Рішення № 117493652, 27.02.2024, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4319/23

провадження №: 2/398/568/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" лютого 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі:головуючої судді Голосеніної Т.В.,

з участю секретаря Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 83441,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем у період з листопада 2018 року по липень 2023 року було спожито природний газ на загальну суму 83441,49 грн., проте не сплачено. ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб та являється постачальником на якого покладені спеціальні обов`язку. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ними та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, який є однаковим для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постановою Національної комісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг№ 2500від 30.09.2015року визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642ЦКУкраїни на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідач акцептувала договір, фактично споживаючи природний газ. Відповідачем у порушення договірних відносин не проведено своєчасну оплату отриманих послуг, а тому виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути та судові витрати.

Представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що відповідач визнає позовні вимоги частково, в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ за період з 01 вересня 2020 року до 31 липня 2023 року. Інші позовні вимоги не визнає, оскільки вони перебувають за межами строку позовної давності, у зв`язку з чим заявляє про сплив позовної давності.

Представник позивача надав відповідь на відзив, у якому вказав, що відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану загальний строк позовної давності продовжується на строк його дії. З 24.02.2022 року до теперішнього часу діє правовий режим воєнного стану. Тому вважає, що позовна заява подана в межах строків позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача надав пояснення, в якому просив здійснити розгляд справи без участі відповідача та її представника, зазначив, що Закон України № 3450-ІХ від 08.11.2023 року, яким внесені зміни до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, набрав законної сили 30.01.2024 року. За вимогами ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Вважає, що за вказаних обставин позивач не вправі посилатися на норми п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в обґрунтування доводів щодо дотримання строків позовної давності при зверненні до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.202, 208, 638ЦКУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.ст.526, 527, 530ЦКУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 714ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, що передбачено ст. 901 ч. 1 ЦК України.

Відповідно ст.ст.7, 12Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктами 1.1-1.3 Постанови Національної комісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг"Прозатвердження Типовогодоговору постачанняприродного газупобутовим споживачам"№ 2500від 30.09.2015року визначено, що типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі - Договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України"Проринок природногогазу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2496(далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх побутових споживачів України. Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642Цивільного кодексуУкраїни на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.

Згідно ст.13ч.2Закону України"Проринок природногогазу" споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу та/або факт фактичного споживання природного газу. Відповідач акцептував договір, фактично споживаючи природний газ і частково сплативши вартість спожитого газу.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.07.2023 року вбачається, що 13.11.2015 року зареєстровано юридичну особу Товариство з обмежено відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 40121452, вид економічної діяльності торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний).

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.12.2020 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ і судового збору.

Відповідач акцептувала договір постачання природного газу, фактично споживаючи природний газ.

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" проведено розрахунок фінансового стану за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який стосується споживача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , та за період з листопада 2018 року по липень 2023 року нараховано заборгованість за споживання газу у розмірі83441,49грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.08.2023 року № 343662144 ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно до вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 року встановлено карантин, правовий режим якого був неодноразово продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 року.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12.03.2020 року).

Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22) та від 26.09.2022 року у справі №372/3235/20 (провадження №61-6797св22).

Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»внесено зміни до Цивільного кодексуУкраїни щодо строків позовної давності зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який зокрема передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені ст.ст. 257-259 ЦК України.

Відповідно Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-ІХ від 08.11.2023 року, який набрав чинності 30.01.2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції та зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, до вимог ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», строк позовної давності до яких не сплив на час початку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на 12.03.2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

Проаналізувавши у сукупності норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правовідносин між позивачем і відповідачем з кореспондуючими цим правовідносинам правами та обов`язками, що підтверджується діями сторін: позивач здійснював надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідача (газопостачання), а відповідач отримувала і користувалася даними послугами. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Разом з тим суд вважає, що оскільки відповідач є власником лише частини нерухомого майна, за місцем розташування якого виникла заборгованість, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню пропорційно розміру її частки у власності, тобто в сумі 41720,75грн (83441,49 х 1 /2).

На підставі викладеного, суд, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в розмірі 1342,00 грн. (2684,00 х 1 / 2).

Керуючись ст.ст.202, 208, 525, 526, 527, 530, 714, 901 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за спожитий природний газ задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у сумі 41720,75 грн. і судовий збір у сумі 1342,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення судуможе бутиоскаржено шляхомподачі апеляційноїскарги доКропивницького апеляційногосуду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.02.2024 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, ЄДРПОУ 40121452;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.В. Голосеніна