Рішення № 117507549, 28.02.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024м. ХарківСправа № 922/5110/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) до Фізичної особи-підприємця Казакової Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Меркулової Н.А., ордер АХ №1152428 від 09.10.2023;

відповідача Коряка І.Ю., ордер ВВ №1014570 від 08.01.2024.

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радизвернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Казакової Наталії Анатоліївни, в якій просить суд:

- розірвати договір оренди №4022 від 18.05.2011 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Казаковою Наталією Анатоліївною;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Казакову Наталію Анатоліївну звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 1-:-3 загальною площею 86,0 кв.м. у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 261, літ. «А-5», протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Казакової Наталії Анатоліївни на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за договором оренди № 4022 від 18.05.2011 у загальному розмірі 55 180,94 грн., а саме, заборгованість у сумі 39 370,74 грн. та пеню у сумі 15 810,20 грн.,

а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання за договором оренди №4022 від 18.05.2011 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за період з лютого 2020 року по листопад 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 прийнято позовну заяву (вх.№5110/23 від 06.12.2023) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Казакової Наталії Анатоліївни про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5110/23. Призначено підготовче засідання на 10.01.2024.

01.01.2024 через кабінет Електронного Суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№35 від 01.01.2024).

У відзиві відповідач зазначила, що до 24 лютого 2022 року свої зобов`язання за договором оренди №4022 від 18.05.2011 та послідуючої додаткової угоди до договору оренди вона виконувала в повному обсязі, зокрема, утримувала приміщення в належному стані, своєчасно сплачувала орендну плату та комунальні послуги у визначену дату. З початку бойових дій на території Харківської області та м. Харкова утворилася реальна небезпека для життя та здоров`я громадян України, у тому числі для відповідача та її родини. Так, за місцем мешкання та реєстрації ФОП Казакової Н.А., по вулиці Дорошенка, були неодноразові обстріли з боку агресора, внаслідок чого вибухи лунали на відстані приблизно 100 метрів від будинку та близько 500 метрів від орендованого приміщення за договором оренди №4022 від 18.05.2011. З метою запобігання загрози життю родини відповідача та оскільки пріоритетним є збереження життя та здоров`я людей, яка визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, з лютого 2022 року відповідач перемістилася до м. Полтава, де знаходиться і до теперішнього часу як внутрішньо переміщена особа.

За твердженнями відповідача, з моменту початку широкомасштабного вторгнення РФ на територію України та до теперішнього часу орендоване приміщення за договором оренди №4022 від 18.05.2011 не могло бути використане відповідачем через обставини, за які відповідач не відповідає. Відповідно до розміщеного на офіційному сайті Торгово-промислової палати України повідомлення за посиланням https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedurazasvidchennia- fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022: «Торгово-промислова палата України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Торгово-промислова палата України листом від 28.08.2022 засвідчила, що подія із введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану до їх офіційного закінчення є обставиною непереборної сили (форс-мажором), вказане повідомлення стосується необмеженого кола суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Також відповідач зазначила, що норми підпунктів 2 та 4 пункту 1 Постанови

«Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 поширюються на орендарів, які використовують майно, розміщене в Харківській області та м. Харків. Позивачем дані роз`яснення Фонду державного майна України до уваги не взяті, позивачем нараховувалася 100% орендна плата з постійним її щомісячним збільшенням, що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками позивача.

На переконання відповідача, певні повідомлення за договорами можуть здійснюватися сторонами після відвернення (тимчасового відвернення) потенційної або реальної загрози для життя та здоров`я осіб, а тим паче у зв`язку із військовими діями. Після переміщення до м. Полтави внаслідок бойових дій на території Харківської області близько півроку відповідач з родиною мешкала в спортзалі, разом із 500 іншими внутрішньо переміщеними особами, за відсутності будь-яких комунікацій, відсутності Інтернет та інше. Під час перебування у м. Полтава, відповідач дізналася про те, що 02 березня 2022 року внаслідок обстрілу м-н Конституції м. Харків з боку агресора пошкодження отримали наступні будівлі: Палац праці (м-н Конституції, 1, м. Харків) та Харківська міська рада (м-н Конституції, 7, м. Харків), Управління комунального майна та приватизації (м-н Конституції, 16, м. Харків). Саме будівля позивача, за адресою вказаною в договорі оренди від 18.05.2011 та додаткових угодах також постраждала внаслідок обстрілу. Доказом зазначених обставин є відео, розміщене у загальновідомій мережі Інтернет за посиланням - https://youtu.be/Ey2-LuIoCdU?si=J1qPyX-Q9p6NM9X6. На 3:33 секунді видно табличку із зазначенням адреси місцезнаходження позивача (пл. Конституції 16, м. Харків). Характер ушкоджень видно на відео.

Як стверджує відповідач, нею неодноразово здійснювалися спроби додзвонитися до позивача за номером телефону, зазначеним у договорі оренди - НОМЕР_2 . Про те, зв`язатися за вказаним телефоном відповідач так і не змогла, та вирішила про те, що позивач, внаслідок пошкодженого майна взагалі не працює, можливо лише у дистанційному режимі. Внаслідок проживання в умовах, які виключили можливість користування засобами глобальної мережі Інтернет, встановити місцезнаходження позивача відповідач не мала можливості. Працівникам місцевого відділення поштового зв`язку відповідачем було надано номер телефону, за яким відповідачу мали можливість повідомляти про надходження кореспонденції на адресу реєстрації відповідача вул. Дорошенківська, буд. 6, м. Харків. Про те, до теперішнього часу працівники відділення поштового зв`язку повідомляли та повідомляють про відсутність будь-якої кореспонденції на адресу відповідача. Позивач вводить суд в оману, повідомляючи про те, що направив мені лист від 11.11.2022 за вих.№3518 у відповідності до положень, щодо направлення такої кореспонденції, не надаючи письмові докази надіслання такого листа. Саме існування листа у позивача не є доказом належного надіслання його засобами поштового зв`язку як і передбачено це договором та законом.

Оскільки позивача відповідач не мала можливості в інший спосіб ніж телефонний зв`язок повідомити внаслідок вказаних обставин про об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає, відповідні комунальні служби відповідачем були повідомлені. В якості доказу зазначених обставин відповідач надає копії листів на адресу відповідних комунальних служб. КП" Харківводоканал", КП "КВПВ" (вивіз побутових відходів) та ін., зупинили надання відповідних комунальних послуг та нарахування оплати за ними. З моменту широкомасштабної агресії господарська діяльність відповідачем була припинена та не здійснювалася взагалі, орендоване приміщення не використовувалося внаслідок об`єктивних обставин, поза волею відповідача.

За твердженнями відповідача, вона не мала змоги користуватися орендованим приміщенням за спірним договором з моменту введення воєнного стану на території країни та протягом всього періоду його дії.

08.01.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№375 від 08.01.2024).

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що як впродовж дії договору, так і під час розгляду цієї справи, відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності можливості користування об`єктом оренди, що свідчить лише про припущення неможливості як підстави застосування ч.6 ст.762 ЦК України. Не вважається доказом відео з мережі Інтернет щодо пошкодження будівель за адресами, які не передбачені договором та не стосуються предмета доказування в цій справі. Також посилаючись на виникнення вищевказаних обставин, відповідач проігнорував положення ч.2 ст.205 Господарського кодексу України щодо повідомлення управленої сторони, згідно з яким у разі неможливості виконати зобов`язання повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону. Позивачем категорично заперечується, що про ці обставини не можна було повідомити, оскільки протягом їх існування, яке стверджується відповідачем, місцезнаходження позивача не відрізнялося від вказаного в договорі. Тобто відповідач не мала об`єктивної причини не інформувати його поштою, як от свого часу КП «Харківводоканал» та КП «КВПВ».

Представник позивача також заперечує проти посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, як засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки вказаний лист ТПП сам по собі не створює підстав для звільнення від відповідальності та не є доказом існування зазначених вище обставин.

За твердженнями представника позивача, у підпункті 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено перелік вищезазначених адміністративно-територіальних одиниць, до яких відноситься в тому числі, Харківська область, зокрема, в межах Харківського району (крім м. Харкова). Тобто, звільнення від орендної плати не поширюється на орендарів, які використовують майно в межах міста Харкова. Таким чином, у зв`язку з тим, що орендар користується майном за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 261, літ. «А-5», підстави для застосування звільнення від орендної плати, передбаченого вказаною Постановою, відсутні.

10.01.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог (вх.№691 від 10.01.2024), в якому просить суд зменшити розмір позовних вимог і викласти їх у наступній редакції:

- стягнути з Фізичної особи підприємця Казакової Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) 40 481,31 грн. (сорок тисяч чотириста вісімдесят одну гривню 31 коп.), а саме, основна заборгованість у сумі 30 922,33 грн. (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 33 коп.) та пеню у сумі 9 558,98 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 98 коп.) за Договором оренди № 4022 від 18.05.2011 року;

- розірвати Договір оренди №4022 від 18.05.2011 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) та Фізичною особою підприємцем Казаковою Наталією Анатоліївною ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

- зобов`язати Фізичну особу підприємця Казакову Наталію Анатоліївну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення підвалу № 1-:-3 загальною площею 86,0 кв.м. у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 261, літ. «А-5», протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2024 клопотання представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Меркулової Н.А. (вх.№691 від 10.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято клопотання представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Меркулової Н.А. (вх.№691 від 10.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 10.01.2024 відкладено підготовче засідання на 31.01.2024.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 відкладено підготовче засідання у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою від 31.01.2024 повідомлено сторін про призначення наступного підготовчого засідання у справі на07.02.2024.

В підготовчому засіданні 07.02.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.02.2024.

Присутня в судовому засіданні 28.02.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, який приймав участь в судовому засіданні 28.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

На підставі ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п.1.1 Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 09.12.2020 №7/20 (зі змінами) (далі - Положення про Управління), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, входить до структури Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому функціонує як юридична особа.

Пунктом 4.1.5. Положення про Управління визначено, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради здійснює у встановленому порядку передачу в оренду об`єктів комунальної власності підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам підприємницької діяльності та іншим особам, яким діючим законодавством надано право укладати договори.

18.05.2011 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Казаковою Наталією Анатоліївною (орендар) було укладено договір оренди №4022 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1-:-3 загальною площею 86,0 кв.м в житловому будинку (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" №57250 від 23.09.2010), (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 261, літ. "А-5" та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс».

Право на оренду даних приміщень отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.05.2011 №372 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень на конкурсних засадах».

Майно передається в оренду з метою використання: для розміщення суб`єкта господарювання, що надає послуги з перевезення та доставки поштових відправлень (п.1.2.Договору).

Набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1.Договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди (п.2.2.Договору).

У разі припинення цього Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.3.Договору).

Згідно з п.3.1. Договору вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 70 400,00 грн. станом на 15.03.2011.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання №208/07 від 03.10.2007. Згідно протоколу засідання конкурсної комісії від 10.05.2011 розрахункова орендна плата складає 400,00 грн. в місяць без урахування індексів інфляції (п.3.2.Договору).

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання- передачі (п.3.3.Договору).

Нарахування орендної плати припиняється з моменту закінчення терміну дії договору або його розірвання у встановленому законом порядку (п.3.4.Договору).

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця (п.3.5.Договору).

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно (п.3.6.Договору).

Орендна плата перераховується на бюджетний рахунок відділення державного казначейства, зазначений у п.3.7. Договору.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати) (п.3.8.Договору).

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадку зміни Методики її розрахунку, централізованих цін і тарифів, затверджених у встановленому порядку, які безпосередньо впливають на розрахунок орендної плати (п.3.9.Договору).

Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. Договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та здійснювати звірку розрахунків орендної плати із орендодавцем не менш ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Пунктом 4.14. Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахування нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Пунктом 7.1. Договору оренди визначено, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо орендар, зокрема, не вносить оренду плату протягом трьох місяців підряд.

Підпунктами 5 та 6 пункту 7.2. Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі та у разі, якщо орендар не виконує п.п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20, 4.23, 4.24.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п.9.1.Договору).

Цей Договір діє з 18 травня 2011 року до 18 квітня 2014 року (п.10.1.Договору).

Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами цього Договору (п.10.2.Договору).

Договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору (п.10.3.Договору).

Пунктом 10.5. Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Відповідно до Акту приймання-передачі б/н від 18.05.2011, заступник начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передав, а Фізична особа-підприємець Казакова Наталія Анатоліївна прийняла в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 86,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 261, літ. «А-5».

Додатковою угодою №1 до договору оренди №4022 від 18.05.2011 сторони пункт 1.2. Договору виклали в наступній редакції: "Майно передається в оренду з метою використання: під майстерню з ремонту електропобутових товарів.".

18.04.2014 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Казаковою Наталією Анатоліївною (орендар) було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди нежитлових приміщень №4022 від 18.05.2011 (надалі Додаткова угода №2), згідно якої договір оренди нежитлових приміщень №4022 від 18.05.2011 викладено в новій редакції.

Зокрема, згідно п.1.1. Додаткової угоди №2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1-:-3 загальною площею 86,0 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інв. № 57250 від 23.09.2010р.), далі «майно», яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 261, літ. „А-5 та відображається на балансі КП „Жилкомсервіс. Договір оренди упорядковано на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 25.04.2014 № 418 «Про упорядкування з ФОП Казаковою Н.А. договору оренди №4022 від 18.05.2011 на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 261, літ."А-5"».

Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.02.2011р., виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 08.02.2011р. за № 449.

Майно передається в оренду з метою використання: під майстерню з ремонту електропобутових товарів (п.1.2.Додаткової угоди №2).

Набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами: цього Договору та акту приймання-передачі майна (п.2.1.Додаткової угоди №2).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди.

Майно зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим (п.2.2.Додаткової угоди №2).

У разі припинення цього Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.3.Додаткової угоди №2).

Вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 101 000,00 грн., без ПДВ станом на 29.04.2014 (п.3.1.Додаткової угоди №2).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №566/11 від 23.12.2011р. (дані - Методика).

Базова орендна плата становить за березень 2014 року - 554,54 грн. (п.3.2.Додаткової угоди №2).

Нарахування орендної плати починається здати підписання акту приймання-передачі (п.3.3.Договору).

Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання передачі майна або з моменту розірвання Договору у відповідності до п.10.6. (п.3.4.Додаткової угоди №2).

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця (п.3.5.Додаткової угоди №2).

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (п.3.6.Додаткової угоди №2).

Орендна плата перераховується на бюджетний рахунок управління державної казначейської служби, зазначений у п.3.7. Додаткової угоди №2.

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадку зміни Методики її розрахунку, централізованих цін і тарифів, затверджених у встановленому порядку, які безпосередньо впливають на розрахунок орендної плати. (п.3.8.Додаткової угоди №2).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати) (п.3.10.Додаткової угоди №2).

Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. Додаткової угоди №2, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та здійснювати звірку розрахунків орендної плати із орендодавцем не менш ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Пунктом 4.14. Додаткової угоди №2 передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Пунктом 7.1. Додаткової угоди №2 визначено, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо орендар, зокрема, не вносить оренду плату протягом трьох місяців підряд.

Підпунктами 5 та 6 пункту 7.2. Додаткової угоди №2 передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі та у разі, якщо орендар не виконує п.п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п.9.1.Додаткової угоди №2).

Цей Договір діє з 18 квітня 2014 року до 18 березня 2017 року (п.10.1.Додаткової угоди №2).

Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами цього Договору (п.10.2.Додаткової угоди №2).

Договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору (п.10.3.Додаткової угоди №2).

Пунктом 10.5. Додаткової угоди №2 сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Згідно Акту приймання-передачі до орендованого користування нежитлових приміщень б/н від 18.04.2014, Фізична особа-підприємець Казакова Наталія Анатоліївна передала, а заступник начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Клемчук Т.Ю. прийняла в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 86,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 261, літ. «А-5».

В той же день, згідно Акту приймання-передачі до орендованого користування нежитлових приміщень б/н від 18.04.2014, заступник начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Клемчук Т.Ю. передав, а Фізична особа-підприємець Казакова Наталія Анатоліївна прийняла в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 86,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 261, літ. «А-5».

Додатковою угодою №3 від 03.04.2017 до договору оренди №4022 від 18.05.2011 сторони продовжили дію Договору з 18.03.2017 до 18.02.2020.

03.01.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Казаковою Наталією Анатоліївною (орендар) було укладено додаткову угоду №4 до договору оренди нежитлових приміщень №4022 від 18.05.2011 (надалі Додаткова угода №4), згідно якої договір оренди нежитлових приміщень №4022 від 18.05.2011 викладено в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. Додаткової угоди №4, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1-:-3 загальною площею 86,0 кв.м у житловому будинку (технічний паспорт від 23.09.2010, інвентаризаційна справа №57250), (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська, 261, літ. „А-5 та відображається на балансі КП „Жилкомсервіс.

Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.05.2011 №372 „Про передачу в оренду нежитлових приміщень.

Згідно п.1.2. Додаткової угоди №4 майно передається в оренду з метою використання: для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт електропобутових товарів).

Набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1.Додаткової угоди №4).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди.

Майно зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що воно є орендованим (п.2.2.Додаткової угоди №4).

У разі припинення цього Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.3.Додаткової угоди №4).

Вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 101 000,00 грн. без ПДВ станом на 29.04.2014 (п.3.1.Додаткової угоди №4).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика) /Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017/.

Базова орендна плата становить 1250,76 грн. без ПДВ за грудень 2019 (п.3.2.Додаткової угоди №4).

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі (п.3.3.Додаткової угоди №4).

Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п.10.6. (п.3.4.Додаткової угоди №4).

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.5.Додаткової угоди №4).

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (п.3.6.Додаткової угоди №4).

Орендна плата перераховується до бюджету на рахунок, зазначений у п.3.7. Додаткової угоди №4.

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, централізованих цін і тарифів, затверджених у встановленому порядку, які безпосередньо впливають на розрахунок орендної плати (п.3.8.Додаткової угоди №4).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати) (п.3.10.Додаткової угоди №4).

Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. Додаткової угоди №4, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та здійснювати звірку розрахунків орендної плати із орендодавцем не менш ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Пунктом 4.14. Додаткової угоди №4 передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Пунктом 7.1. Додаткової угоди №4 визначено, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо орендар, зокрема, не вносить оренду плату протягом трьох місяців підряд.

Підпунктами 5 та 6 пункту 7.2. Додаткової угоди №4 передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі та у разі, якщо орендар не виконує п.п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20.

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано (п.7.3.Додаткової угоди №4).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п.9.1.Додаткової угоди №4).

Цей Договір діє до 18.02.2020 (п.10.1.Додаткової угоди №4).

Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, оформлюються додатковими угодами або договорами про внесення змін, які є невід`ємними частинами цього Договору (п.10.2.Додаткової угоди №4).

Договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору (п.10.3.Додаткової угоди №4).

Пунктом 10.5. Додаткової угоди №4 сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Додатковою угодою №5 від 19.03.2020 до договору оренди №4022 від 18.05.2011 (надалі - Додаткова угода №5) сторони продовжили дію Договору до 18.01.2023.

Згідно п.1. Додаткової угоди №5 сторони погодили пункти 3.1, З.2., 10.1. договору оренди №4022 від 18.05.2011 в редакції додаткової угоди №2 викласти в наступній редакції:

3.1.Вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 311 809 грн., без врахування ПДВ станом на 25.02.2020.

3.2.Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика).

Базова орендна плата становить 1295,31 грн. без ПДВ за лютий 2020.

Ставка орендної плати становить 5%.

Як було встановлено судом в судовому засіданні, в період дії воєнного стану дії Договору було продовжено.

При цьому, заяви жодної зі сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку матеріали справи не містять.

Проте, як стверджує позивач, відповідач належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором за період з лютого 2020 року по листопад 2023 року.

На підтвердження зазначеного, позивач надав реєстр платежів, а також розрахунок заборгованості по договору №4022 від 18.05.2011.

В матеріалах справи наявний лист №3518 від 11.11.2022 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, згідно якого позивач вимагав від відповідача впродовж 10-ти календарних днів від дати отримання цього листа сплатити заборгованість з орендної плати та пеню.

Доказів направлення вказано листа на адресу відповідача та вручення/не вручення його останньому матеріали справи не містять.

На 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання було ухвалене Рішення від 01 грудня 2023 року № 496/23 «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану», згідно п. 1 якого вирішено за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

На підставі п.4 вищевказаного рішення, позивачем враховано період звільнення від орендної плати відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022.

Як стверджує позивач, на теперішній час сума заборгованості у розмірі 30 922,33 грн. залишається несплаченою відповідачем, що спричиняє збитки до місцевого бюджету. У зв`язку із зазначеним позивач нарахував відповідачу пеню та був вимушений звернутися з цим позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір оренди № 4022 від 18.05.2011 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Судом встановлено, що відповідачу на підставі договору оренди № 4022 від 18.05.2011 було передано в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1-:-3 загальною площею 86,0 кв.м в житловому будинку, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 261, літ. "А-5" та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс».

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частиною першою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відносини сторін даного договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на дату укладання договору оренди), який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна та, відповідно до частин першої та другої ст.1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов`язано використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За змістом статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Аналогічні за змістом підстави визначені ст.291 ГК України.

27.12.2019 набув чинності Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019, який згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020. При цьому, згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закон України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992 із наступними змінами з дня введення в дію Закону №157-IX визнано таким, що втрачає чинність.

Відповідно до преамбули Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019, визначено, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктом 10 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 року №755/17, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 22 сесії 7 скликання від 17.10.2018 року №1252/18) (http://kharkiv.rocks/reestr/672946) (надалі «Методика») передбачено, що перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:

Опл.міс = Опл./12 х Ід.о х Ім,

де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн.;

Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн.;

Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати;

Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п.7 Методики, згідно якого: у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Опл = (Вп х Сор)/100;

де Опл - розмір річної орендної плати, грн.;

Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн.;

Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики.

Укладаючи договір оренди № 4022 від 18.05.2011, відповідач зобов`язався сплачувати орендні платежі за орендоване нежитлове приміщення перераховуючи орендну плату щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця до бюджету (п.3.5.,3.7.Договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не виконував взяті на себе зобов`язання з оплати орендної плати у строки та у розмірі погоджені сторонами в Договорі, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем за період з лютого 2020 року по листопад 2023 року у розмірі 30 922,33 грн.

Вказана заборгованість підтверджується реєстром платежів та розрахунком позивача суми заборгованості відповідача з орендної плати по договору №4022 від 18.05.2011 за період з лютого 2020 року по листопад 2023 року.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості з орендної плати по Договору за відповідний період матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості з орендної плати у період з лютого 2020 року по листопад 2023 року у розмірі 30 922,33 грн. перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення у розмірі 30 922,33 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у цій частині.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 558,98 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з цим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, а саме:

- доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;

- доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Згідно з п.3.10. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано (п.7.3. Договору).

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором оренди №4022 від 18.05.2011.

Доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №4022 від 18.05.2011 у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак відповідач, уклавши договір оренди №4022 від 18.05.2011 з позивачем, добровільно став стороною вказаного Договору, а отже на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, та в тому числі сплачувати передбачену договором пеню за допущені прострочення.

Як уже було зазначено судом, відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за спірним Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати оренди.

Відтак, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, не звільняє відповідача від виконання ним зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору оренди №4022 від 18.05.2011.

При цьому, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що його підприємницьку діяльність було припинено/зупинено у зв`язку із введенням воєнного стану. Припинення підприємницької діяльності відповідача не вбачається і з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доказів наявності обставин, які б перешкоджали відповідачу, як суб`єкту господарювання, здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану матеріали справи не містять.

Те, що Фізична особа-підприємець Казакова Наталія Анатоліївна на власний розсуд вирішила, що позивач внаслідок пошкодженого майна взагалі не працює, та не надіслала на офіційну адресу позивача (відповідна адреса також зазначена в Договорі) повідомлення про неможливість використовувати орендованого майна разом з відповідними доказами є суб`єктивними причинами відповідача, а не об`єктивною неможливістю.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем копії листів, надісланих на адресу комунальних служб, адже дані докази жодним чином не підтверджують ту обставину, що відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за спірним Договором протягом періоду дії воєнного стану. При цьому, вказані докази підтверджують фактичну можливість надсилання відповідачем листів засобами поштового зв`язку.

Обставини пошкодження внаслідок обстрілу будівлі позивача, за адресою вказаною в договорі оренди №4022 від 18.05.2011 та відео, розміщене у мережі Інтернет за посиланням: https://youtu.be/Ey2-LuIoCdU?si=J1qPyX-Q9p6NM9X6, жодним чином не звільняє відповідача від виконання ним своїх зобов`язань за Договором.

Водночас, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Підпунктом 1 пункту 1 вказаної Постанови передбачено, що за відповідний період, за відповідними договорами оренди комунального майна звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, які використовують майно, розташоване в адміністративного-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (абз. 4 п.1).

У вищезазначеній нормі передбачено перелік вищезазначених адміністративно-територіальних одиниць, до яких відноситься в тому числі, Харківська область, зокрема, в межах Харківського району (крім м. Харкова).

Тобто, звільнення від орендної плати не поширюється на орендарів, які використовують майно в межах міста Харкова.

Таким чином, у зв`язку з тим, що орендар користується майном за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 261, літ. «А-5», підстави для застосування звільнення від орендної плати, передбаченого вказаною Постановою, відсутні.

Щодо розірвання договору оренди №4022 від 18.05.2011, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів за оренду майна на рахунок позивача.

Так, сторонами п.7.1. Договору погодили, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо орендар, зокрема, не вносить оренду плату протягом трьох місяців підряд.

Підпунктами 4 та 5 пункту 7.2. Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі та у разі, якщо орендар не виконує п.п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору не сплачував орендні платежі за орендоване нежитлове приміщення у період з лютого 2020 року по листопад 2023 року (за виключенням періоду звільнення від орендної плати відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022), на підставі чого у останнього утворилась заборгованість, яка складає 30 922,33 грн.

Суд констатує, що відповідач з січня 2022 року (не враховуючи періоду звільнення від орендної плати відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022) взагалі не здійснив жодного платежу з орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність заборгованості відповідача з орендних платежів за орендоване нежитлове приміщення за період з лютого 2020 року по листопад 2023 року у розмірі 30 922,33 грн., що є істотним порушення умов Договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди № 4022 від 18.05.2011 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Правові наслідки припинення договору оренди визначені в ст.785 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Разом з цим пунктом 4.14. Договору сторонами передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

За змістом ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В зв`язку з розірванням договору оренди №4022 від 18.05.2011, правові підстави для зайняття відповідачем орендованих приміщень відсутні.

Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи розірвання договору оренди № 4022 від 18.05.2011, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Казакової Наталії Анатоліївни звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 1-:-3 загальною площею 86,0 кв.м. у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 261, літ. «А-5», протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Казакової Наталії Анатоліївни про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості задовольнити.

Розірвати договір оренди №4022 від 18.05.2011 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) та Фізичною особою-підприємцем Казаковою Наталією Анатоліївною ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Казакову Наталію Анатоліївну ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення підвалу № 1-:-3 загальною площею 86,0 кв.м. у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 261, літ. «А-5», протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Казакової Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) за договором оренди №4022 від 18.05.2011 суму основної заборгованості у розмірі 30922 (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн. 33 коп. та пеню у сумі 9558 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 98 коп., а також судовий збір у розмірі 6 264 (шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 80 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13 березня 2024 року об 12:10 годині.

Позивачу протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "07" березня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко