Рішення № 117489927, 29.02.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6217/23

Провадження № 2/357/1457/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Біла ЦеркваКиївської областів порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі «Позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі «Відповідач») про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 611 196,08 грн. від простроченої суми заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на такі обставини.

27.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490052599. Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становила 8 150,50 доларів США з номінальною процентною ставкою 13 % річних, цільове використання кредиту - придбання транспортного засобу.

Однак, ОСОБА_1 тривалий час порушував умови кредитного договору та не виконував покладені нього зобов`язання за кредитним договором.

12.04.2011 року Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» ухвалив рішення по справі № 1185-9/200/11, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-банк» задовольнив у повному обсязі та стягнув із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 213 368,40 грн., судові витрати у вигляді витрат по сплаті третейського збору 100 грн.

23.09.2011 року Новозаводський районний суд м. Чернігова постановив ухвалу у справі № 6-3484/11, якою видав ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 квітня 2011 року по цивільній справі № 1185-9/200/11.

Однак, станом на дату подання позову рішення Постійно діючого третейського суду при «Асоціації українських банків» по справі №1185-9/200/11 від 12.04.2011 року зі сторони Відповідача залишається не виконаним.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не виконав рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» № 1185-9/200/11 від 12.04.2011 року, та продовжує користуватися грошовими коштами, належними до сплати Позивачу, то Позивач має право на стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат за увесь період прострочення зобов`язання в розмірі 611 196,08 гривень за період з 13.04.2011 року до 23.02.2022 року, які складаються з: 69552,25 гривень - сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість; 541643,82 гривень - сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість.

З огляду на викладене, Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

31.05.2023 року ухвалою суду постановлено відкрити провадження по справі та провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 42).

29.06.2023 року, 04.08.2023 року, 12.09.2023 року та 11.10.2023 року судові засідання у справі було відкладено задля повторного виклику Відповідача (а.с. 51, 55, 56, 61, 69, 73, 74).

15.11.2023 року ухвалою суду визнано явку представника Позивача та Відповідача або його представника у судові засідання у даній справі - обов`язковою (а.с. 79).

17.01.2024 року ухвалою суду позовну заяву АТ «Сенс Банк» було залишено без руху, надано Позивачу строк для усунення її недоліків (а.с. 89-91).

22.01.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд», у встановлений судом строк, від Позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з додатками документів до неї (а.с. 95-97).

24.01.2024 року ухвалою суду продовжено розгляд даної справи, призначено судове засідання на 29.02.2024 року (а.с. 104).

13.02.2024 року до канцелярії суду від представника Позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, у яких останній просив здійснювати розгляд даної справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 109-111).

29.02.2024 року у судове засідання представник Позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

29.02.2024 року Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.

Згідно ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №490052599. Копію кредитного договору додано до позову (а.с. 6, 7-10).

12.04.2011 року Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» ухвалив рішення по справі № 1185-9/200/11, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-банк» задовольнив у повному обсязі та стягнув із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 213 368,40 грн., судові витрати у вигляді витрат по сплаті третейського збору 100 грн. Належним чином засвідчена копія вказаного рішення Позивачем суду не надана.

23.09.2011 року Новозаводський районний суд м. Чернігова постановив ухвалу у справі № 6-3484/11, якою видав ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 квітня 2011 року по цивільній справі № 1185-9/200/11. Копія даної ухвали міститься в матеріалах справи (а.с. 101-103).

15.09.2015 року виконавчий лист № 6-3484/11 від 26.09.2011 був пред`явлений до виконання до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. 18.09.2015 року було відкрито виконавче провадження № 48761905 (а.с. 115-118).

18.11.2019 року Білоцерківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 48761905 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі його заяви (а.с.113-114).

До позовної заяви Позивачем доданий розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу, зазначену у виконавчому листі за період з 13.04.2011 року до 23.02.2022 року (а.с. 13-14).

Таким чином, зміст спірних правовідносин полягає у стягненні з Відповідача інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу на заборгованість, яка утворилася за кредитним договором.

2. Мотивувальна частина.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Норми матеріального права.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведених норм нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо поширення компетенції третейських судів на спори фінансових установ зі споживачами.

Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 13.01.2006, підстава - 3161-IV, що діяла на час укладення кредитного договору, споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою

діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 13.01.2006, підстава - 3161-IV, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» в редакції від 01.04.2011, підстава - 2755-VI, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

За правилом частини першої статті 12 Закону України «Про третейські суди» в редакції від 01.04.2011, підстава - 2755-VI, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» в редакції від 01.04.2011, підстава - 2755-VI, що діяла на час прийняття Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» рішення по справі № 1185-9/200/11 від 12.04.2011 року, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом України від 3 лютого 2011 року, який набув чинності 11 березня 2011 року, виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Такий же висновок застосування норм права викладено в постановах Верховного Суду України: від 20 травня 2015 року у справі № 6-64цс15, 04 листопада 2015 року № 6-2074цс15 та 18 листопада 2015 року у справі № 6-187цс15.

Норми процесуального права.

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

А ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Висновки суду.

З огляду на наведені норми права, суд дійшов до висновку про те, що сукупність наданих до матеріалів справи доказів не дають підстав для висновку про доведений розмір простроченого грошового зобов`язання Відповідача, оскільки розгляд справи № 1185-9/200/11 та ухвалення 12.04.2011 року рішення Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнській фінансовий союз» як не уповноваженим судом, не породжувало для Відповідача наслідків у вигляді настання цивільної відповідальності.

Таким чином, розмір простроченого грошового зобов`язання Відповідача Позивачем не доведений.

Вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором по справі заявлено не було.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих ним доказів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив у позові відмовити повністю, то витрати щодо сплаченого судового збору покладаються на Позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенніпозовних вимог Акціонерноготовариства «СенсБанк» до ОСОБА_1 простягнення 3%річних таінфляційних втратвід простроченоїсуми заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте Білоцерківськимміськрайонним судомза письмовоюзаявою відповідачапро переглядзаочного рішення,яка можебути поданадо судупротягом тридцятиднів здня йогоскладення.Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученоу деньйого складення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»: код ЄДРГПОУ 23494714, місцезнаходження: вулиця Велика Васильківська, будинок 100, місто Київ, 03150.

Відповідач - ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 06.03.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров