Ухвала суду № 117435111, 05.03.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

05.03.2024 м. ДніпроСправа № 904/4677/23

За первісним позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Целєвої Антоніни Юхимівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 215 072,77 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Целєвої Антоніни Юхимівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання недійсною заборгованості за типовим договором про надання послуги з постачання теплової енергії та стягнення 430 145,54 грн. моральної шкоди

Суддя Мельниченко І.Ф.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

На адресу суду 05.03.2024 ФОП Целєвою А.Ю. подано заяву про відвід судді Мельниченко І.Ф. у справі № 904/4677/23.

В обґрунтування заявленого відводу заявниця посилається на такі обставини.

У судовому засіданні 14.02.2024 Целєва А.Ю. намагалася особисто заявляти клопотання про залучення в якості своїх представників до розгляду справи інших фахівців для надання непрофесійної правничої допомоги. Ухвалою суду скористатися цим правом було відмовлено.

Суддею Мельниченко І.Ф. прийнято до розгляду позовну заяву, підписану представником Цвиндою В.В., який діяв на користь АТ "Криворізька теплоцентраль" на підставі довіреності № 750/01 від 30.01.2023, та не вимагала від нього свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю.

Суддею Мельниченко І.Ф. залучено адвоката Кучеряву С.О. представляти інтереси АТ "Криворізька теплоцентраль", в той час як останньою не залучено договір з клієнтом; ордер не сформований; доручення від Адвокатського об`єднання "Адвокатська компанія "Апріорі" - відсутнє.

Ухвалою від 28.12.2023 суддя Мельниченко І.Ф. відмовила мені у моєму праві на власний розсуд обирати представників.

Суддя Мельниченко І.Ф. здійснювала тиск та примушувала звернутися за правничою допомогою до адвокатів.

На переконання заявниці вказані обставини є підставою для відводу судді Мельниченко І.Ф.

Відповідно до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Виходячи із доводів ФОП Целєвої А.Ю., в обґрунтування заявленого відводу судді Мельниченко І.Ф. заявниця зазначає про незгоду з процесуальними рішеннями суду, зокрема, пов`язаними з відмовою в задоволенні клопотань.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Разом з цим, частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Оцінюючи доводи ФОП Целєвої А.Ю., суд приймає до уваги основоположний принцип свободи вираження поглядів, гарантований кожному статтею 10 Європейської конвенції з прав людини.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (стаття 129 Конституції України).

Здійснення незалежного правосуддя вимагає від судді протистояти будь-якому неправомірному зовнішньому впливу та зобов`язує розглядати справу якою б складною вона не була, забезпечуючи, тим самим, доступ до правосуддя.

За змістом статей 38, 42 Господарського процесуального кодексу України право на відвід судді є одним із процесуальних прав учасника справи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом рішення Європейського Суду у справі Білуха проти України (п. 49), наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися не лише за суб`єктивним, а й за об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38).

У цьому відношенні неупередженість повинна бути очевидною в межах справи, що розглядається.

Вирішальним для об`єктивного критерію є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Так, у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі "Мікаллеф проти Мальти" ЄСПЛ вказав, що "будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись" (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, §98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі "Межнаріч проти Хорватії" ЄСПЛ звернув увагу на те, що "слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною" (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Таким чином, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Зазначена правова позиція збігається з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 04.02.2020 у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19).

У своїй заяві про відвід судді Мельниченко І.Ф. ФОП Целєвою А.Ю. не наведено жодної підстави відповідно до норм частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

У поданій заяві заявниця надає суб`єктивну оцінку процесуальним діям судді, фактично не погоджується з керуванням ходу судового засідання та в обґрунтування наявності підстав для відводу судді зазначає обставини, що не відповідають дійсності.

Як вже було зазначено вище, згідно з частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Так суд зауважує, що внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Разом з тим, у справі, що розглядається, відсутні докази про наявність заяв судді чи то вчинків поза межами процесуальних дій під час судочинства, які б свідчили про його неспроможність забезпечити об`єктивний, неупереджений розгляд цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді та про передачу справи на автоматизований розподіл в порядку, передбаченому частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 32, 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заявлений ФОП Целєвою А.Ю. відвід судді Мельниченко І.Ф. у справі № 904/4677/23 - визнати необґрунтованим.

Матеріали справи № 904/4677/23 передати для вирішення питання щодо розгляду заяви (вх. № 925/24 від 05.03.2024) про відвід судді Мельниченко І.Ф., складом суду, який визначається у порядку статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили 05.03.2024 та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя І.Ф. Мельниченко