Постанова № 11744397, 21.07.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2-а-6370/08/5/0170

21.07.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Горошко Н.П. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняСипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського ГУ МВС України в Криму 13.09.1996;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 10.06.09 у справі № 2а-6370/08/5/0170

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул.Дм.Ульянова, 6, м.Сімферополь, 95013)

про визнання дій неправомірними, спонукання до виконання певних дій та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009 позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з листопада 2008 по квітень 2009 включно в розмірі 1837,65 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (т.2 арк.с.11-19).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, то має право на нарахування йому додаткової пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; строк звернення до суду за захистом своїх прав за період з 2004 по жовтень 2008 року позивачем пропущений та поновленню не підлягає, оскільки не надані докази поважної причини пропуску цього строку, відповідач наполягає на застосуванні положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в задоволенні позову у звязку з пропуском строку звернення до суду; вимоги про стягнення пенсії, не отриманої у звязку з невиконанням постанови Центрального районного суду м.Сімферополя, компенсації втрати частини доходів на неї та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки пенсія нарахована позивачу відповідно до вказаного рішення, отже відсутні підстави для стягнення компенсації та моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою позов задовольнити (т.2 арк.с.28, 30-42).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції безпідставно, з точки зору позивача, застосував положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає строк таким, що не є пропущеним; вважає, що відповідачем не виконана постанова Центрального районного суду м.Сімферополя від 27.03.2007 у справі №2а-100/07, у звязку з чим, стягненню також підлягає розмір пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та компенсація втрати частини доходів у звязку з її невиплатою.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (т.2 арк.с.24, 25-26).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 встановлена величина мінімального розміру пенсії за віком 19,91 грн., що застосовувалась для розрахунку пенсії позивача.

В судовому засіданні 21.07.2010 позивач наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги з підстав, викладених в ній; просив апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

В судове засідання, призначене на 21.07.2010, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т.2арк.с.255), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2008 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим про (з урахуванням уточнень від 05.01.2009, 14.01.2009, 19.03.2009, 20.05.2009, 29.05.2009):

- визнання неправомірними дії відповідача в частині призначення і виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду здоровю, особам віднесеним до категорії 2 в меншому розмірі ніж встановлено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- визнання дії відповідача в частині недоплати нарахованої суми пенсії неправомірними;

- зобовязання відповідача виплатити на користь позивача недоотриману щомісячну додаткову пенсію за шкоду здоровю за період з 01.01.2004 по 01.05.2009 з урахуванням компенсації втрати частини доходу у звязку з порушенням строків її виплати в сумі 8342,13 грн.;

- зобовязання відповідача виплатити збитки за несвоєчасну виплату нарахованої пенсії за період з 03.1998 по 03.2007 з врахуванням компенсації втрати частини доходу у звязку з порушенням строків її виплати в сумі 274314,04 грн. (133294,07 грн. недоотриманої пенсії + 141019,97 компенсації);

- зобовязання відповідача провести з 01.05.2009 перерахунок пенсії з врахуванням вимог частини першої статті 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 70000,00 грн. (т.1арк.с.3-9,16-17,30-47,116-128,215-217,234-241).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків за несвоєчасну виплату нарахованої пенсії за період з березня 1998 року по березень 2007 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 141025,94 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2004 по 01.05.2009 закрито, у звязку з тим, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 серії НОМЕР_2 (т.1арк.с.11).

Відповідно до протоколу засідання комісії з призначення пенсії від 22.04.1993 позивачу призначена пенсія за віком на загальних підставах з урахуванням вимог статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме: із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії (т.1арк.с.73).

Розпорядженнями відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 здійснені наступні перерахунки пенсії:

з 01.03.1998 (розпорядження від 16.04.1998) в розмірі 64,85 грн. (де 59,86 грн. - розмір пенсії з обмеженням + 4,99 грн. - додаткова пенсія);

з 01.09.1999 в розмірі 79,69 грн. (де 74,70 грн. розмір пенсії з обмеженням + 4,99 грн. додаткова пенсія);

з 01.02.2001 (розпорядження від 23.01.2001) в розмірі 106,99 грн. (де 102,00 грн. розмір пенсії з обмеженням + 4,99 грн. додаткова пенсія);

з 01.04.2001 (розпорядження від 14.03.2001) в розмірі 111,99 грн. (де 107,00 грн. розмір пенсії з обмеженням + 4,99 грн. додаткова пенсія);

з 01.08.2001 (розпорядження від 27.06.2001) в розмірі 121,99 грн. (де 117,00 грн. розмір пенсії з обмеженням + 4,99 грн. додаткова пенсія);

з 01.01.2002 (розпорядження від 19.12.2001) в розмірі 134,43 грн. (де 129,00 грн. розмір пенсії з обмеженням + 5,43 грн. додаткова пенсія);

з 01.04.2002 (розпорядження від 13.03.2002) в розмірі 147,87 грн. (де 141,90 грн. розмір пенсії з обмеженням + 5,97 грн. додаткова пенсія);

з 01.07.2003(розпорядження від 15.04.2003) в розмірі 155,97 грн. (де 150,00 грн. розмір пенсії з обмеженням + 5,97 грн. додаткова пенсія). (т.1арк.с.80-86);

Вказані розміри також підтверджуються інформацією про призначення пенсії (т.1арк.с.135).

Постановою Центрального районного суду м.Сімферополя від 27.03.2007 №2а-100/07, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007, позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя задоволено: визнано незаконними дії відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії без врахування вимог частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобовязано відповідача здійснити вказаний перерахунок (т.1арк.с.67-72).

Листом №7384/05 від 27.06.2008 відповідач повідомив позивача про добровільне виконання вказаної постанови (т.1арк.с.57).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 (далі Закон №1058), Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період (далі Закон №796-ХІІ), Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006, Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесені до категорії 1 осіб, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

державної пенсії;

додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»до Закону №796-ХІІ внесені зміни, а саме: текст статті 52 викладено в такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.»

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України 05.10.2006 доповнила Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991, статтею 71 в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву, тому підлягає застосуванню положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991, в редакції, дійсній до внесення змін вказаним законом.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Виходячи з викладеного, судова колегія зазначає, що відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю за період 2004 по жовтень 2008 року з підстав пропущення позивачем встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку для звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно з частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до частини шостої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого призначено пенсію позивачу, суми пенсії, не одержані вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, річний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку не застосовується.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2010 у справі №К-14437/09.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2004 по 31.12.2008 в сумі 5184,09 грн. відповідно до Висновку експерта №511 (т.2арк.с.147-156).

Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача суми недополученої пенсії з березня 1998 року у звязку з неналежним виконанням відповідачем постанови Центрального районного суду м.Сімферополя від 27.03.2007, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Листом 7384/05 від 27.06.2008 відповідач повідомив позивача про виконання вказаної постанови, однак, перерахунок пенсії був виконаний виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»№1 від 03.01.2002, а не статтею 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак, судова колегія вважає це помилковим, оскільки статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ від 28.02.1991 передбачено встановлення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не встановлення розмірів компенсації, пенсії чи допомоги.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ від 28.02.1991 зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ від 28.02.1991 викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»№1 від 03.01.2002, на яку посилається відповідач в своїх запереченнях на позов, є підзаконним нормативно-правовим актом, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»№9 від 01.11.1996 з урахуванням змін, нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (зокрема, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України,) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону; якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини..

Аналогічні положення містяться в статтях 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»має перевагу перед Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991, яким встановлені відповідні пільги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Передбачені Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 допомоги є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають відповідний статус, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судовою колегією не приймається до уваги.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання пенсії та додаткової пенсії, встановленої для осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської АЕС.

Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобовязаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум у встановлених Законом розмірах.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Судова колегія вважає, що право позивача на отримання пенсії, відповідно до частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ, яке встановлено рішенням, що набрало законної сили, має бути захищено.

Виходячи з вимог позивача, судова колегія вважає необхідним стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну пенсію відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 133288,10 грн., відповідно до Висновку експерта №511.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тому суд має дослідити всі обставини справи, які можуть бути використані для захисту інтересів особи.

17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України від 10.12.1991 «Про дію міжнародних договорів на території України»стали невід'ємною частиною національного законодавства, а у відповідності до Закону України від 22.12.1993 «Про міжнародні договори України»мають пріоритет норм у разі їх колізії з національним законодавством. Поряд з цим, Конвенція має ту особливість, що її положення, забезпечуючи принцип невичерпності прав і свобод особи, містять значну кількість оціночних і абстрактних понять, які тлумачаться Європейським судом через судові рішення.

23.02.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»№ 3477-IV, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

Діючи відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційної інстанції застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 105 Кодексу адміністративного судочинства України не містить вичерпного переліку матеріально правових способів захисту порушеного права.

Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен чиї права і свободи викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний спосіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, що діяли як офіційні особи.

Більше того, передбачене цією статтею право особи на ефективний правовий захист у національному органі не передбачає її обовязку використовувати неефективні способи, зокрема і судові. Отже, у спірному випадку, позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би свавілля владного органу, виявлене у формі ціленаправленої бездіяльності з метою навязування легального, але не ефективного способу захисту законних прав та інтересів через зобовязання відповідача провести відповідні донарахування розміру пенсії та здійснити виплату їх належного розміру. Вказаний спосіб захисту порушених прав не має механізму примусового виконання судового рішення (на відміну від зобовязання відповідача нарахувати та виплатити або стягнути вказану суму), і тому не є ефективним у даному випадку.

Згідно з частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач в адміністративному позові вказав суму, що підлягає нарахуванню та виплаті, суд першої інстанції також частково задовольнив позовні вимоги стягнувши суму, у звязку з чим судова колегія дійшла висновку про необхідність вказати суму, відповідно до статей 18, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено стягнення, обчислення, перерахунку, призначення соціальних виплат, з метою ефективного судового захисту позивача, так як без цього, рішення суду неможливо виконати, що викликає на практиці закінчення виконавчого провадження, так як виконання неможливе без відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд першої інстанції обґрунтовано не задовольнив позовні вимоги про зобовязання відповідача провести з 01.05.2009 перерахунок пенсії з врахуванням вимог частини першої статті 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки порушення прав осіб у майбутньому не може вважатися предметом судового захисту у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов'язання відповідача здійснювати виплату щомісячної державної допомоги у подальшому.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 70000,00 грн. є правомірним, оскільки пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надано жодного доказу моральних страждань, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа); якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, судова колегія вважає необхідним повернути позивачу з Державного бюджету України 2294,40 грн. витрат на оплату судово-економічної експертизи, які були сплачені позивачем.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтею 92, частиною третьою статті 94, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.09 у справі №2а-6370/08/5/0170 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.09 у справі №2а-6370/08/5/0170 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позовні вимоги задовольнити частково.

5. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2004 по 01.05.2009 відповідно до пункту "б" частини першої статті 49, частини першої статті 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням мінімального розміру пенсії за віком, встановленому частиною першою статі 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" в сумі 5184,09 грн.

6. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну пенсію відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 133288,10 грн.

7. В задоволенні позовних вимог визнання дії відповідача в частині недоплати нарахованої суми пенсії неправомірними; зобовязання відповідача провести з 01.05.2009 перерахунок пенсії з врахуванням вимог частини першої статті 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 70000,00 грн. відмовити.

8. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (р/р 31252272210502, ЗКПО 34740405, МФО 824026, банк ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь) 2294,40 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

9. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 2294,40 грн. витрат на оплату судово-економічної експертизи.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №1691-VI від 18.02.2010 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами” касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 липня 2010 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна