Ухвала суду № 117524631, 23.02.2024, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/3272/23

Провадження №1-кс/477/234/24

УХВАЛА

про арешт майна

23 лютого 2024 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023150000000620 від 08 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 190 КК України про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2024 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023150000000620 від 08 листопада 2023 року про накладення арешту на майно, що було вилучено 15 лютого 2024 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області, за фактом ймовірного заволодіння коштами в особливо великих розмірах групою осіб під приводом отримання позики, 08 листопада 2023 року внесено відомості до ЄРДР за №12023150000000620 та розпочато досудове розслідування за частиною п`ятою статті 190 КК України.

В ході досудового розслідування здобуто докази які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане із можливим заволодінням коштів ОСОБА_5 у особливо великому розмірі групою осіб, шляхом укладання договорів позики та іпотеки з подальшим вчиненням дій, щодо перереєстрації та/або відчуження майна, переданого в іпотеку, з метою ухилення від зобов`язань щодо сплати боргу, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їх місце проживання, транспортні засоби що перебувають у користуванні останніх, місце здійснення діяльності цих осіб, роботи, тощо..

15 лютого 2024 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване по АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено документи згідно переліку.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_3 звернувся з даним клопотанням.

У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

ОСОБА_4 , як власник майна з приводу якого вирішується питання про арешт, у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суд про причини неявки.

Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Встановлено, що в провадженні СВ ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12023150000000620 від 08 листопада 2023 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною п`ятою статті 190 КК України за фактом ймовірного заволодінням коштів ОСОБА_5 у особливо великому розмірі групою осіб, шляхом укладання договорів позики та іпотеки з подальшим вчиненням дій, щодо перереєстрації та/або відчуження майна, переданого в іпотеку, з метою ухилення від зобов`язань щодо сплати боргу.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР на підставі заяви-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 08 листопада 2023 року, поданої до СУ ГУНП в Миколаївській області адвокатом ОСОБА_6 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , спільно з іншими особами, діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, не збираючись виконувати взяті на себе зобов`язання, зловживаючи довірою заявника уклала та підписала з ОСОБА_8 , яка діяла від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, договір позики, зареєстрований в реєстрі за №1650 на суму 200 000 грн, а також зміни та доповнення до даного договору позики від 08 травня 2010 року на суму 7 396 708 грн та від 21 червня 2010 року на суму 3941 210 грн., за яким отримала у позику грошові кошти у сумі, еквівалентній 1 429 750 (один мільйон чотириста двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) доларів США

З метою належного виконання умов договору позики, між сторонами укладено договір іпотеки від 07 травня 2010 року, за яким ТОВ «АГЕНСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС» в особі ОСОБА_7 , як іпотекодавець, передало в іпотеку нерухоме майно комплекс, база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1741,18 кв.м.

Однак після нетривалого виконання умов договору позики, ОСОБА_7 відмовилася від покладених на себе обов`язків, а грошовими коштами, отриманими згідно договору позики, у сумі еквівалентної 1 047458 доларів США, розпорядилася на власний розсуд.

При цьому досудовим розслідуванням встановлено і те, що під час провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню №44080788, дане провадження не змогло бути виконано, так як частина об`єктів, які входили до складу предмету іпотеки на момент виконання рішення Березанського районного суду Миколаївської області, вже не існували, частину нерухомого майна реконструйовано та встановлено наявність реєстрації права власності на інших осіб.

Так, за матеріалами досудового розслідування вбачається, що станом на момент укладання та підписання договору іпотеки ОСОБА_7 була обізнана, що частина споруд, які передавались ТОВ «АГЕНСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС» в іпотеку вже мала подвійну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_9 , який був одним із засновників і власників ТОВ «АГЕНСТВО «МЕДІУС ПЛЮС», за умовами вказаного договору іпотеки ТОВ «АГЕНТСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_7 засвідчувало, що предмет іпотеки до цього часу не перебував предметом іпотеки за іншими зобов`язаннями, був вільним від боргів, не переданий в оренду, жодним способом не відчужений, в спорі чи під арештом не перебував. Укладання договору іпотеки від 07 травня 2010 року відбувалось зі згоди засновників ТОВ «АГЕНТСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС»: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується їх підписами на рішенні загальних зборів від 05 травня 2010 року.

