Ухвала суду № 11744216, 12.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 14/18 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Мороза Сергія Олексійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом підприємства «Інтелпол»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2008 року підприємство «Інтелпол»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що позивач вважає неправомірним проведення органами державної податкової служби позапланової перевірки, а також необґрунтованими висновки державної податкової інспекції про порушенням ним вимог Закону України «Про плату за землю», оскільки висновки акту перевірки, на думку позивача, не мають під собою обґрунтувань, зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи. Також позивач зазначає, що підприємство «Інтелпол»не є платником земельного податку, проте сплачувало податок за земельну ділянку, яка фактично знаходилась у користуванні підприємства у розмірі 0,08 га.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 року № 0000712390/0 в частині визначення податкового зобов?язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 23385,88 грн., у тому числі за основним платежем 15590,60 грн. та 7795,28 грн. штрафних санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Мороз Сергій Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

За результатами перевірки, проведеної відповідачем встановлено, що за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року підприємство «Інтелпол»було платником податку за землю в державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва відповідно до норм чинного законодавства. Проте документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, у підприємства відсутні, крім технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування та витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №38 від 21.01.2005 року, наданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.05.1999 року за №17/3, кадастровий номер ділянки №63:085:0032, де визначено коефіцієнт на функціональне використання землі Кф=2,5 - землі комерційного використання.

Розрахунки податку за землю за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року виконані з урахуванням базової вартості 1 кв.м. землі для економіко-планувальної зони №147 (Ленінградська площа) в сумі 241,34 грн., визначеної Рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 року № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Києва», коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,50 та щорічних коефіцієнтів індексації, встановлених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України.

Також судом першої інстанції було встановлено, що податок на землю за використання земельної ділянки площею 5795,71 кв.м. розраховувався та сплачувався у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», якою визначено, що податок за земельні ділянки зайняті кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої та другої цієї статті, а за земельну ділянку площею - 800 кв.м. у розмірі одного відсотка від суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону з коефіцієнтом функціонального використання - 2,50 (землі комерційного використання).

Крім цього, перевіркою було встановлено, що на порушення частини першої статті 7 та статей 13, 14 Закону «Про плату за землю»підприємством було занижено земельний податок за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року на суму 46771,82 грн. та з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року на суму 11694,95 грн.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 23.04.2008 року №1456/23-30252458 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 14.05.2008 року №0000712390/0, яким підприємству «Інтелпол»визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 87700,15 грн. у тому числі 58466,77 грн. основного платежу та 29233,38 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки, а тому враховуючи, що спірне повідомлення-рішення прийнято 14.05.2008 року, то нарахування податкового зобов?язання з земельного податку за період з січня 2006 року по квітень 2006 року не відповідає приписам законодавства. Враховуючи викладене суд першої інстанції визнав у зазначеній частині спірне повідомлення рішення недійсним, в іншій частині таким, що відповідає нормам законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Крім зазначеного вище, судом першої інстанції було встановлено, що наказ на проведення позапланової перевірки виданий на підставі постанови слідчого прокуратури Дарницького району міста Києва від 19.03.2008 року про призначення документальної перевірки, яку не було скасовано або відкликано у встановленому порядку.

Також було встановлено, що підприємство «Інтелпол»як платника податку за землю було взято на податковий облік у державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва 28.02.2002 року за № 30252458. Позивач за перевіряємий період надавав відповідачу розрахунки плати за земельну ділянку загальною площею 6595,71 кв.м., які власноручно були складені, підписані директором підприємства та скріплені його печаткою.

Згідно даних автоматизованої системи земельного кадастру ПК «Кадастр», Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), що систематично з зазначенням переліку власників земельних ділянок та землекористувачів надається у електронному вигляді до державної податкової адміністрації у місті Києві, за підприємством «Інтерпол»зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 63:085:032, площею 6565,71 м.кв., коефіцієнт на функціональне використання землі Кф=2,5 землі комерційного використання.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2005 року № 38, виданого Головним управлінням земельних ресурсів, позивач звітує за земельну ділянку площею - 6565.71 кв. м.

З огляду на зазначене колегія суддів зауважує, що основним нормативним актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю».

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»та статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом першої інстанції було встановлено, що дані державного земельного кадастру відносно підприємства «Інтелпол»є незмінними з 2006 року, позивачем не оскаржувались.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 193 Земельного Кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державна реєстрація земельних ділянок, відповідно до статті 202 названого кодексу, здійснюється у складі державного реєстру земель.

Відповідно до Положення про ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №15, державний земельний кадастр включає, зокрема, дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі. Власники землі або землекористувачі щорічно подають відповідним органам дані про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у їх власності або користуванні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних державного земельного кадастру по юридичних особах підприємство «Інтелпол»станом на 10.04.2006 року є землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Карнаутська,4б загальною площею 6595,71 кв.м.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 18 Закону України «Про плату за землю»платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Відповідно до преамбули Закону України «Про плату за землю», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

За таких обставин, названий Закон є спеціальним законом, а отже припис статті 18 Закону України «Про плату за землю»відповідно до принципу превалювання є спеціальною нормою з питань сплати земельного податку.

Разом з тим, відповідно до статті 26 названого Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України. Санкції за порушення у сфері оподаткування встановлені статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону передбачено, що у випадках, якщо за даними документальних перевірок діяльності платника податків установлюються факти заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язковою платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 року №0000712390/0 є недійсним в частині визначення податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за період січень-квітень 2006 року у сумі 23385,88 грн., у тому числі за основним платежем 15590,60 грн. та 7795,28 грн. штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевказаним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Мороза Сергія Олексійовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович