Рішення № 117528723, 06.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 рокуСправа №160/22271/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

01.09.2023 року ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №046450011635 від 13.06.2023 року про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_2 за померлого годувальника ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.11.2000 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 28.05.2023 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_2 за померлого годувальника ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає скасуванню, оскільки в паперових документах годувальника відсутні розбіжності, а в рішенні відповідачем конкретно не зазначено, в яких саме документах наявні розбіжності. Також позивач зазначає, що відповідачі не здійснили жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження страхового стажу померлого годувальника та не здійснили жодних дій для внесення коригуючи відомостей до системи персоніфікованого обліку ОСОБА_3 , а саме: виправивши по батькові з « ОСОБА_4 на ОСОБА_5 ».

Ухвалою суду від 04.09.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

27.09.2023 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано відзив на позовну заяву, яким заперечу проти задоволення позовних вимог, оскільки згідно поданих документів померла значиться по-батькові як ОСОБА_5 , а згідно відомостей державного реєстру застрахованих осіб по-батькові зазначено як ОСОБА_5 . Також Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначило, що пунктом 4 розділу Постанови «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» передбачено, що у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду. Також відповідач просив залучити до участі у справі, як третю особу на стороні відповідача Управління соціального захисту Новомосковської міської ради.

02.10.2023 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, яким заперечу проти задоволення позовних вимог.

06.10.2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про залучення до участі у справі, як третю особу на стороні відповідача, Управління соціального захисту Новомосковської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

28.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в інтересах дитини ОСОБА_2 із заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_3 .

13.06.2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника. Також в рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу годувальника не зараховано всі періоди роботи, оскільки наявні розбіжності у ПІБ годувальника ( ОСОБА_6 ).

Не погодившись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI (далі Закону № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Статтею 32 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж необхідний для призначення пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ групи від 43 до досягнення особою 45 років включно 10 років.

В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.06.2023 року № 046450011635 зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу годувальника не зараховано всі періоди роботи, оскільки наявні розбіжності у ПІБ годувальника ( ОСОБА_7 ). Однак пенсійним органом не зазначено в чому саме полягають розбіжності.

Судом встановлено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії не містить чітких підстав відмови. Посилання на розбіжності у ПІБ годувальника без чіткої вказівки в чому саме полягає невідповідність створює перепони для належної реалізації такого соціального права позивача як призначення пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах справи наявна трудова книжка померлого годувальника серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 відповідно до якої, судом не встановлено жодних розбіжностей.

Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 року у справі № 677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Відповідачі, маючи низку повноважень, визначених ч.1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинило, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначило, що згідно поданих документів померла значиться по-батькові як ОСОБА_5 , а згідно відомостей державного реєстру застрахованих осіб по-батькові зазначено як ОСОБА_4 . Також у відзиві зазначено, що згідно даних персональної електронної облікової картки, померлий годувальник ОСОБА_3 з 01.08.2022 року по 31.01.2023 року отримувала в Управлінні соціального захисту Новомосковської міської ради допомогу по догляду за особою, яка потребує стороннього догляду. У зв`язку із поданням Управлінням соціального захисту Новомосковської міської ради звіту із неправильним зазначенням анкетних даних особи, а саме по-батькові ОСОБА_4 , замість ОСОБА_5 у відповідача відсутня можливість обрахувати страховий стаж померлому годувальнику.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Постанови «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» від 18.06.2014 року № 10-1 (далі Постанова № 10-1) при створенні облікової картки Пенсійний фонд України направляє до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, запит щодо підтвердження відповідності реєстраційного номера облікової картки платника податків даним ДРФО відповідно до Порядку проведення підтвердження відповідності реєстраційних даних фізичної особи даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків на запити суб`єктів інформаційних відносин, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 листопада 2015 року № 1007, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2015 року за № 1443/27888.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Постанови № 10-1 реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розділом VІІ Постанови № 10-1 визначено, що з метою забезпечення достовірності, точності персональних даних застрахованих осіб та їх внесення/зміни/уточнення, визначених метою їх обробки, Пенсійний фонд України здійснює комплекс організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення контролю та верифікації даних Реєстру застрахованих осіб, моніторингу змін індивідуальних відомостей про застраховану особу.

При внесенні відомостей до Реєстру застрахованих осіб або зміні будь-яких відомостей облікової картки засобами реєстру забезпечується автоматичний контроль нових відомостей з наявними в Реєстрі застрахованих осіб.

Пенсійний фонд України забезпечує збереження інформації про зміни/уточнення відомостей про застраховану особу в обліковій картці.

З огляду на зазначене, внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому відповідальність за достовірність та правильність внесення даних не може покладатися на застраховану особу та не може створювати перешкоди у реалізації прав, гарантованих Конституцією України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо незарахування страхового стажу померлого годувальника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 9, 72, 77,139, 242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в інтересах дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №046450011635 від 13.06.2023 року про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_2 за померлого годувальника ОСОБА_3 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.11.2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 28.05.2023 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_2 за померлого годувальника ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко