Постанова № 1175402, 31.10.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1575/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня2007 р.                                                                                                            м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Спірідонова М.О.

за участю секретаря -  Андренко Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  адміністративний позов Підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова та відділу Державного казначейства Орджонікідзевського району м. Харкова про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2007 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд  стягнути з рахунку обліку доходів Державного бюджету України у відділі Державного казначейства Орджонікідзевського району м. Харкова на поточний рахунок Підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області № 26008302730871 у філії Орджонікідзевського відділення «Промінвестбанк» м. Харкова, МФО 351351, кодо ЄДРПОУ: 08680885 суму безпідставно сплаченого земельного податку в розмірі 16100,00 грн.

В судове засідання представник позивача з’явився та уточнив позовні вимоги. Позивач просить суд стягнути з рахунку обліку доходів Державного бюджету України у відділі Державного казначейства Орджонікідзевського району м. Харкова на поточний рахунок Підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області № 26008302730871 у філії Орджонікідзевського відділення «Промінвестбанк» м. Харкова, МФО 351351, код ЄДРПОУ: 08680885 суму безпідставно сплаченого в період з 29.07.2005 року по 15.09.2005 року  земельного податку в розмірі 16100,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що в 2006 році при розгляді спору між позивачем та Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова за справою № АС-13/465-05 Господарським судом Харківської області було встановлено, що в період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 рік позивач не був землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не міг вважатись платником земельного податку. Судом другої інстанції при розгляді апеляційної скарги за справою № АС-13/465-05 зазначений факт було підтверджено у повному обсязі. в 2007 році при розгляді спору між позивачем та Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова  за справою № АС-13/50-07 Господарським судом Харківської області було встановлено, що позивач протягом всього періоду, починаючи з дня реєстрації – 30.09.1996 року ніколи не був землекористувачем вищенаведеної земельної ділянки, не мав жодних документів на користування нею. В період з 29.07.2005 року було помилково проведено оплату земельного податку за земельну ділянку площею 33426 м 2, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 17 на загальну суму 16100,00 грн. підставою платежу зазначено: «сплата земельного податку за липень 2005 року» та «сплата земельного податку за серпень 2005 року».  Як зазначено вище, позивач ніколи не був платником земельного подарку, ніяких зобов’язань сплачувати його не мав.

            Представник відповідача у судове засідання  з’явився, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі обґрунтовуючи тим, що на теперішній час на особовому рахунку підприємства по земельному податку не рахується переплата, яка виникла за результатами надання уточнюючого податкового розрахунку земельного податку на 2005 рік. Сума переплати, яка виникла за рахунок надання уточнюючого податкового розрахунку земельного податку на 2005 рік 16100,00 грн. була зарахована у рахунок погашення суми податкового зобов’язання по земельному податку, яка виникла ще у 2003 році у відповідності до податкового повідомлення-рішення № 1297/23-204/08680885/0 від 28.11.2003 року.

Вислухавши представника позивача представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд  прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

 У відповідності  до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

 Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю»  від 3 липня1992 року №2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.  У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»  від 3 липня 1992 року№ 2535-XIIвласники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

У відповідності до ч. 1, 2  ст. 116 Земельного кодексу  громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.  Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. ст. 18 Закону України «Про плату за землю»  від 3 липня 1992 року№ 2535-XIIперегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більше, ніж за 2 попередніх роки.

Враховуючи наведене, позивачем було направлено до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова заяву № 5/5718 від 24.05.2007 року про повернення зайво сплаченого податку за землю в сумі 16100,00 грн. шляхом зарахування його в рахунок оплати зобов’язання позивача по податку на транспортні засоби.

У відповідності до ст. 28Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року№ 2535-XIIспори, що виникають з питань застосування положень, передбачених цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова, листом № 3653/10/19-029 від 12.06.2007 року відмовився повернути позивачу вказані вище кошти, мотивуючи це тим, що вони сплачені в погашення заборгованості позивача по земельному податку.

Як було встановлено в ході судового розгляду, постановою Господарського суду Харківської області від 16.02.2007 року по справі № АС-13/50-07 за позовом Харківської виправно-трудової колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова   позовні вимоги  позивача про зобов’язання ДПІ Жовтневого району м. Харкова виключити суму податкового боргу по земельному податку з облікової картки підприємства, яка рахується станом на дату набрання законної сили рішення суду та зобов’язання відповідача зняти підприємство з податкового обліку, як платника земельного податку, задоволені у повному обсязі. Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, у відповідності до вказаної постанови, зобов’язаний зняти підприємство Холодногірської виправної колонії № 43 з податкового обліку, як платника податків та виключити суму податкового боргу по земельному податку з облікової картки підприємства.

Згідно вимог ч. 1 ст. 72 КАС України яка вказує, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зміст вказаної вище статті, вказаної постанови, суд приходить до висновку, що Підприємств Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області не є платником земельного податку, ніякого зобов’язання сплачувати його не мав, починаючи з дати реєстрації – 30.09.1996 року.

Що стосується посилання відповідача на постанову Господарського суду Харківської області № АС-13/50-07, як таку, що оскаржується, то це твердження відповідача не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Так, згідно касаційної скарги та ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2007 року, оскаржуються постанова Господарського суду Харківської області від 09.02.2006 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду  від 18.04.2006 року у справі № АС-13/465-05 за позовом Підприємства «Харківська виправна колонія № 43» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім цього, у відповідності до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

 У відповідності до ч. 1, ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати  з Державного бюджету України.

Керуючись  ст.ст. 4, 7, 86, 94, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позовПідприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова та відділу Державного казначейства Орджонікідзевського району м. Харкова про стягнення коштів – задовольнити.

 Стягнути з державного бюджету України на користь підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 26008302730871 у філії Орджонікідзевського відділення «Промінвестбанку» м. Харкова, МФО 351351, код ЄДРПОУ 08680885) суму безпідставно сплаченого земельного податку в розмірі 16100,00 (шістнадцять тисяч сто) грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 26008302730871 у філії Орджонікідзевського відділення «Промінвестбанку» м. Харкова, МФО 351351, код ЄДРПОУ 08680885) 160,00 (сто шістдесят) грн. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

            Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

            Повний текст постанови виготовлено 01.11.2007 року

Суддя                                                                                                М.О. Спірідонов