідності до ч.1 ст. 177 ЦПК України, у разі надання додаткових документів до суду, позивач повинен надати їх копії, у відповідності до кількості відповідачів та третіх осіб по справі.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано,що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормамиЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Частинами 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя,встановивши,що позовнузаяву поданобез додержаннявимог,викладених устаттях175і177цьогоКодексу,протягом п`ятиднів здня надходженнядо судупозовної заявипостановляє ухвалупро залишенняпозовної заявибез руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно дочастини шостоїстатті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеноїабзацом другимчастини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно достатті 14цього Кодексу.

Оскільки встановлено не відповідність позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, суддя вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити певні дії,, підлягає залишенню без руху та слід надати позивачеві строк для усунення вищевказаних недоліків поданої заяви, терміном в п`ять днів з дня отримання копії ухвали, та роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Керуючись ст. ст. 14, 175, 177, 185 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Калініченко Л. В.