Рішення № 117562778, 05.03.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року справа № 580/1136/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.01.2024 №37 про відмову позивачу у переведенні з пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити позивачу, здійснити нарахування та виплату з 18.01.2024 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.01.2024 №2300-0602-8/3004 та №2300-0602-8/3002.

В обґрунтування позивач вказує, що відповідно до трудової книжки, та довідок №2300-06.02-8/3004 від 15.01.2024, та № 2300-0602-8/3002 від 15.01.2024, позивач з 05.08.1992 до 26.12.2012 та з 05.01.2023 до 08.12.2023, перебувала на державній службі, станом на дату звільнення стаж державної служби становить 21 рік 3 місяці 26 днів. Також, є особою з інвалідністю II групи.

На переконання позивача вона має право на призначення пенсії по інвалідності, згідно зі ст. 37 Закону №3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію державного службовця по інвалідності 2 групи, відповідно до Закону №3723-XIІ.

При цьому, позивач стверджує, що законодавством передбачено виключення для тихі осіб, які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Ухвалою суду від 06.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

19.02.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Стверджує, що синним законодавством визначено чіткі умови при дотриманні яких особа має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII: а) досягнення певного віку - 62 років для чоловіків; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону 1058-IV 60 років; б) наявність страхового стажу 35 років для чоловіків; 30 років для жінок; в) наявність стажу державної служби - мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; г) до набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) не призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII.

Відповідач вказує, що позивач з 27.12.2012 по 30.04.2020 отримувала пенсію відповідно до Закону України від 20.05.1999 №679-XIV «Про Національний банк України», як банківський працівник НБУ. З 31.03.2014 призначено пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону № 1058-ІV, зокрема, розділ XV «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 4-7, відповідно до абзацу 1 якого особам, пенсії яким призначені відповідно до законів України … «Про Національний банк України»… «Про державну службу»,…розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

На підставі зазначеної норми пенсію позивача з 01.05.2020 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV. Оскільки до перерахунку розмір пенсії позивача становив 6855,54 грн, а після проведення перерахунку за нормами Закону № 1058-ІV 6977,83 грн. Наразі розмір пенсії позивача становить 10332,10 грн.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4-7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію за нормами законів України … «Про Національний банк України»… «Про державну службу»… із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Отже, нормами Закону №1058-ІV передбачено можливість переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», однак із встановленням розміру раніше отримуваної пенсії, яку заявник отримувала на дату переведення пенсії згідно із Законом №3723-ХІІ на пенсію згідно із Законом №1058-ІV (тобто розмір пенсії обчислюватиметься відповідно до документів, з яких пенсія обчислювалась на момент відповідного переведення).

Відповідач зауважує, що позивач протягом 2020-2023 років не зверталася до Головного управління із заявою про переведення на попередній вид пенсії. Натомість, 18.01.2024 позивачем подано заяву про перехід з пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-ІV на пенсію по інвалідності згідно Закону №3723-ХІІ. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.01.2024 №37 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, оскільки розмір пенсії позивача зменшиться (згідно попереднього розрахунку її розмір становитиме 8206,08 грн), що передбачено пунктом 4-7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV.

05.03.2024 суду надійшов подібний за змістом відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08.12.2023 припинено державну службу позивача та звільнено з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи №1 Управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Позивач 18.01.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення, нарахування та виплату з 18.01.2024 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.01.2024 №2300-0602-8/3004 та №2300-0602-8/3002.

За наслідками розгляду цього звернення, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.01.2024 №37 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про державну службу через недоцільність.

Зазначено, що позивач з 27.12.2012 по 30.04.2020 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України Про державну службу в розмірі 6855,54 грн. З 01.05.2020 її переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV, як більш доцільну. Розмір пенсії позивача становить 10332,10 грн.

Вказано, що відповідно до п.п.2 пункту 4-7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

За результатом попереднього розрахунку встановлено, що розмір пенсії позивача за нормами Закону України «Про державну службу» становить 8206,08 грн.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ).

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так згідно з пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" згаданого Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами пункту 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18.

За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії відповідно до Закону №1058-IV на інший вид пенсію відповідно до Закону №3723-XII.

Суд для вирішення спору враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.

Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.

