Постанова № 11745694, 19.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2010 року Справа № 2а-6502/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Островської О.П.

при секретарі Гришиній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Трейд Груп» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 20.08.2010 № 0000582360/0, про стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ :

31.08.2010 позивач ТОВ «Юніон Трейд Гурп» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 20.08.2010 № 0000582360/0, в обґрунтування якого послався на наступне.

На підставі акту невиїзної перевірки від 19.08.2010 № 629/23-616/36073775, яка проводилась з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на розрахунковий рахунок у банку за січень 2010 року, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2009 року та січні 2010 року, Ленінською МДПІ у м. Луганську винесено податкове повідомлення рішення від 20.08.2010 № 0000582360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6075109,00 грн. ТОВ «Юніон Трейд Груп», яке позивач вважає незаконним з наступних підстав.

Згідно висновків акту перевірки позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року (ПДВ 4757392 грн.) та лютий 2010 року (ПДВ 1640976,23 грн.) на суму 6075109 грн., оскільки згідно проведеного відповідачем аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання, було встановлено, що контрагенти основного постачальника позивача ТОВ «Нома» мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті, є підприємствами банкрутами, відсутні за місцезнаходженням), тобто згідно висновків акту перевірки унеможливлюється підтвердження фактів виникнення податкових зобовязань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Між позивачем та ТОВ «Нома» було укладено договір купівлі продажу № 1 від 09.11.2009, згідно якого ТОВ «Нома» здійснювало продаж виробів з алюмінію ТОВ «Юніон Трейд Груп», відповідно до п.1.2 Договору загальна сума договору складає 150.000.000 грн. з ПДВ, згідно п.5.1, 5.2 Договору ТОВ «Юніон Трейд Груп» сплачує ТОВ «Нома» вартість отриманого товару на протязі 10 банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок продавця. Згідно п. 4.3 право власності на товар переходить до покупця з моменту оформлення накладної, п.4.4 продавець передає покупцю наступні документи: накладну, акт приймання передачі, податкову накладну. На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Нома» відвантажило ТОВ «Юніон Трейд Груп» у грудні 2009 року товар на загальну суму 28397473,44 грн. з ПДВ, у січні 2010 року на суму 7783108,84 грн. з ПДВ, а всього на суму 36180852,28 грн. Поставка товару була підтверджена належним чином складеними документами, які передбачені договором, в тому числі податковими накладними. ТОВ «Юніон Трейд Груп» сплатило ТОВ «Нома» за період з грудня 2009 року по січень 2010 року 25359500 грн. Суми ПДВ, включені у вартість товару, який отримав позивач ним у декларації з ПДВ за січень та лютий 2010 року до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку. Висновки, зроблені в акті перевірки, суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, контрагент позивача ТОВ «Нома» зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому порядку. Позивач отримав товар та ПДВ включений у вартість товару був сплачений позивачем, у сумі, за яку було придбано товар.

Таким чином, вимоги Закону позивачем повністю виконані, а ПДВ в сумі 6075109,00 грн. цілком правомірно відноситься до складу податкового кредиту, крім того, податковим органом не прийнято до уваги приписи п.п.7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Отримавши податкові накладні, які підтверджують постачання товару та частково оплативши вартість товару позивач отримав право на податковий кредит. Обовязок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, законом покладений на платника податку покупця. Позивачем сплачено ПДВ у вартості отриманого товару. Податкові накладні ТОВ «Нома» були видані у відповідності з вимогами діючого законодавства та є дійсними (не анульованими) та складені особами, які зареєстровані як платник ПДВ у порядку, передбаченому ст.9 Закону. Діюче законодавство не передбачає, що у разі якщо контрагент, з яким мала господарські стосунки особа, яка видала податкові накладні, знаходиться в стадії ліквідації, або ліквідовано, то платник податку покупець, який отримав податкові накладні та сплатив ПДВ у вартості товару, втрачає право на нарахування податкового кредиту.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 20.08.2010 № 0000582360/0, винесене Ленінською МДПІ у м. Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6075109,00 грн. ТОВ «Юніон Трейд Груп».

Ухвалою суду від 22.09.2010 залучено до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.

Представник позивача в судовому засіданні доповнив позовні вимоги, просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 20.08.2010 № 0000582360/0 про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень лютий 2010 в сумі 6075109, 00 грн., винесене на підставі акта невиїзної перевірки від 19.08.2010 № 629/23-616/36073775, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Луганській області на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 6075109,00 грн. Надав пояснення, аналогічні викладеному в позові, додатково пояснив, що п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства від 02.07.1997 № 209/72 встановлено, що відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, в своїх запереченнях послалися на наступне.

За результатами проведеної перевірки було встановлено, що по основним постачальникам ТОВ «Юніон Трейд Груп» неможливо направити запити щодо проведення зустрічних перевірок, а саме:

- 1 ланка постачання ТОВ «Нома» (код 3648586), на момент проведення перевірки стан 23 місцезнаходження не встановлено, станом на 10.09.2010 стан 9 відсутній за місцезнаходженням. Податковий кредит складає 4732912,24 грн., 98,9 % податкового кредиту грудня 2009 року.

Згідно аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання по контрагентам, частка яких в кредиті грудня 2009 року ТОВ «Юніон Трейд Груп» складає 1,1 %;

-2 ланка постачання ТОВ «МС ГРУП» (ІНН 313264212362), стан 10 запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ 4294756,46 грн.;

-2 ланка постачання ПП «УКРЛУГСНАБ» (ІНН 345795712365), стан 10 запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ 117250,43 грн.;

-2 ланка постачання ТОВ «ВОСТОК ПРОМЕНЕРГО» (ІНН 363233712363), стан 23 місцезнаходження не встановлено, стан ПДВ 45189,67 грн.;

-3 ланка постачання ПП «ГАЛИЧ ТУР» (ІНН 339819813030), стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, сума ПДВ 6666,67 грн.

Згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани.

1 ланка постачання ТОВ «Нома» (ІНН 364858612368), стан 23 місцезнаходження не встановлено, сума ПДВ 1640976,23 грн.

Згідно аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що контрагентами основних постачальників були:

-2 ланка постачання ПП «УКРЛУГСНАБ» (ІНН 345795712365), стан 10 запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ 1400002,98 грн.;

-2 ланка постачання МПП «НВФ «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» (ІНН 311391712363), стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, сума ПДВ 1167 грн.;

-3 ланка постачання ПП «КСІЛУГМЕТ ВЕСТ» (ІНН 337016612364), стан 10 запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ 1067642,64 грн.;

-3 ланка постачання ПП «ІСТЛУГПОСТАВКА 2006» (ІНН 345252912362), стан 10 запит на встановлення місцезнаходження; сума ПДВ 326133,13 грн.

Таким чином, податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани, і неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України, як це передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», і неможливо встановити період виникнення податкових зобовязань по всьому ланцюгу постачання, як це визначено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону.

Крім того, первинні документи, які підтверджують право позивача на відшкодування податку на додану вартість, відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, представники відповідача просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник другого відповідача Головного управління Державного казначейства України у Луганській області позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на те, що на теперішній час до ГУ ДКУ у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст.ст. 10,11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон Трейд Груп», ідентифікаційний код 36073775, зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 14.08.2008, що підтверджується свідоцтвом серії А 01 № 227439 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.17).

Між ТОВ «Нома» (Продавець) та ТОВ «Юніон Трейд Груп» (Покупець) було укладено договір № 1 від 09.11.2009 (а.с.129-130), згідно п.1.2 якого загальна сума договору складає 150.000.000 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідно до п.п.4.3, 4.4 договору, право власності на товар переходить до Покупця з моменту оформлення накладної, Продавець передає Покупцеві разом з товаром оригінали документів: накладну, податкова накладна, акт прийому передачі. Згідно п.5.1 договору, Покупець оплачує Продавцеві вартість отриманого товару впродовж 10 банківських днів з моменту отримання товару, можлива передплата.

19.02.2010 позивачем була подана до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкова декларація з податку на додану вартість № 8557 за січень 2010 року, із зазначенням відємного значення податку 1313636,00 грн. (а.с.123-124), яка зареєстрована у відповідача, та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 4757392,00 грн. (а.с.127).

18.03.2010 позивачем була подана до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкова декларація з податку на додану вартість № 16318 за лютий 2010 року, із зазначенням відємного значення податку 1663087,00 грн. (а.с.117-118), яка зареєстрована у відповідача, та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 1317717,00 грн. (а.с.121).

Ленінською МДПІ у м. Луганську була проведена невиїзна перевірка ТОВ «Юніон Трейд Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2010 року, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2009 року, січні 2010 року, за результатами якої складено акт від 19.08.2010 № 629/23-616/36073775, за висновками якого на порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Юніон Трейд Груп» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року, лютий 2010 року на суму 6075109,00 грн., оскільки за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України, неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, що передбачено п.1.8 ст.1 та п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с.10-16).

20.08.2010 на підставі Акту перевірки від 19.08.2010 № 629/23-616/36073775 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення рішення № 0000582360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6075109,00 грн. (а.с.9).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок),у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що в позивача є видаткові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів, відповідні договори купівлі продажу, акти приймання передачі, вантажно митні декларації, які підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування за січень лютий 2010 року.

Таким чином, зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень лютий 2009 року на суму 6075109,00 грн. з посиланням на те, що неможливе проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання і тому не можливе підтвердження факту надмірної сплати податку, суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким, як зазначено вище, право господарюючого субєкта платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.

Інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному рішенні-повідомленні не наведено.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, або за наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Посилання відповідача на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено звязок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, що ці етапи нерозривно повязані між собою, і тому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку має місце помилкове тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з квитанції №00656У від 31.08.2010 (а.с.3), та квитанції № 00120У від 13.09.2010 (а.с.40), позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом було сплачено судовий збір, тому сума грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, оскільки його позовні вимоги задоволено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22 жовтня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Трейд Груп» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення від 20.08.2010 № 0000582360/0, винесене Ленінською МДПІ у м. Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6075109,00 (шість мільйонів сімдесят пять тисяч сто девять гривень 00 коп.) грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Трейд Груп».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Трейд Груп» (91000, м. Луганськ, кв. Дзержинського, 52/38, код ЄДРПОУ 36073775), суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень лютий 2010 року в сумі 6075109,00 (шість мільйонів сімдесят пять тисяч сто девять гривень 00 коп.) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Трейд Груп» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 22 жовтня 2010 року.

СуддяО.П. Островська