Рішення № 11756684, 29.09.2010, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-9184/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

при секретарі Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «корпорація «Ютміс» про стягнення суми, зустрічному позову ОСОБА_1 до ВТБ Банк про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом, в якому з уточненням позовних вимог просив суд: стягнути солідарно з відповідачів на його користь 3 150 743, 38 грн., у тому числі: витрати зі сплати державного мита в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали, а у задоволенні зустрічного позову просили суд відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_1 предявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та у свою чергу у лютому 2010 року звернувся з зустрічним позовом, в якому просив суд: визнати недійсним кредитний договір №126/07В від 25 грудня 2007 року з моменту його укладення.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ТОВ «корпорація «Ютміс» просив суд у задоволенні позову ВАТ ВТБ Банк до його довірителів відмовити, а зустрічний позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає основні позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

25 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі Дніпропетровської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, правонаступником якої є Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк та фізичною особою ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № 126/07В.

Згідно кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 5 млн.дол.США (п'ять мільйонів доларів США) з графіком погашення кредиту, встановленого Додатком № 3 до Кредитного Договору в редакції Додаткового договору №2 від 10.10.2007 року, та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 24 грудня 2010 року. Факт надання позивачем кредиту у сумі 5 млн.дол.США підтверджують наступні документи: заява на видачу траншу кредиту від 22.01.2008 року, заява на видачу траншу кредиту від 25.01.2008р., Виписка/Особистий рахунок з 25.12.2007 року по 19.01.2009 року.

Відповідно до п.п.1.1. кредитного договору відповідач зобов'язаний був за користування кредитом сплачувати позивачу плату у розмірі 13% річних у строк згідно графіку погашення кредиту, встановленого додатком №3 до кредитного договору.

Відповідач свої обов'язки по поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту не виконав.

Так, станом на 07.09.2009 року відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача існує прострочена заборгованість за користування кредитом та прострочена заборгованість по відсотках.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст.530 ЦК України. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Так, пунктом 9.1. кредитного договору встановлена відповідальність позичальника, у разі несвоєчасного повернення кредиту, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Так, пунктом 9.2. кредитного договору встановлена відповідальність позичальника, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання.

Сума пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.04.2009р. по 07.09.2009р. становить 371 046, 53 грн., сума пені за прострочення строків сплати відсотків за період з 01.04.2009р. по 07.09.2009р - 53183,37 грн. Усього сума пені - 424 229,9 грн.

Умовами кредитного договору, а саме п.4.4. кредитного договору, встановлено: «позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках: порушення позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, в т.ч. несплати процентів за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати)."

Право вимоги банка, як позикодавця, на дострокове повернення позичальником заборгованості за Кредитом також встановлене ст.1050 ЦК України.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача 1, 25 січня 2008 р. було укладено договір поруки № 126/07В-П від 25.01.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник за договором поруки) та юридичною особою за законодавством України - ТОВ «корпорація «Ютміс» (код ЄДРПОУ - 32887333), як поручителем. Відповідно до умов договору поруки, поручитель - TOB «корпорація «Ютміс», поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором 126/07-В від 25.12.2008 року.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Так, згідно п.5. Договору поруки поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків

Відповідно до п.4 Договору поруки у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Станом на 20 липня 2010 року розмір заборгованості відповідачів за Кредитним договором змінився та складає 2 873 568, 64 доларів США та 3 150 743, 38 гривень, в тому числі:

- заборгованість за Кредитом становить - 2 453 595,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 20.07.2010р. (7,8993), становить - 19 381 682,98 грн.);

- заборгованість по сплаті процентів за період з 01.04.2009р. по 19.07.2010р. становить 419973,64 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 20.07.2010р. (7,8993), становить - 3 317 497,77 грн.);

- пеня за несвоєчасну сплату Кредиту, нарахована за період з 08.07.2009р. по 20.07 20 1 0 р. -391 984, 50 гривень;

- 30 % річних від простроченої суми кредиту за період з 08.07.2009р. по 20.07.2010р. (згідно умов п. 9.1. Кредитного договору) становить - 2 758 758,88 гривень.

