Рішення № 117477772, 05.03.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року Справа№200/7423/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду йому була нарахована індексація грошового забезпечення за 2016-2018 роки. Проте, при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення вказана індексація не була врахована, що на думку ОСОБА_1 є протиправним.

Поряд з цим, позивач наголошує, у період з 04.11.2016 по 28.02.2018 йому була нарахована додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2019 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі Постанова № 889). Проте, з огляду на те, що у вказаний період місячне грошове забезпечення позивача протиправно не було проіндексоване, відповідно, нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди було проведено відповідачем виходячи із непроіндексованого (знеціненого) місячного грошового забезпечення. Окрім того, Адміністрацією Державної прикордонної служби України проведено нарахування та виплату у період з 2016 року по 2018 рік ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, яка нараховується з місячного грошового забезпечення, однак без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди.

З огляду на вказане позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 за період з 04.11.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 за період з 04.11.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої 2016-2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, виплату провести з урахуванням виплачених сум.

Поряд з цим, позивач вважає, що йому протиправно не нарахована компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 04 листопада 2016 року по день її фактичної виплати 10 листопада 2023 року, а тому також просить суд визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що індексація грошового забезпечення по своїй правовій природі не має постійного характеру, не відноситься до одноразових виплат, вона не входить до структури грошового забезпечення та не відносяться до складу місячного грошового забезпечення. Тому індексація грошового забезпечення не може бути включена при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди. Крім того, сама по собі щомісячна додаткова грошова винагорода не є ані підвищенням посадового окладу, ані надбавкою, ані доплатою, ані премією, а тому не може бути включена при розрахунку допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, відповідач наголошує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2023, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 по справі № 200/1350/23, індексація позивачеві виплачена Адміністрацією Держприкордонслужби 10.11.2023 добровільно, що не заперечує сам позивач, а тому в останнього відсутнє право на компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 25 грудня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

Ухвалою від 03 січня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та відкрив провадження по справі № 200/7423/23. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дію воєнного стану продовжено та на момент винесення рішення суду він діє.

З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив службу на посаді старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) другого відділу управління боротьби з транскордонною злочинністю Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України у період з 04.11.2016 по 18.09.2018, про що свідчать витяги з наказів (а.с. 11-13).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі № 200/1350/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023, визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням листопада 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної Служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату здійснити із урахуванням виплачених сум (а.с.17-27).

На виконання вказаного рішення 10.11.2023 позивачу нарахована та виплачена зазначена індексація у розмірі 55531, 53 грн, про що свідчить виписка по картковому рахунку (а.с.32).

Сторонами не заперечується, що у спірний період допомога на оздоровлення була нарахована позивачу без врахування індексації та додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою 889.

Вважаючи невірним розрахунок грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стосовно відмови відповідача в перерахунку та виплати позивачу допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 889, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) містить визначення поняття «військової служби», що є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Аналогічні норми містить пункт перший розділу XXXII Порядку № 260.

Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, серед іншого, допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 30.1, 30.3 Розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (чинної до 19.07.2018), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд встановив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі № 200/1350/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023, визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням листопада 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної Служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату здійснити із урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення 10.11.2023 позивачу нарахована та виплачена зазначена індексація у розмірі 55531, 53 грн, про що свідчить виписка по картковому рахунку.

Так, підпунктами 1, 2 пункту 1 Постанови № 889 (чинної до 28.02.2018) встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови № 889).

У постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації необхідно субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, від 30.11.2023 у справі № 380/21619/21.

Відтак, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення має враховуватись при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення. Водночас, оскільки вказана грошова допомога, а також щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, хоча й регулюються різними нормами права, проте мають однакову базу обчислення, то вказані висновки підлягають застосуванню і в цій частині спірних правовідносин.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частинами 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 522/2738/17, суд дійшов висновку про те, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Водночас, як уже зазначалося судом, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер та є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, у спірному випадку, індексація грошового забезпечення мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення та щомісячна додаткова грошова винагорода відповідно до Постанови № 889.

За таких обставин, виплативши позивачу допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, за період 2016-2018 років без врахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення відповідач порушив право позивача на отримання допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди в належному розмірі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 за період з 04.11.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, а також зобов`язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, за період з 04.11.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині протиправності дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, судом встановлено наступне.

Відповідно до Постанови № 889, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 73 від 02.02.2016 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 73).

Відповідно до пункту 2 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється у таких розмірах: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у пункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 8 Інструкції № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру підйомної допомоги та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Відповідно при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Вказане питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 № 522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

У постанові від 19.10.2020 у справі № 826/2205/17 Верховний Суд зазначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як розрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Відповідачем не заперечується, що у період 2016-2018 роки він нараховував та виплачував позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

Разом з тим, у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалась допомога на оздоровлення позивачу у 2016-2018 роках, не врахована щомісячна додаткова грошова винагорода. У зв`язку з тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, тому вона має бути включена до складу грошового забезпечення.

Отже, вимоги в частині визнання протиправними дій Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, а також зобов`язання провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої 2016-2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

При цьому варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, є порушення встановлених строків виплати нарахованих. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19.12.2011 (справа № 6-58цс11), від 11.07.2017 (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа № 336/4675/17), від 21.06.2018 (№ 523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що за період з 04 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року позивачу нарахована та виплачена індексація у розмірі 55531, 53 грн.

Отже, виплату суми заборгованості страхових виплат позивачу здійснено, а відтак наявна виплата основної суми доходу в розумінні статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполученого Королівства» (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Крім того, суд наголошує, що позивачу нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації у листопаді 2023 року, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати є обґрунтованими.

Твердження відповідача щодо необхідності відмови у задоволені позовних вимог з огляду на виплату суми на виконання рішення суду є незмістовним, оскільки самим рішенням встановлені протиправні дії відповідача щодо невиплати позивачу індексації, що доводить порушення права позивача з боку відповідача на своєчасне отримання грошового забезпечення.

Отже, вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 04 листопада 2016 року по день її фактичної виплати 10 листопада 2023 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДРПОУ 00034039) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з 04.11.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з 04.11.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої 2016-2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», виплату провести з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 04 листопада 2016 року по день її фактичної виплати 10 листопада 2023 року.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 04 листопада 2016 року по день її фактичної виплати 10 листопада 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.03.2024.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб