Ухвала суду № 11747387, 22.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2010 р. м. КиївК-9900/07

Справа №15/395-06-10645А

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року

у справі №15/395-06-10645А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет»(підприємство з іноземними інвестиціями)

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з іноземними інвестиціями «Обімет»(підприємство з іноземними інвестиціями) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2006 року №000163201/0, від 30.06.2006 року №000163201/1, від 07.09.2006 року №000163201/2, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 50200,00 грн., з яких 35300,00 грн. основний платіж та 14900,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2006 року (суддя Петров В.С.) позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Туренко В.Б., судді Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині визначення підприємству суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 32642,50 грн., з яких 22375,00 грн. основний платіж та 10267,50 грн. штрафні (фінансові) санкції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Часткове задоволення позову судом апеляційної інстанції мотивовано посиланнями на пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосувавши які суди дійшли висновку щодо правомірного включення позивачем до складу валових витрат витрат на транспортно-експедиційні послуги при поставці вантажів (сплавів алюмінію), витрат, повязаних з придбанням маркетингових послуг, а також витрат зі сплати орендної плати.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що судом неправильно застосовано положення згаданого Закону.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 01.01.2006 року, за результатами якої складено акт від 03.05.2006 року №2364/23-50/14291863 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 35300,00 грн.

Обставини даного порушення повязані з висновком контролюючого органу про неправомірність включення підприємством до складу валових витрат витрат з оплати вартості транспортно-експедиційних послуг при поставці вантажів до портів Японії, оскільки така поставка відбувалась на умовах FOB (франко-борт), згідно яких витрати на транспортно-експедиційне обслуговування є витратами покупця, а не продавця, а відтак останні не можуть бути визнані такими, що повязані з господарською діяльністю ТОВ «Обімет».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції щодо неправомірності донарахування податку на прибуток у цій частині, зважаючи на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати транспортно-експедиційних послуг у компанії «Lestro Limited»є в наявності у позивача (договір від 12.04.2005 року №34, платіжні доручення про перерахування коштів, акти виконаних робіт).

Що ж стосується наявності звязку витрат позивача на транспортно-експедиційні послуги з веденням господарської діяльності, що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то слід зазначити, що висновок контролюючого органу про здійснення поставки виключно на умовах FOB (франко-борт) не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки умовами укладених контрактів передбачалася поставка як на умовах FOB (франко-борт), так і на умовах CIF (назва порту призначення), за якими продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин витрати з оплати вартості транспортно-експедиційних послуг правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства.

Аналогічний висновок стосується і витрат, віднесених до складу валових за наслідками взаємовідносин з ПП «Ультрамет-13А», з яким позивач уклав договір від 10.03.2005 року №03/03-05 про придбання маркетингових послуг (дослідження ринку постачальників брухту чорних та кольорових металів та ринку збуту такої продукції). Факт таких витрат підтверджений відповідними документами, якими є укладений договір та акти виконаних робіт. При цьому компютерні дискети, на наявності яких наполягає відповідач, не є тими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на викладене правове регулювання спірних правовідносин, погоджується також з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для віднесення до складу валових витрат витрат, повязаних з оплатою оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Маяковського, 9, кв. 10, переданого ТОВ «Обімет» згідно договору оренди від 11.06.2005 року №32, укладеного з СПД Вінницькою А.М. Доводи відповідача щодо невикористання позивачем зазначеного приміщення у власній господарській діяльності спростовуються дослідженим судом актом приймання-здачі обєкта оренди від 11.06.2005 року, а тому в цій частині донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток здійснено безпідставно.

Вирішуючи питання про порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок невключення до валового доходу вартості поставленої на адресу ВАТ «Дніпроспецсталь»готової продукції (сплаву алюмінію) згідно товарно-транспортної накладної від 05.08.2005 року, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що зазначений товар фактично не поставлявся і розрахунки за нього не здійснювались, що свідчить про відсутність визначених у пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону підстав для збільшення валового доходу.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року у справі №15/395-06-10645А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.