Постанова № 11743695, 12.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 р. справа № 2а-22161/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000791840/1

за участю представників:

від позивача: Красильникової С.О., за довір. від 29.09.2010р.

від відповідача: Удода М.І., за довір. від 13.01.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Селидіввугілля» заявлено позов до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000791840/1, предметом якого визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції зі збору за геологорозвідувальні роботи загальною сумою 53044 грн. 41 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати збору за геологорозвідувальні роботи, з огляду на неправомірність віднесення сплачених позивачем коштів на інші податкові періоди, ніж визначено у призначенні платежу у платіжному дорученні.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати збору за геологорозвідувальні роботи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 6 червня 2005 року, включене до ЄДРПОУ за номером 33426253.

16 серпня 2010 року відповідачем складений акт № 533/15-33426253 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати збору за геологорозвідувальні роботи за 1 квартал 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2010 року № 0000791840/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 53044 грн. 41 коп. за затримку на 71 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 265222 грн. 05 коп. за платежем: збір за геологорозвідувальні роботи. Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, про що свідчить скарга Державного підприємства «Селидіввугілля» від 27 серпня 2010 року № 4/1745, у якій позивач просив податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2010 року № 0000791840/0 скасувати повністю. Відповідачем у справі у відношенні позивача 14 вересня 2010 року винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» залишено без задоволення.

Судом встановлено, що за результатами розгляду поданої позивачем скарги, податковим органом 15 вересня 2010 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000791840/1, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 53044 грн. 41 коп. за затримку на 71 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 265222 грн. 05 коп. за платежем: збір за геологорозвідувальні роботи.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181).

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що 11 травня 2010 року позивачем до відповідача подано розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету за 1 квартал 2010 року, згідно з яким нарахована сума збору за геологорозвідувальні роботи складає 265222 грн. 05 коп.

Як вбачається з акту перевірки, об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала несвоєчасна сплата позивачем узгодженої суми податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи на суму 265222 грн. 05 коп. за 1 квартал 2010 року.

Судом також встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2007 року була стягнута заборгованість позивача у сумі 55864947 грн. 08 коп. у тому числі: зі збору за геологорозвідувальні роботи у розмірі 12538 грн. 62 коп. та ухвалою суду від 23 листопада 2007 року позивачу надано відстрочення виконання судового рішення на 2 роки з послідуючим розстроченням на 12 років.

Відповідно до платіжного доручення від 30 липня 2010 року № 131 позивачем сплачено суму поточного зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи за 3 квартал 2010 року у розмірі 340000 грн. (граничний строк сплати збору за 3 квартал 2010 року 20 листопада 2010 року), та суму у розмірі 25000 грн. в оплату розстрочених сум за червень-липень 2010 року згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року по справі № 2а-5381/07, а взагалі 365000 грн. Судом встановлено, що з цієї суми податковим органом 265222 грн. 05 коп. спрямовано на погашення податкового боргу за 1 квартал 2010 року, внаслідок чого відповідачем на зазначену суму нарахована сума штрафної санкції за ставкою 20% у розмірі 53044 грн. 41 коп. Суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача, дослідженої судом під час судового розгляду справи.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати вищезазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000791840/1, предметом якого визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції зі збору за геологорозвідувальні роботи загальною сумою 53044 грн. 41 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 15 вересня 2010 року № 0000791840/1, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53044 грн. 41 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 жовтня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.