За таких обставин, суд вважає можливим задовольнити позов ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1, ТОВ «корпорація «Ютміс» про стягнення суми.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таким чином, визначення зобов'язання в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України та не є підставою визнання договору недійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зазначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Операції з кредитування в іноземній валюті здійснюються у відповідності до параграфу 2 Глави 71 Цивільного кодексу України та норм Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Так, статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки на підставі банківської ліцензії мають право на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

При цьому, терміном «кошти» згідно ст.2 даного Закону визначено - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власний ризик, власних умовах є кредитною операцією.

Основним документом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 5 Декрету встановлено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій, що видаються Національним банком України.

Таким чином, законодавство України чітко та однозначно визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити в іноземній валюті та бути суб'єктом кредитних зобов'язань (правовідносин) в іноземній валюті.

Більш того, спеціальне законодавство в сфері банківської діяльності не містить норм, якими забороняється банкам надавати кредити в іноземній валюті.

Що стосується валютного законодавства, то відповідно до вимог ст. 1 Декрету, надання кредитів в іноземній валюті відноситься до валютних операцій.

Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету, індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій видає Національний банк України.

Згідно ч.4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції, на період, необхідний для здійснення такої операції.

Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, визначений в ч.4 ст. 5 Декрету.

До таких операцій зокрема відносяться: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України; надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України; здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину. Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Пункт «в» ч.4 ст. 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, тільки за умов, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак, на сьогоднішній день законодавством не встановлено термінів і сум кредитів в іноземний валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками або іншими фінансовими організаціями1) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 44 Закону України «Про Національний банк України", Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

У відповідності до пункту 8.12. «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 р. №200 визначено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

При цьому, згідно п. 5.3. Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, ! письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою. Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 заМ 15-93.

ВАТ ВТБ Банк володіє: Банківською ліцензією №79, виданою йому Національним банком України від 20.04.2007р.; Дозволом Національного банку України № 79-1 від 20.04.2007 р. (Додаток до Дозволу №79-1 від 20.04.2007 р., пункт 1 якого до переліку операцій, які має право здійснювати ВАТ ВТБ Банк, відносить операції з валютними цінностями, зокрема, неторговельні операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та ін.).

Окрім цього, що стосується необхідності отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України, то згідно з вимогами пункту «г» ч.4 ст. 5 Декрету, порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України (ч.б ст. 5 Декрету).

Згідно зі ст.11 Декрету, Національний банк України видає в межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Відповідно до п.1.5. Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 №483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без отримання індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

У відповідності до п. 1.5. вищезазначеного Положення, надання ВАТ ВТБ Банк та одержання ВАТ ВТБ Банк кредиту в іноземній валюті та сплата ВАТ ВТБ Банк процентів та інших платежів за таким кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною із сторін кредитного договору в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних вище операцій (операцій з кредитування, придбання іноземної валюти, повернення кредитів в іноземній валюті), єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банка генеральної ліцензії та відповідного письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.

Оцінюючи надані сторонами докази суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ВТБ Банк про визнання недійсним кредитного договору слід відмовити, у звязку з необґрунтованістю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ВАТ ВТБ Банк задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 26.09.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Ютміс» (49000, Дніпропетровськ область, м. Дніпропетровськ, вул.Шаумяна, буд. 14-а, код ЄДРПОУ 32887333), як поручителя, на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, б. Шевченка /вул.Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором № 126/07 В від 25.12.2007 року в розмірі 2 873 568, 64 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 20.07.2010р. (7,8993), становить - 22 699 180,75 грн.) та 3 150 743, 38 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 26.09.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Ютміс» (49000, Дніпропетровськ область, м. Дніпропетровськ, вул.Шаумяна, буд. 14-а, код ЄДРПОУ 32887333), як поручителя, на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, б. Шевченка /вул.Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ВТБ Банк про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя: