Рішення № 117452147, 26.02.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11148/23

н/п 2/953/1086/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження справу №953/11148/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Соловйов Сергій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

встановив:

13 листопада 2023 ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фінпром маркет» (далі: відповідач), треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (далі: третя особа-1), Державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Соловйов Сергій Олександрович (далі: третя особа-2) про визнання виконавчого напису №4137 від 23.07.2020 таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 14668, 83 грн. Крім того просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правовому допомогу в сумі 4000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на вчинення оспорюваного виконавчого напису з порушенням вимог законодавства України, а стягнуті за ним кошти безпідставно набутими.

Відповідач визнав вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим просив суд при розподілі судових витрат врахувати положення ч.1 ст. 142 ЦПК України. У задоволенні вимоги стягнення безпідставно набутих грошових коштів просив суд відмовити за їх не отриманням. Одночасно просив суд зменшити розмір витрат на правовому допомогу з 4000 грн. до 2850 грн.

До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Позивач та відповідач подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, третя особи причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не надходило, підстав передбачених ст.223 ЦПК України для відкладено справи судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, відсутні причини для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе провести судовий розгляд справи за відсутності учасників справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

23.07.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №4137 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №001-20005-05113 від 05.11.2013 р. у загальній сумі 13335, 30 грн.

23.06.2021 р. державним виконавцем Київського відділу ДВС у місті Харкові СМУМЮ (м. Харків) відкрито виконавче провадження №6587577 з виконання виконавчого листа №4137 від 23.07.2020.

Як вбачається з квитанцій №9728 від 12.11.2021, №13308 від 10.06.2022, №6888 від 11.02.2022, №8205 від 03.11.2023, № 8125 від 02.11.2023, №8295 від 21.09.2021, №8690 від 29.09.2021,в межах виконавчого провадження, державний виконавець перерахував відповідачу 13335, 30 грн.

23.06.2021 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з позивача на користь виконавчої служби виконавчого збору у розмірі 10 % від суми, що стягується, що складає 1335, 53 грн.

03.11.2023 р. державним виконавцем Київського відділу ДВС у місті Харкові СМУМЮ (м. Харків) виконавче провадження №6587577 закрито на підставі ч.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Щодо визнання виконавчого напису №4137 від 23.07.2020 таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти визнання ТОВ «Фінпром Маркет» позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та задовольнити позов у цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 14 668, 83 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із розділом VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень статті 42 цього Закону України витрати приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Ці кошти не є виконавчим збором.

Витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника.

Тобто, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» правовим наслідком визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч.7 ст.27 цього Закону, відповідно до положень якої у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження №6587577 закрито у зв`язку із фактичним виконанням, а не у зв`язку із визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 23.06.2021 не оскаржена боржником у спеціальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а відтак і стягнуті на підставі даної постанови кошти не можуть вважатися безпідставно набутими.

Правовою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є відповідна постанова виконавця, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не скасовує та жодним чином не відміняє дану постанову. Ця постанова ніким не оскаржувалась в порядку, передбаченому законом, а тому кошти стягнуті з боржника відповідно до даної постанови не можуть вважатись безпідставно набутими, так як підстава для їх стягнення на той час не була не скасована.

Крім того, стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби а відтак не може бути стягнути з відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис №4137 від 23.07.2020 вчинений приватним нотаріусом, визнано таким, що не підлягає виконанню, то отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 13335, 30 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 14 668, 83 грн., підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне:

За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 ст.137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Так, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі і витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду справи позивачем надано Договір №23/1 про надання адвокатських послуг від 03.11.2023, Додаток№1 від 03.11.2023 до Договору №23/1 про надання адвокатських послуг від 03.11.2023, Акт виконаних робіт за Договором про надання адвокатських послуг №23/1 від 03.11.2023, відповідно до змісту якого сторони погодили наступний обсяг та вартість виконаних робіт: підготовка процесуальних документів 4000 грн.(підготовка позовної заяви, підготовка претензії до відповідача).

Відповідач подав заяву про зменшення розміру витрат на правову допомоги з 4000 грн. до 2850 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи ціну позову (даний спір є малозначним) та складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи, що позов був задоволений частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн..

Відповідно до ст.ст. 141,264 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і під час ухвалення рішення суд вирішує, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір».

В силу приписів ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684 грн.

У даній справі позивачем заявлено 2 вимоги, одна майнового та одна немайнового характеру.

За вимогу немайнового характеру позивач сплатив 1073, 60 грн., яку відповідач визнав, у зв`язку з чим з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 536, 80 грн., а позивачу в порядку ст.142 ЦПК України слід повернути судовий збір в сумі 536, 80 грн.

За вимогу майнового характеру позивач також мав сплати судовий збір в сумі 1 073, 60 грн., однак матеріали справи не містять доказів сплати, у зв`язку з чим з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 975, 45 грн.

Крім того, пунктом 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що позивачем несплаченого судовий збір за вимогу майнового характеру, яка задоволена частково, суд з урахуванням положень п.10 ст. 141 ЦПК України повертає позивачу 258, 65 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Соловйов Сергій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - задовольнити частково.

Виконавчий напис №4137 від 23.07.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 13333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн. 30 коп.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. та випрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» на користь держави судовий збір в сумі 975 (дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 45 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 258 (двісті п`ятдесят вісім) грн. 65 коп., сплачений на підставі 9323-3382-5159-2319 від 08.11.2023.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, оф.204).

Третя особа-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (м. Київ, вул. Мала Житомирська, бу. 6/5).

Третя особа-2: Державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Соловйов Сергій Олександрович (м. Харків, вул. Студенська, буд. 5/4).

Повне судове рішення складено 26.02.2024.

Суддя Н.В. Єфіменко