Постанова № 11743682, 29.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2010 р. справа № 2а-18987/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Іванченкова А.С.

при секретаріЧалян Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Вебер Л.В., за довіреністю №07/1973 від 09 червня 2010 року,

від відповідача: Романенко А.В., за довіреністю №09/2604 від 21 липня 2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Донецького обласного центру зайнятості

до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»

про стягнення суми витрат на професійне навчання безробітної ОСОБА_3 у розмірі 1141 грн. 48 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Донецький обласний центр зайнятості (надалі Позивач, Центр зайнятості) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі Відповідач, Товариство) про стягнення суми витрат на професійне навчання безробітної ОСОБА_3 у розмірі 1141 грн. 48 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що 27 травня 2008 року до Першотравневого районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулася громадянка ОСОБА_3, у звязку з чим 03 червня 2008 року їй було надано статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, яка була відкладена на період отримання вихідної допомоги з 03 червня 2008 року по 21 червня 2008 року. З 22 червня 2008 року по 16 червня 2009 року призначено виплату допомоги по безробіттю протягом 360 календарних днів. Посилався на те, що ОСОБА_3 з 21 листопада 2008 року по 30 березня 2009 року за направленням центру зайнятості походила навчання у товаристві з обмеженою відповідальністю «Коледж інформаційних технологій», вартість витрат на профнавчання згідно з договором № 4333 від 12 листопада 2008 року склала 1141 грн. 48 коп. Зауважив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», яка передбачає, що витрати на підвищення кваліфікації або професійну перепідготовку проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника. Так, на запит Першотравневого районного центру зайнятості 11 травня 2010 року було одержано відповідь про те, що ОСОБА_3 підвищення кваліфікації або одержання суміжної професії протягом двох років, які передували вивільненню, не проводилося. Просив суд стягнути з Відповідача зазначену суму на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідно до вимог частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України застосовувати початок терміну дії річного строку необхідно з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а саме з 11 травня 2010 року, коли позивач отримав відповідь відповідача на свій запит від 13 квітня 2010 року.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивачем пропущений строк для звернення до суду, передбачений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки останню суму оплати за навчання ОСОБА_3 було проведено 03 червня 2009 року.

Крім того, пояснив, що для виникнення у Позивача права вимоги з відшкодування відповідних витрат ніяк не повязане з датою отримання інформації від Товариства про те, що ОСОБА_3 не підвищувала кваліфікацію та не отримала суміжну професію.

Суд, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Положеннями статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII (далі Закон № 803), із змінами і доповненнями, визначено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Пунктом 1 Положення про Донецький обласний центр зайнятості населення (далі Положення), затвердженого 12 червня 1998 року директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, визначено, що Донецький обласний центр зайнятості населення (далі Центр зайнятості) є місцевим органом державної служби зайнятості. Центр зайнятості, зокрема, забезпечує комплексне вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, професійного навчання та перенавчання, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян на підвідомчій території.

Центр зайнятості, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює заходи щодо професійної орієнтації, підвищення кваліфікації та перепідготовки незайнятого населення і безробітних у навчальних закладах з метою підвищення їх конкурентоспроможності при вирішенні питання працевлаштування, як передбачено підпунктом 4.2 пункту 4 Положення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 803, державна служба зайнятості організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.

Частиною 1 статті 24 Закону № 803 встановлено, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках:

неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації;

необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина;

втрати здатності виконання роботи за попередньою професією;

необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань;

пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 803, професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону № 803, якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 21 травня 2008 року була звільнена з посади комірника відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, де працювала з 20 травня 1998 року по 21 травня 2008 року, про що свідчить запис у трудовій книзі ОСОБА_3 та про що не заперечується сторонами (а.с. 55-56).

03 червня 2008 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до Першотравневого районного центру зайнятості для працевлаштування, в цей же день була зареєстрована в Першотравневому районному центрі зайнятості, про що свідчить персональна картка за №057300508052700002, копія якої міститься в матеріалах справи (а. с. 6-7).

03 червня 2008 року зазначеній особі надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 03 червня 2008 року по 28 травня 2009 року відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, з 03 червня 2008 року по 21 червня 2008 року відкладено виплату допомоги по безробіттю у звязку з наданням ОСОБА_3 вихідної допомоги, розпочато виплату допомоги по безробіттю з 22 червня 2008 року, про що свідчать витяги з наказів Першотравневого районного центру зайнятості (а. с. 8-9).

Із витягу з наказів Першотравневого районного центру зайнятості від 19 травня 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 з 18 травня 2009 року припинено виплату допомоги по безробіття та знято її з обліку 18 травня 2009 року.

З 21 листопада 2008 року по 30 березня 2009 року ОСОБА_3 за направленням Центру зайнятості проходила навчання у товаристві з обмеженою відповідальністю «Коледж інформаційних технологій» за професією «конторський службовець» на підставі договору №4333 від 12 листопада 2008 року (а.с. 11-12, 15-17).

Відповідно до зазначеного договору оплата витрат, повязаних з навчанням, здійснює Центр за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Вартість витрат на навчання безробітної ОСОБА_3 склала 1141 грн. 48 коп. (а.с. 17, 57-58).

Оплата за договором здійснювалась на протязі 2008 та 2009 років, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 18-22).

Положеннями частини 4 статті 26 Закону № 803 визначено, якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Суд зазначає, що однією з умов покладання витрат на навчання на підприємство, з якого було вивільнено працівника, є гарантоване працевлаштування безробітного за набутою спеціальністю.

ОСОБА_3 після проходження навчання була працевлаштована на товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн» за професією «конторський службовець».

На адресу Відповідача Позивач направив запит за № 01-16/370 від 13 квітня 2010 року для зясування питання щодо підвищення кваліфікації або одержання суміжної професії ОСОБА_3 на Товаристві (а.с. 14).

Інформація про те, чи мала ОСОБА_3 можливість підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію протягом двох років, які передували вивільненню, як складова виникнення права вимоги до Товариства, отримана Позивачем згідно відповіді Відповідача № 26/205 від 28 квітня 2010 року, з якої вбачається, що протягом двох років, які передували вивільненню, ОСОБА_3 не одержувала суміжні професії та не підвищувала кваліфікації (а.с. 13).

Дана відповідь одержана Позивачем 11 травня 2010 року, на підтвердження цього факту представником Позивача надана відповідь із відбитком штампу вхідної кореспонденції (а.с. 13).

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду у Позивача виникло саме у травні 2010 року, коли він отримав лист Відповідача на його звернення.

Таким чином, суд не приймає посилання Відповідача про пропуск Позивачем строку звернення до суду.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги Донецького обласного центру зайнятості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного центру зайнятості до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» про стягнення суми витрат на профнавчання безробітної ОСОБА_3 у розмірі 1141 грн. 48 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Левченко, 1, ідентифікаційний код 00191129) на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через розрахунки Донецького обласного центру зайнятості витрати на професійне навчання безробітної ОСОБА_3 у розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 48 коп. на рахунок № 37175301901001 в ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 03491004, одержувач: Донецький обласний центр зайнятості.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 29 вересня 2010 року в присутності представників позивача та відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 04 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Іванченков А. С.