Ухвала суду № 11747344, 15.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року м. КиївК-16918/07

Справа №13/58-07-1548А (22а-483/2007)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Маринчак Н.Є.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.

при секретарі Альошиній Г.А.

за участю представників сторін

позивача:не зявився

відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

на постановуГосподарського суду Одеської області

від19.04.2007 р.

та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду

від12.07.2007 р.

у справі№13/58-07-1548А (22а-483/2007 номер справи у суді апеляційної інстанції)

за позовомРибосільськогосподарського кооперативу «Вітчизна»

доДержавної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 19.04.2007 р. (суддя О.Л.Панченко), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Ю.В.Яковлев, судді: О.О.Димерлій, Л.В.Стас), задоволено адміністративний позов Рибосільськогосподарського кооперативу «Вітчизна»(далі позивач, РСГК «Вітчизна») до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області (далі відповідач, ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області). Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 16.02.2007 р. №0050522301/0.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з невідповідності нормам чинного законодавства складеного податковим органом акту перевірки, на підставі якого прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що сума, одержана позивачем від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік, становила більше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, відповідно позивач мав право на застосування пільги по сплаті податку на додану вартість, встановленої п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав неправильного застосування судами норми п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»просить скасувати зазначені рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові рішення без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини справи. Податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р., якою, крім інших, встановлено порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме за перевіряємий період підприємством занижено податок на додану вартість на суму 203.104,00 грн..

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 06.02.2007 р. складено акт №292/23-0/03889273, на підставі якого 16.02.2007 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0050522301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 304.656,00 грн., в т.ч. 203.104,00 грн. за основним платежем та 101.552,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до 01.01.2007р. зупинено дію п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідач, стверджуючи, що підприємство не мало права застосовувати згадану законодавчу норму та встановлені нею пільги в оподаткуванні податком на додану вартість, посилається на неправомірність віднесення позивачем до продукції власного виробництва риби, виловленої при промисловому рибальстві.

Проте такі твердження податкового органу обґрунтовано спростовано судами попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Положеннями ст.13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі субєкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до п.2 Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. №1061, продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна.

Згідно пп.«д»п.1 зазначеного Порядку до повністю виробленої підприємством належить продукція рибальського та морського промислів, добута або вироблена суднами підприємства, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) ним.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що суди дійшли обґрунтованих висновків відносно того, що риба, виловлена позивачем при промисловому рибальстві, є продукцією власного виробництва.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності позбавлення податковим органом позивача пільг в оподаткуванні, встановлених п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», та неправомірності донарахування підприємству податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість правомірно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р., також здійснено судами правильно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на постанову Господарського суду Одеської області від 19.04.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 р. у справі №13/58-07-1548А (22а-483/2007 номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Одеської області від 19.04.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 р. у справі №13/58-07-1548А (22а-483/2007 номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Маринчак Н.Є. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г. Рибченко А.О. Суддя О.М. Нечитайло