При цьому, відповідно до пункту 1.13 договору іпотеки, у разі отримання іпотекодавцем права власності на земельну ділянку, на якій знаходяться предмет іпотеки, заборона відчуження за повідомленням Іпотекодержателя буде накладена на цю ділянку відповідно до вимог чинного законодавства після внесення змін до цього договору.

Всупереч указаному положенню договору іпотеки ТОВ «АГЕНСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС», придбало з розстрочкою платежу терміном на 5 років, земельну ділянку кадастровий номер №4820982200:09:000:0101, загальною площею 1,30 га для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться в його користуванні за адресою: АДРЕСА_2 та, замість того, щоб внести зміни і доповнення до іпотечного договору в частині збільшення предмета іпотеки за рахунок додавання земельної ділянки - здійснило поділ цієї земельної ділянки на три окремих земельні ділянки, зареєструвавши право власності зі зміною адреси для кожної земельної ділянки окремо.

В подальшому ФОП ОСОБА_9 отримано дозвіл на початок виконання будівельних робіт по будівництву туристично-котеджного комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та 10 квітня 2012 року інспекцією ДАБК в Миколаївській зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до якої ФОП ОСОБА_9 збудував два котеджи літ. Ю та літ. Ю1, загальною площею 789,71 кв.м кожний, літня розважальна торгівельна площадка загальною площею 486,6 кв.м та сторожка загальною площею 49,68 кв.м.

Згідно довідок від 15 листопада 2011 року, які завірені підписом керівника Березанської філії ММБТІ ОСОБА_11 , замовником котеджів в літ. Ю та в літ. Ю1 загальною площею 789,71 кв.м кожний, виступають як ТОВ «АГЕНТСТВО «МЕДІУС-ПЛІЮС» так і ФОП ОСОБА_9 , при цьому власником земельної ділянки є ТОВ «АГЕНТСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС».

З метою ухилення від виконання умов договору позики від 07 травня 2010 року, ОСОБА_9 незаконно оформив за собою право власності ще на ряд споруд та будівель, які входять до переліку предмету іпотеки, а саме 21 травня 2013 року, виділивши в окрему адресу - АДРЕСА_2 (за адресою земельної ділянки) нібито побудоване ним майно, ОСОБА_9 , зареєстрував право власності на дані об`єкти.

За вказаного вбачається, що в Державному реєстрі речових прав один і той же самий об`єкт нерухомого майна враховується за окремими номерами та назвами.

Так, за реєстровим номером 27931134 зареєстровано право власності ТОВ «АГЕНТСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС» на базу відпочинку «Алые паруса», в той же час - за номером 64190548209 зареєстровано право власності за ОСОБА_9 на туристично-котеджний комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В подальшому, 17 вересня 2014 року між ТОВ «АГЕНСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС» та ОСОБА_9 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими ТОВ «АГЕНСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС» у порушення раніше укладеного договору іпотеки, з метою ухилення від ймовірного звернення стягнення на предмет іпотеки, передало, а ОСОБА_9 отримав у власність дві земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_2 : загальною площею 0,44 га з кадастровим номером 4820982200:12:045:0020 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; загальною площею 0,725 га з кадастровим номером 4820982200:12:045:0019 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, після чого на ім`я ОСОБА_9 незаконно зареєстровано право власності на туристично-котеджний комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 3399 кв.м та дві земельні ділянки, на яких розташований цей комплекс, який фактично є предметом іпотеки за договором іпотеки від 07 травня .2010 року .

За змістом висновку судової будівельно-технічної експертизи Одеського НДІСЕ від 03 квітня 2020 року №20-247/248/249 вбачається підтвердження фактів подвійної реєстрації права власності на предмет іпотеки, що свідчить про обґрунтованість припущень щодо ймовірного вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із заволодінням коштів ОСОБА_5 у особливо великому розмірі групою осіб, шляхом укладання договорів позики та іпотеки з подальшим вчиненням дій, щодо перереєстрації та/або відчуження майна, переданого в іпотеку, з метою ухилення від зобов`язань щодо сплати боргу, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 190 КК України

Під час досудового розслідування було здобуто достатні дані, які б вказували на причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , а також ОСОБА_4 , яка здійснювала юридичний супровід при укладанні договорів позики та іпотеки.

