Ухвала суду № 11747453, 06.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2010 р. м. КиївК-17995/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Островича С.Е.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представника

позивача Микитенка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.08.2007

у справі № 11/3931а

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «КБН-Санелектро»

до Державної податкової інспекції у місті Черкаси

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 20.11.2006 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.08.2007 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

ДПІ у м. Черкаси подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, вважає правомірним позбавлення позивача права на нарахування податкового кредиту за будь-який податковий період з тих підстав, що свідоцтво платника податку на додану вартість постачальника товару визнано недійсним у судовому порядку з моменту його видачі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006 № 0003172301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 21457 грн. та штрафних санкцій у сумі 10729 грн. та від 18.04.2006 № 0003182301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 30300 грн. та штрафних санкцій в сумі 15150 грн. прийняті на підставі акту перевірки № 634/23-108/24412500 від 10.04.2006.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у включенні до складу податкового кредиту березня та квітня2004 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «РекордТоргІнвест», свідоцтво платника податку на додану вартість якого актом від 10.08.2004 анульовано з 08.12.2003; у включенні до складу податкового кредиту травня 2004 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Бізнес-Парнер ЛТД», установчі документи якого та реєстрацію платника податків скасовано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.02.2005 у справі № 2-314/05; у включенні до складу податкового кредиту листопада та грудня 2003 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Сервісконтракт», установчі документи якого рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 09.06.2004 у справі № 2/2553/04 визнані недійсними та актом податкової інспекції від 04.07.2005 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено, реальність здійснення господарських операцій податковою інспекцією не заперечується.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної субєктом господарювання, який на час її складання був зареєстрований платником податку на додану вартість у визначеному законом порядку.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судом апеляційної інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість судовим рішенням та анулювання такого свідоцтва податковим органом після здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих підприємством, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, та підставою для висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених такому постачальнику.

Платник податку на додану вартість покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.08.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

С.Е. Острович