Ухвала суду № 117528724, 06.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

06 березня 2024 р.Справа №160/6083/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника позивача - адвоката Крамчаніна Олександра Вячеславовича про забезпечення позову у справі № 160/6083/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Інгулецького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

05.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інгулецького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Інгулецького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненадання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відстрочки від призову на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку»;

- зобов`язати Інгулецький об`єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/6083/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Одночасно з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Інгулецькому об`єднаному районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до прийняття судом рішення у справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він є єдиним доглядальником за бабусею ОСОБА_2 , яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №549604 від 07.12.2023 Міжрайонна онкологічна МСЕК №2 є інвалідом II групи, та відповідно до довідки №164 від 30.11.2023 виданої КНП «ЦПМСД №7» КМР потребує постійного стороннього догляду. Крім того, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є єдиним доглядальником за ОСОБА_2 , та має, на його думку, право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. Проте, представниками Інгулецького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вручена ОСОБА_1 повістка на відправку в/ч, згідно якої його було зобов`язано прибути 06.03.2024 за відповідною адресою, від отримання якої позивач відмовився у зв`язку тим, що здійснює постійний догляд за особою II групи інвалідності, яка потребує постійного стороннього догляду. Отже, у цьому випадку, без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи щодо ОСОБА_1 , будуть завершені, а ОСОБА_2 , може залишитися без догляду, що може спричинити її смерть. Будь-яке рішення у справі не поновить порушені права, про які ним наголошено, без постановления ухвали про забезпечення позову. Позивач уважає, що реалізація рішення Інгулецького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повістки на відправку на 06.03.2024 не можлива до надання судом оцінки на предмет правомірності її видачі, оскільки в іншому разі при задоволенні цього позову, поновити порушенні права та інтереси позивача буде неможливо.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову передано судді Кучугурній Н.В.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Отже, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Водночас, з аналізу наведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Судом установлено, що позивачем оскаржується бездіяльність Інгулецького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку», у зв`язку з тим, що позивач є єдиним доглядальником за бабусею ОСОБА_2 , яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №549604 від 07.12.2023 Міжрайонна онкологічна МСЕК №2 є особою з інвалідністю II групи, та відповідно до довідки №164 від 30.11.2023 виданої КНП «ЦПМСД №7» КМР потребує постійного стороннього догляду, а також про те, що ОСОБА_1 може бути помічником фізичної дієздатної особи ОСОБА_2 , яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки.

Також позивачем зазначено про те, що представниками Інгулецького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки була вручена ОСОБА_1 , повістка від 01.03.2024 на відправку до в/ч, згідно з якою позивача було зобов`язано прибути 06.03.2024 за відповідною адресою. Проте, позивач від отримання повістки відмовився у зв`язку тим, що здійснює постійний догляд за особою II групи інвалідності, яка потребує постійного стороннього догляду.

За встановлених обставин, суд уважає необхідним забезпечити позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, з огляду на таке.

Так, предметом позову у цій справі є зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому абзацом 12 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» регламентовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані особи, зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм слідує, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи наведене, суд уважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до вирішення справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони Інгулецькому об`єднаному районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/6083/24.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.

Враховуючи наведене, суд уважає за можливе вжити зазначені заходи забезпечення позову з метою захисту прав та законних інтересів позивача. При цьому вжиті заходи забезпечення є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення в майбутньому виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав заявника та призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №160/6083/24.

За таких обставин, суд уважає обґрунтованими твердження позивача щодо наявності реальної загрози спричинення значної шкоди його правам та здійснення ефективного захисту і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, якщо таке рішення буде прийнято на його користь, у разі невжиття зазначених у заяві заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задовлення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Крамчаніна Олександра Вячеславовича про забезпечення позову у справі № 160/6083/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Інгулецького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Інгулецькому об`єднаному районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням у справі №160/6083/24.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: Інгулецький об`єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. П. Мирного, буд. 32, м. Кривий Ріг, 50026, ЄДРПОУ 09958928).

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, строк пред`явлення ухвали до виконання 3 (три) роки.

Відповідно до статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили 06.03.2024 та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Кучугурна