Постанова № 11745966, 19.10.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3243/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі Стемковській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №6до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтавіпро скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2010 року позивач Госпрозрахункова житлово-експлуатаційна дільниця №6звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтавіпро визнання дій відповідача неправомірними, скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №119 від 22.02.2010 року та №173 від 15.03.2010 року. та зобов'язання вчинити дію, а саме привести у відповідність облік страхових внесків ГЖЕД №6.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що штрафні санкції застосовано до нього внаслідок неперерахування страхових внесків за 4 квартал 2004 року в сумі 3594,78 грн., оскільки в подальшому пенсійним фондом зараховувались страхові внески в порядку календарної черговості. При цьому недоїмка виникла внаслідок неперерахування управлінням Державного казначейства України до Управління Пенсійного фонду України частини коштів, сплачених позивачем в складі єдиного податку за 4 квартал 2004 року.

Позивач надав клопотання в якому просив суд відкласти розгляд справи, мотивуючи клопотання перебуванням представника у тарифній відпустці. Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Таким чином суд керуючись ст. 56 кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє в задоволення даного клопотання оскільки законодавець не обмежує коло осіб які можуть представляти інтереси сторін у справі.

Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке не підтверджено жодними аргументами.

Частиною 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідач не навів поважних причин для відкладення розгляду справи, суд керуючись 4 ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, за наявними в ній матеріалами оскільки об'єм доказів достатній для розгляду справи по суті.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що адміністративний позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Госпрозрахункова житлово-експлуатаційна дільниця №6 (ідентифікаційний код 13961764) перебуває на обліку у Управлінні Пенсійного фонду України Київського району м.Полтаві.

22 лютого 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві прийнято рішення №119 про застосування до Госпрозрахункової житлово - експлуатаційної дільниці № 6 (далі ГЖЕД № 6) штрафних санкцій в сумі 299,92 грн. та нарахування пені в сумі 53,73 грн. за період з 20.01.2010 року по 08.02.2010 року.

15 березня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві прийнято рішення № 173 про застосування до ГЖЕД № 6 штрафних санкцій в сумі 299,90 грн. та нарахування пені в сумі 6 грн. за період з 22.02.2010 року по 24.02.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві №119 від 22 лютого 2010 року та №173 від 15 березня 2010 року, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з пояснень сторін та підтверджується матеріалами справи недоїмка, яка існувала у ГЖЕД № 6 станом на 20.01.2010 року і стала підставою для застосування штрафних санкцій, виникла внаслідок несплати позивачем страхових внесків за грудень 2004 року і подальшому зарахуванням страхових внесків сплачених позивачем в порядку календарної черговості.

Протягом 2004 року ГЖЕД № 6 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку. Згідно розрахунку сплати єдиного податку за 4 квартал 2004 року податкове зобов'язання позивача складало 29661 грн.

Згідно пункту 3 Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 3 липня 1998 року суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України - 20 відсотків;

до місцевого бюджету - 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Внаслідок неврегульованості законодавством механізму перерахування коштів відділеннями Державного казначейства до органів Пенсійного фонду України, Пенсійний фонд України в своїх листах від 19.03.2004 р. N 2654/04 “Про зарахування частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду” та № 1831/04 від 26.02.2004 року роз'яснив, що частина сум єдиного та фіксованого податків зараховується в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником у встановлених законодавством розмірах (32 %, 4 %, 42 %) на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, здійснюваної за рахунок коштів роботодавця, і допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Зарахування здійснюється на підставі платіжного документа, що підтверджує сплату єдиного чи фіксованого податку (завірені органом Пенсійного фонду копії платіжного доручення, квитанції (другий примірник прибуткового документа) або іншого документа, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі), наданого платником одночасно з поданням до органів Пенсійного фонду щомісячного розрахунку сум страхових внесків, і даних органів Державного казначейства України чи інших фінансових органів про перерахування до бюджету Пенсійного фонду частини сум єдиного та фіксованого податків.

Згідно платіжних доручень від 03.11.2004 року, від 01.11.2004 року, від 05.11.2004 року, від 13.12.2004 року, від 09.12.2004 року та від 10.01.2005 року ГЖЕД № 6 повністю сплатив суму податкового зобов'язання з єдиного податку за 4 квартал 2004 року. Частину цієї суми ВДК у м. Полтаві повинно було перерахувати до Управління Пенсійного фонду, але не зробило цього.

Таким чином, дотримуючись приписів Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 3 липня 1998 року та керуючись листами Пенсійного фонду України від 19.03.2004 р. N 2654/04 та № 1831/04 від 26.02.2004 року позивач повністю сплатив суму податкового зобов'язання з єдиного податку за 4 квартал 2004 року.

Згідно положень Закону України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" від 6 березня 2006 року N 3583 , не вважаються заборгованістю суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, що були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Згідно п. 3 Прикінцевих положень цього Закону Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття у разі, якщо ними були застосовані фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарювання, обумовлених у статті 1 цього Закону за період 2004 року - I кварталу 2005 року, та якщо вони були стягнуті, зобов'язано провести зарахування цих сум на особові рахунки страхувальників у рахунок майбутніх платежів.

Виходячи з того, що контролюючий орган в порушення вищенаведених норм застосував до ГЖЕД №6 фінансові санкції суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними та скасування спірних рішень підлягають задоволенню.

У вимозі про зобов'язання посадових осіб УПФУ Київського району в м.Полтаві привести у відповідність облік страхових внесків ГЖЕТ №6 необхідно відмовити, оскільки позивач не надав суду доказів звернення до позивача з вимогою про приведення у відповідність страхових внесків, а тому його право в цій частині контролюючим органом не порушено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на неодноразові вимоги суду, УПФУ Київського району в м.Полтаві не надало доказів в підтвердження вчинення будь-яких дій спрямованих на перерахування з Державного казначейства сум страхових внесків сплачених ГЖЕД №6 у грудні 2004 року до Пенсійного фонду в порядку встановленому Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 3 липня 1998 року.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимог обгрунтовані підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №6до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтавіпро скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві в частині прийняття спірних рішень протиправними.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №199 від 22.02.2010 року та №173 від 22.02.2010 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Госпрозрахункової житлово - експлуатаційної дільниці № 6 витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2010 року.

СуддяФ.Ф. Соколенко