Рішення № 117572298, 05.03.2024, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/745/24

Провадження № 2/686/2071/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Колієва С.А.,

при секретарі Кучерук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2024 року АТ «Кредобанк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, 07.07.2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-323304 на підставі якого останній отримав кредит у сумі 137445,99 гривень на строк до 06.07.2026 року та сплатою 35% річних за користування кредитними коштами. Також умовами договору було визначено, що погашення кредитної заборгованості та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно ануїтетними платежами. ОСОБА_1 належним чином умов укладеного договору не виконував, у зв`язку із чим станом на 07.12.2023 рік його заборгованість становить 213618,64 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом 130588,72 гривень, заборгованості за відсотками 83029,92 гривень. Крім того, при оформленні вказаного кредитного договору у своїй анкеті-заяві від 07.07.2021 року ОСОБА_1 зазначив про наявність фактичних сімейних стосунків та про факт спільного проживання із ОСОБА_2 . Оскільки вказаний кредитний договір був укладений ОСОБА_1 в інтересах сім`ї, в силу приписів ст.ст.61, 65 СК України, такий договір створює обов`язки і для другого подружжя, а отже остання повинна нести солідарну відповідальність за неналежне виконання умов такого договору.

На підставі викладеного просив суд стягнути на користь банку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № CL-323304 від 07.07.2021 року у розмірі 231618,64 гривень, 3204,28 гривень сплаченого судового збору та 21361,86 гривень понесених витрат на правову допомогу.

Відзив на позов від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на адресу суду не надходив.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказах. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фактичні обставин встановлені судом.

07.07.2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-323304, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати у власність позичальника грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник використати кредит на цілі, вказані у договорі, повернути кредит, сплатити проценти за його користування та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до умов договору (п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4) банк видає кредит у розмірі 137445,99 гривень, шляхом перерахування вказаної суми на відповідний рахунок позичальника, на строк 60 місяців, тобто до 06.07.2026 року. Кредит видається на поточні потреби.

За користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 35% річних (п.4.1 договору).

Також сторонами договору було обумовлено, що погашення заборгованості здійснюється відповідно до Графіку платежів, який є додатком №1 до цього договору, шляхом 60 щомісячних платежів по 4926,00 гривень щомісячно кожного останнього числа відповідного місяця (п.6.2 кредитного договору).

Пунктом 6.10 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п. 6.9. кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно п.п.3.3.2., 3.3.3 кредитного договору) протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п.6.9. Кредитного договору).

Банк свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів згідно укладеного кредитного договору виконав у повному обсязі, що підтверджено випискою по особовому рахунку ОСОБА_1

03.11.2023 року АТ «Кредобанк» направив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вимогу в якій, посилаючись на неналежне виконання умов укладеного кредитного договору, достроково погасити наявну заборгованість за кредитом станом на 27.10.2023 рік у сумі 206058,29 гривень (130588,72 грн. сума заборгованості за тілом кредиту та 75469,57 грн. заборгованість за відсотками).

Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором CL-323304 від 07.07.2021 року станом на 07.12.2023 рік становить 213618,64 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом 130588,72 гривень, заборгованості за відсотками 83029,92 гривень.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 .

Устатті 525 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями526,530,610, частиною першою статті612 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першійстатті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зістаттею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другійстатті 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правиломстатті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що «визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. Враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимогстатті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку, що у банку не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту,а відповідачем таку вимогу було отримано».

Оскільки Кредитний договір № CL-323304, що укладений між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 07.07.2021 року є споживчим, то зазначений правовий висновок підлягає застосуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Виходячи з вищезазначених норм права та вимог Договору, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов`язань за кредитним договором та про зобов`язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку, оскільки загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №344/3627/16-ц (провадження №61-21032св18), від 03 червня 2020 року у справі №359/8181/18 (провадження №61-22164св19), від 17 березня 2021 року у справі №361/1488/19 (провадження №61-6141св20).

Матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 досудової вимоги від 03.11.2023 року щодо виконання договірних зобов`язань (згідно наявних у справі матеріалах вказана вимога не була вручена ОСОБА_1 та повернута на адресу відправника).

При цьому, з огляду на вказані вище правові висновки Верховного Суду, сам факт направлення досудової вимоги про виконання договірних зобов`язань на адресу реєстрації місця проживання відповідача не є належним її повідомленням. А в кредитному договорі сторони передбачили, що обов`язок з дострокового повернення кредиту у позичальника виникає після отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

З огляду на викладене суд вважає, що банк не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості за кредитним договором достроково, а на час подачі позову позивач АТ «Кредобанк» має право лише на стягнення з відповідача простроченої заборгованості та відсотків станом на 07.12.2023 року (як визначив за позовною заявою), виходячи із принципу диспозитивності судового процесу.

Так, згідно Графіку платежів за Кредитним договором № CL-323304 від 07.07.2021, що є Додатком №1 до Кредитного договору ОСОБА_1 за період з 07.07.20219 по 07.12.2023 мав сплатити позичальнику 142854,00 гривень (погашення заборгованості по тілу кредиту 38452,58 гривень та нараховані відсотки 104401,42 гривень).

За вказаний період ОСОБА_1 погасив 6857,27 гривень заборгованості по тілу кредиту та 28140,73 гривень нарахованих відсотків.

Отже з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 07.12.2023 року (дата розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви), яка відповідно до даного розрахунку становить 107856,00 гривень (31595,31 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту та 76260,69 гривень - нараховані відсотки).

Щодо вимог до відповідача ОСОБА_2 .

Статтею 21СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1ст.36СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За змістом ст.60СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Аналогічні положення містяться у ч. 3ст. 368 ЦК України.

Згідно ч. 3ст.61СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із положень ч. 4ст.65СК України слідує, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Як передбачено ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї і за таким договором подружжя набуває спільні цивільні права, то за цим договором в обох із подружжя виникають і цивільні обов`язки.

Наразі, зазначені обставини мають бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Матеріали справи не містять об`єктивних і достатніх даних про те, що ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, використав отриманий кредит в інтересах сім`ї, тому на ОСОБА_2 не може бути покладений обов`язок із повернення кредиту, сплати процентів.

До того ж, відповідно до п. 2.4 кредитного договору зазначено, що кредит виданий на наступні цілі: на поточні потреби. Жодних належних і допустимих доказів того, що такий кредит брався ОСОБА_1 на потреби та в інтересах сім`ї матеріали справи не містять і позивачем не доведені.

З огляду на викладене в позові до ОСОБА_2 слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1, статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов АТ «Кредобанк» заявлено із ціною 213618,64 гривень і задоволено на суму 107 856,00 гривень.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» слід стягнути судовий збір у розмірі 1617,84 гривень (107856,00 грн. * 3204,28 / 213618,64 грн.).

Щодо вимог про стягнення з відповідачів на користь банку понесених витрат на правову допомогу сумі 21361,86 гривень, суд зазначає, що доказів понесення позивачем таких витрат у зазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні. За таких обставин у цій частині вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за договором кредиту № CL-323304 від 07.07.2021 року, яка виникала станом на 07.12.2023 рік у розмірі 107856,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Кредобанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1617,84 гривень.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄРДПОУ: 09807862, адреса: 79026, м.Львів, вул. Сахарова, 78.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду буде виготовлений 05.03.2024 року.

Суддя: