Рішення № 117488324, 23.02.2024, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.02.2024 227/2421/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Притуляка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Свіонтек В.М.

представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», про зняття арешту з майна та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зняття арешту з майна та визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний батько позивача ОСОБА_3 , постійне реєстраційне мешкання проживання якого було за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька є його син - ОСОБА_2 . Інших спадкоємців першої черги спадкового майна не має. Станом на теперішній час, жодних заяв про прийняття спадщини за вказаним спадкодавцем подано не було.

Однак, позивач не може реалізувати своє право на спадкове майно, оскільки постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Клепановою Оленою Анатоліївною від 24.08.2023 № 584/02-31 про відмову у вчинені нотаріальної дії, позивачеві було відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з тим, що на спадкову квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (спеціальний розділ за номером 23867219 від 11.12.2017 року міститься запис про арешт нерухомого майна належного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а тому видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. Рекомендовано звернутися до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для вирішення питання щодо до зняття арешту зі спадкового майна.

За зверненням позивача до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з питанням щодо зняття арешту, мені було роз`яснено, що таке право є тільки в сторони виконавчого провадження, якою позивач не є, і рекомендували в разі незгоди звернутися до суду.

Товариств з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відмовилося приймати від позивача грошові кошти в рахунок сплати боргу.

Посилаючись на те, що іншого способу захисту та реалізації спадкових справ, ніж зняття арешту з нерухомого майна у нього не має, обраний спосіб захисту права власності позивача в даному випадку вважається правильним, таким що не порушує інтереси сторін та третіх осіб в даному провадженні, таким, що не суперечить закону, в зв`язку з чим просить задовольнити позов.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.11.2023р., у зв`язку з тим, що арешт, який просить скасувати позивач, накладений в межах ВП №43800473 про стягнення з ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» боргу, судом було залучено дане підприємство до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник третьої особи в судові засідання не з`являвся, про причини неявки не повідомляв, пояснень по суті спору не надав, про дату і час судових засідань повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , який є рідним батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності померлому на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.1996р.

Постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Клепановою Оленою Анатоліївною від 24.08.2023 № 584/02-31 про відмову у вчинені нотаріальної дії, позивачеві було відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з тим, що на спадкову квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (спеціальний розділ за номером 23867219 від 11.12.2017 року міститься запис про арешт нерухомого майна належного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а тому видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. Рекомендовано звернутися до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для вирішення питання щодо до зняття арешту зі спадкового майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Разом з цим, як вже зазначалося, судове рішення є обов`язковим до виконання.

З заявою про заміну сторони виконавчого провадження щодо стягнення з спадкодавця боргу позивач не звертався, хоча має таку можливість.

Тому суд критично оцінює твердження представника позивача про неможливість в іншій спосіб, ніж подання даного позову, скасувати арешт на спадкове майно.

Підставою цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на нерухоме майно (у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) спадкодавця (свого батька ОСОБА_3 ) в рамках виконавчого провадження ВП № 21638306, що перешкоджає йому в оформленні його спадкових прав на нерухоме майно. Таким чиномвбачається, що позов спрямований на захист цивільних прав позивача, пов`язаний з оформленням права власності на спадкове майно та фактично є різновидом негаторного позову.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У даній справі позивач пред`явив позовні вимоги про зняття арешту з майна та визнання права власності до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який не може бути ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.11.2023р., у зв`язку з тим, що арешт, який просить скасувати позивач, накладений в межах ВП №43800473 про стягнення з ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» боргу, судом було залучено дане підприємство до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Однак, з клопотаннями про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача позивач та його представник не зверталися.

Отже, позов ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності пред`явлений до неналежного відповідача, що вже є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.1,2 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не підлягають доказуванню згідно до ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи; обставини, визнані судом загальновідомими; обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ст..83 ЦПК України).

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ст.84 ЦПК України).

Однак, всупереч наведених норм чинного законодавства позивачем не обґрунтовано належним чином порушення чи не визнання відповідачем права позивача на спірне нерухоме майно як передумови для судового захисту цього права.

Також суд зауважує, що приватним нотаріусом також не було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачеві по суті, через відсутність у нього права на це, а лише зазначено, що видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту та рекомендовано звернутися до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для вирішення питання щодо до зняття арешту зі спадкового майна.

Добропільським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) накладено арешт на спірне нерухоме майно при примусовому виконанні судового рішення. Позивач, як особа як прийняла спадщину після смерті боржника по вказаному виконавчому провадженню має право виконати відповідне судове рішення, наслідком чого буде зняття арешту.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.81,133,141,259,263-265,352 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», про зняття арешту з майна та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01.03.2024р.

Суддя Притуляк С.А.

23.02.24