Верховний Суд у наведеній справі вказав, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже те, що позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію за віком в рамках дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об`єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).

У спірному рішенні не зазначається, зокрема, про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення питання. Також не зазначається про будь-які інші законні перешкоди для реалізації позивачем права вибору виду пенсії, яку вона бажає отримувати.

Так, за наслідками розгляду документів позивача, органом Пенсійного фонду встановлено, що у страховий стаж позивача становить 43 роки 02 місяці 19 днів, стаж на посадах державної служби 20 років 0 місяці 06 днів.

Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААБ №082902 позивачу 26.09.2012 встановлено 2 групу інвалідності безтерміново.

Таким чином, не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Суд не погоджується з висновком відповідача про недоцільність виплати пенсії за Законом України «Про державну службу» через те, що розрахований розмір пенсії буде меншим ніж той, який виплачується за Законом №1058-IV, оскільки саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом.

Суд вважає безпідставним посилання органу Пенсійного фонду на положення пункту 4-7 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (застосовується з 01 жовтня 2017 року), яким установлено, що особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України, зокрема "Про державну службу", розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ. Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію нормами законів України, зокрема "Про державну службу", із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Отже, наведена норма стосується автоматичного переведення пенсій, призначених за Законом №3723-ХІІ, на умови Закону №1058-IV та можливість повернення назад на пенсію державного службовця, у встановленому раніше розмірі.

Поряд з тим відповідно до пункту 13 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України, зокрема, "Про державну службу", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.

Отже, законодавець передбачив пенсіонеру можливість вибору перейти на пенсію на інших підставах або поновити пенсію держслужбовця у попередньому розмірі, що визначається бажанням останнього.

Позивач, подаючи заяву, не просила повернути її на пенсію за Законом №3723-ХІІ у попередньому розмірі, яку вона отримувала до переведення її на пенсію за нормами Закону №1058-IV, а просила здійснити обрахунок її пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.01.2024 №2300-0602-8/3004 та №2300-0602-8/3002.

На час призначення позивачу пенсії по інвалідності за нормами Закону №3723-ХІІ (станом на 27.12.2012) стаття 37 передбачала, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Поряд з тим відповідно до чинної редакції статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої сплачено страхові внески - якщо перед зверненням за пенсією особа працювала, або у тому ж відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого державного службовця - якщо на час звернення за пенсією особа не є державним службовцем.

У цьому разі не йде мова про перерахунок пенсії на підставі нової довідки у зв`язку із збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців, а позивач у заяві висловила бажання на встановлення їй пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, вказаної у наданих довідках (на час звернення позивач не є державним службовцем).

При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.

Оскільки на момент звернення із заявою позивач не є державним службовцем, то пенсія їй має обчислюватися з розміру 60 відсотків від заробітку працюючого на відповідній посаді державного службовця.

Так, згідно з Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі Порядок №662), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби;

розмір виплат ( крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що призначення пенсій деяким категоріям осіб передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

На момент звернення позивача з заявою про перерахунок його пенсії вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, були встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».

Суд встановив, що до заяви про обчислення пенсії відповідно до Закону №889-VIII позивач додала довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.01.2024 №2300-0602-8/3004 та №2300-0602-8/3002 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 31 грудня 2023 року та довідку про складові заробітної плати станом на грудень 2023 року для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Вказані довідки складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України формі довідки складові заробітної плати складаються з: посадового окладу, надбавку за ранг, надбавки за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями пункту 1 частини першої статті 41 Закону №1058 відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Також суд звертає увагу на те, що за змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним спірне рішення щодо неврахування під час обчислення позивачу пенсії вищевказаних довідок про складові заробітної плати.

Тому суд вважає, що в даному випадку наявні підстави визнати протиправним та скасувати спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.01.2024 №37 та зобов`язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (орган, в якому перебуває пенсійна справа позивача) перевести позивача з 18.01.2024 (дати подання заяви) з пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, здійснити нарахування та виплату такої пенсії у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.01.2024 №2300-0602-8/3004 та №2300-0602-8/3002.

Тому позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і на надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.01.2024 №37 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.01.2024 з пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, здійснити нарахування та виплату такої пенсії у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.01.2024 №2300-0602-8/3004 та №2300-0602-8/3002.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