15 лютого 2024 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2024 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване по АДРЕСА_1 під час якого, було виявлено та вилучено документи згідно переліку.

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 15 лютого 2024 року, вилучене в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12023150000000620 від 08 листопада 2023року.

З метою збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно.

Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя виходить з такого.

Главою 3 Кримінального процесуального кодексу України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов`язків.

Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Так, нормами статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов`язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.

В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.

Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За системним тлумаченням положень статті 64-2 КПК України, частини третьої статті 170 КПК України, та статті 98 КПК України, на майно, що було вилучено у ході обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 може бути накладено арешт незалежно від того, кому належить вилучене майно, за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України.

У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із заволодінням коштами ОСОБА_5 у особливо великому розмірі групою осіб, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Зі змісту клопотання та долучених до нього документів, вбачається, що під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 вилучено документи перелічені прокурором у поданому клопотанні.

Вирішуючи питання з приводу накладення арешту на зазначені документи, слідчий суддя враховує таке.

Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді від 03 лютого 2024 року слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання і вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Наявність підстав для вилучення документів, зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 15 лютого 2024 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено документи на відшукання яких, в тому числі, надано дозвіл ухвалою слідчого судді.

Постановою слідчого вищевказані документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні як такі, що мають ознаки речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки фактично зберігають відомості, що згідно з частиною першою статті 98 КПК, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на існування сукупності підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаних документах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв`язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК, слідчий суддя дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК та доцільність накладення на нього арешту.

Як встановлено слідчим суддею, вилучені документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцям, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном.

З огляду на те, що слідчим суддею встановлено, що вилучені у ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 документи можуть містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критерію, зазначеному у статті 98 КПК України, клопотання прокурора підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арештна вилучене15лютого 2024року підчас проведенняобшуку житлата іншоговолодіння особиза місцемпроживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що розташованепо АДРЕСА_1 майно із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:

-Копія висновку 301-6-1507 від 28 листопада 2003 року та договору суборенди землі від 17 листопада 2003 року на 6 арк;

-Копія акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту №289 від 06 травня 2005 року на 3 арк;

-Копія договору іпотеки від 07 травня 2010 року на 9 рак з додатками;

-Копія договору позики від 07 травня 2010 року на 3 арк із змінами та доповненнями;

-Копія договору оренди землі від 31 травня 2003 року на 2 арк;

-Копія декларації про початок виконання будівельних робіт від 14 листопада 2011 року;

-Копія листа від ТОВ «Агентство Медіум-Плюс» до ТОВ «Обласний земельний кадастровий центр» на 1 арк;

-Копія акту прийому-передачі від 23 травня 2001 року на 2 арк;

-Копія реєстраційного посвідчення бази відпочинку «Алие Паруса»;

-Копія договору купівлі-продажу від 28 квітня 2001 року на 3 арк;

-Копія договору №С-10-11 від 01 квітня 2010 року;

-Копія акту виконаних робіт від 31 травня 2010 року на 1 арк;

-Копія протоколу №2110 загальних зборів ТОВ «Агентство Медіум-Плюс» від 05 травня 2010 року на 1 арк;

-Копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації на 4 арк №МК14312056332 від 10 квітня 2012 року;

-Копія листа з ММБТІ від 15 листопада 2011 року на 1 арк;

-Копія листа з ММБТІ від 18 грудня 2012 року №9220 на 1 арк;

-Копія довіреності №1300 від 16 листопада 2021 року на 2 арк;

-Копія висновку експерта №20-247/249 від 03 квітня 2020 року на 11 арк;

-Копія договору на виконання будівельних робіт №224 від 14 липня 2004 року на 1 арк;

-Копія витягу з реєстру про нерухоме майно на 1 арк;

-Копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №98552 від 11 листопада 2010 року на 1 арк;

-Копія витягу про державну реєстрацію прав серії ССУ №079982 від 11 листопада 2010 року на 2 арк;

-Копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №25987504 від 27 квітня 2010 року на 1 арк.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_12