Рішення № 117536266, 15.02.2024, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7301/23

Провадження №2-о/333/13/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місце знаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні свого батька ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту територіальної цілісності України.

Заява обґрунтована такими доводами.

ОСОБА_3 є батьком заявника ОСОБА_1 .

Батьки заявника шлюб розірвали у 2007 році, відносини з матір`ю ОСОБА_1 не підтримує.

23.09.2022 року на адресу заявника надійшло сповіщення сім`ї №57 від ІНФОРМАЦІЯ_5 про загибель батька ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у м. Сіверськ, Донецької області під час захисту Батьківщини.

Дане сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії по втраті годувальника.

Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 за №31 від 31.01.2023 року солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер обслуги 4 розрахунку 2 самохідного артилерій взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригади артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 захищаючи Батьківщину. Єдиним родичем вказано сина ОСОБА_1 .

06.02.2023 року військовою частиною НОМЕР_2 надана Довідка заявнику про смерть батька при виконанні бойового завдання та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.

Батько заявника - ОСОБА_3 з 17.03.2021 року уклав контракт з військовою частиною НОМЕР_2 про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки. Відповідно до грошового атестата та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_3 від 07.02.2023 року розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, становить 135 763,27 грн.

08.03.2023 року заявнику видано довідку до акту огляду МСЕК про встановлення II групи інвалідності, інвалідність встановлено безстроково та видано посвідчення особи з інвалідністю, призначене виплату у розмірі 2100 грн. щомісячно.

Заявник має тривалі розлади здоров`я, йому заборонена важка праця та навантаження, він не звертався за встановленням групи інвалідності до смерті батька, адже заробітна плата батька дозволяла утримувати та забезпечувати його потреби на харчування та лікування.

Інших доходів заявник не має.

Відповідно до Витягу із іменного списку безповоротних втрат особового складу військової частини НОМЕР_2 зазначено, що батько ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 проживала за однією адресою: АДРЕСА_2 . Аналогічні відомості вказані у Довідці №60 від 02.08.2023, виданої головою квартального комітету, а саме, що ОСОБА_4 проживав разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 з 2013 року до дня смерті батька. Оскільки заявник є єдиними спадкоємцем, то він звернувся 02.03.2023 року до приватного нотаріуса для відкриття спадкової справи.

Враховуючи зазначене, заявник просить суд:

- встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2013 року з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 01.09.2023 року заява залишена без руху.

11.09.2023 року представником заявника подано заяву про усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

12.09.2023 року ухвалою суду знов заяву залишено без руху.

04.10.2023 року на адресу суду від представника заявника надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

05.10.2023 року ухвалою суду прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи проводиться в порядку окремого провадження.

У судове засідання заявник та його представник не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просять заяву задовольнити.

Заінтересована особа - представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду не з`явився, просив розгляд справи проводити за їх відсутності, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

У попередніх судових засіданнях за клопотанням представника заявника були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_7 суду зазначив, що ОСОБА_1 знає вже 6-7 років, бував у нього в гостях, вони товаришують. Знає, що ОСОБА_8 жив з батьком, батьки давно розлучені. Так як у ОСОБА_8 проблеми зі здоров`ям, то батько його забезпечував. Батько ОСОБА_8 служив за контрактом в ЗСУ.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що будинок по АДРЕСА_2 розділений на три частини. Приблизно у 2007 році ОСОБА_9 розлучився, ОСОБА_8 деякий час жив з матір`ю, а потім переїхав до батька. В одній частині даного будинку мешкає ОСОБА_10 , це його тітка, тому він часто приїздив її відвідувати і бачив у дворі ОСОБА_8 . У 2021 році ОСОБА_9 підписав контракт і пішов служити. З серпня 2022 року він мешкає теж в цьому будинку (у половині будинку, що належить його тітці), тому ОСОБА_8 бачить щодня. Коли ОСОБА_9 був на фронті, то гроші пересилав ОСОБА_8 на банківську картку, за які заявник встановив паркан зав вказаною адресою. За гроші, які йому надсилав ОСОБА_11 , ОСОБА_8 купував собі їжу, сплачував комунальні послуги.

У суді свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є сусідкою заявника і проживає у будинку АДРЕСА_2 . Знає, що батьки ОСОБА_8 розлучені. Коли ОСОБА_8 подорослішав, то переїхав жити до батька. Вона їх часто бачила разом, вони порались по господарству. Коли ОСОБА_9 прийшов у відпустку з війни, то купив сину мотоцикл. ОСОБА_8 офіційно ніде не працює, його постійно утримував батько. Коли сталася біда і ховали ОСОБА_11 , то ОСОБА_8 сплачував за труну.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши в судовому засіданні надані докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин вважає за необхідне заяву задовольнити частково, оскільки суд повною мірою не встановив наявність обставин, що обґрунтовують вимоги заявника та дійшов до такого.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Запоріжжі.

Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 7).

03.05.2007 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 розірвано (а.с. 8).

ОСОБА_1 відповідно довідки МСЕК, серії 12 ААГ № 159524 від 08.03.2023 року встановлено другу групу інвалідності безстроково, огляд первинний. Протипоказана важка фізична праця, динамічні навантаження (а.с. 9), у зв`язку із чим УПЗСН по Вознесенівському району призначено соціальну виплату у розмірі 2100 грн. щомісячно (а.с.10, 31-32).

Станом на 21.03.2023 рік на запит ОСОБА_1 видано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела виплачених доходів та утриманих податків, за яким встановлено, що останній отримував певний дохід в АТ «СЕНС БАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», заробітну плату в ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та виплати із військової частини НОМЕР_2 (а.с. 27)

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № 00037012908, виданого 29.09.2022 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вбачається, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

Згідно з повідомленням військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 було зобов`язано довести сину загиблого про те, що солдат 3 розрахунку 2 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 загинув у бою ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому зазначено місце проживання загиблого: АДРЕСА_2 (а.с.18-20).

ОСОБА_13 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, відповідно до довідки № 60 від 02.08.2023 року голови квартального комітету № 15 Комунарського району м. Запоріжжя, вбачається, що з 2013 року ОСОБА_14 та його батько ОСОБА_9 проживали разом у будинку АДРЕСА_2 , вели спільне господарство.

У суді свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є сусідами заявника ОСОБА_1 та загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , підтвердили факт спільного проживання батька і сина та ведення ними спільного господарства.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Частиною 2 указаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Даний правовий висновок викладено в Постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані заявником та досліджені судом докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що ОСОБА_14 перебував на утриманні померлого ОСОБА_3 .

Так, як встановлено судом, заявник ОСОБА_14 є повнолітнім та працездатним, має другу групу інвалідності з березня 2023 року, тобто коли останньому виповнилося 28 років і після вже загиблої свого батька.

З наданих до суду документів встановлено, що певний період був працевлаштованим (у ТОВ «Епіцентр»), а також мав незначні, але інші джерела доходів (з банків «Сенс Банк», «Універсалбанк»).

Жодних підтверджень неможливості працевлаштуватись до суду не надано.

Із пояснень свідків встановлено, що ОСОБА_3 здійснював перекази на банківську картку сина, проте письмових доказів до суду надано не було.

У матеріалах справи відсутні докази щодо розміру допомоги заявнику з боку померлого ОСОБА_3 .

Співвідношення розмірів допомоги, яку заявник отримував від ОСОБА_3 , та інших одержуваних ним доходів судом не встановлено, оскільки такі докази заявником не подані.

Отже, з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні достатні підстави для висновку, що матеріальна допомога ОСОБА_3 була постійним і основним джерелом засобів до існування заявника ОСОБА_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що сторона заявника не надала суду достатніх доказів, що допомога ОСОБА_1 , яка надавалась його батьком за життя, була не одноразовою та надавалась систематично, була для нього постійним і основним засобом для існування.

Щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 .

Даний факт доведений належними та достатніми доказами, зокрема:

- довідкою № 60 від 02.08.2023 року голови квартального комітету № 15 Комунарського району м. Запоріжжя, із змісту якої вбачається, що з 2013 року ОСОБА_14 та його батько ОСОБА_9 проживали разом у будинку АДРЕСА_2 , вели спільне господарство;

- довідкою командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України полковника ОСОБА_15 від 06.02.2023 року про загибель військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , сповіщенням про смерть № 57 військовослужбовця ОСОБА_3 , із змісту яких вбачається, що місцем проживання сина ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 ;

- показаннями допитаних у суді свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є сусідами заявника ОСОБА_1 та загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , та підтвердили факт спільного проживання батька і сина та ведення ними спільного господарства.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 разом із своїм батьком ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 2013 року та до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 і в цій частині доцільно задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 11, 13, 17-19, 76-82, 89, 95, 293-294, 315, 319, 352, 354-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місце знаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2013 року і до смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.02.2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод