Постанова № 11743464, 07.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 р. справа № 2а-19928/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивача:Далеко К.О. (дов. від 27.08.2010р.)

Жеболенко Г.М. (дов. від 27.08.2010р.)

відповідача-1:Гринюка О.М. (дов. від 25.08.2010р. №34-30/91)

Бикової А.О. (дов.від 06.09.2010р. №34-30/92)

відповідача-2:не зявився

прокурор:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заявуЗакритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу»

до Маріупольської митниці, Головного управління

Державного казначейства України у Донецькій області

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання нечинним, скасування рішення про визначення митної вартості №703000006/2010/000543/1 від 28.05.2010р.; визнання нечиною, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703070401/0/00063; стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого мита за товари, що ввезені на територію України в розмірі 51494,79 грн. та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість з товарів увезених на територію України в розмірі 525246,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» (надалі позивач, ЗАТ «А/Т Глини Донбасу») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольської митниці (надалі відповідач-1) та Головного управління державного казначейства в Донецькій області (надалі відповідач-2) про визнання нечинним, скасування рішення про визначення митної вартості №703000006/2010/000543/1 від 28.05.2010р.; визнання нечиною, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703070401/0/00063; стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого мита за товари, що ввезені на територію України в розмірі 51494,79 грн. та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість з товарів увезених на територію України в розмірі 525246,83 грн.

Позов мотивовано безпідставними висновками Мріупольської митниці щодо неможливості визначення митної вартості по декларації митної вартості №703070401/2010/100707 за першим методом та неправомірним прийняттям Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703070401/0/00063 та рішення про визначення митної вартості товарів №703000006/2010/000543/1 від 28.05.2010р.

Судове засідання від 27.08.2010р. не відбулось у звязку із відрядженням судді, розгляд справи перенесено на 01.09.2010р.

У судовому засіданні від 01.09.2010р. оголошувалась перерва до 08.09.2010р. на підставі ч.2 ст. 150 КАС України.

У судовому засіданні від 08.09.2010р. оголошувалось про відкладення розгляду справи за клопотанням позивача.

У судовому засіданні від 01.10.2010р. оголошувалась перерва до 07.10.2010р. на підставі ч.2 ст. 150 КАС України.

Представники позивача у судовому засіданні від 07.10.2010р. позовні вимоги підтримали, надали суду відповідні пояснення та просили позов задовольнити повністю.

Відповідач-1 надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що під час визначення митної вартості товару позивач не надав всіх потрібних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), внаслідок чого, відповідно до законодавства, митна вартість товару була відкоригована з урахуванням цінової бази даних ЄАІС ДМСУ.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні від 07.10.2010р. проти задоволення позовних вимог заперечували та просили у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 у судове засідання від 07.10.2010р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Прокурор у судове засідання від 07.10.2010р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ЗАТ «А/Т Глини Донбасу» зареєстроване Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області в якості юридичної особи з 19.07.1995р., про що зазначено у Свідоцтві Серія А00 №290262, ідентифікаційний код юридичної особи 23354002.

28 травня 2010 року ЗАТ «А/Т Глини Донбасу» через свого митного брокера Товариство з обмеженою відповідальністю «АТКО» (договір від 01.01.2007р. №1) подало до Маріупольської митниці декларацію митної вартості №703070401/2010/100707, якою визначив митну вартість товару польовий шпат дроблений натрійовий марка 180 кількість 9560000 кг. (навал) 1080 STANDART SODIUM CRUSHED FELDSPAR виробник: CINE AKMADEN MADENCILIK TICARET A.S., Tyrkey TR (надалі польовий шпат) на загальну митну вартість 344160,00 доларів США (2727502,42 грн. за курсом НБУ).

Зазначений товар придбаний за Контрактом № 1-і01/10 від 19.03.2010 року, укладеного між Sibelco Ukranian Trading, S.A., Іспанія в якості продавця, та ЗАТ «А/Т Глини Донбасу», в якості покупця, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує та оплачує дроблений натрієвий польовий шпат 1080 згідно специфікацій, на загальну суму контракту 720 000,00 доларів США. Умови поставки CIF.

Відповідно до Специфікації №1 від 16.04.2010р. до зазначеного контракту продавець продає 20000 тон дробленого натрієвого польового шпату 1080 по ціні 36,0 доларів США за тону на загальну суму 720000,00 грн.

У Специфікації №2 до зазначеного контракту визначена технічна специфікація.

Згідно відміток відповідача-1 на декларації митної вартості №703070401/2010/100707 для визначення митної вартості товару необхідне надання додаткових документів, а саме: банківські та бухгалтерські документи, які підтверджують оплату за товар; інші документи на розсуд декларанта, які підтверджують заявлену митну вартість.

При цьому, у відмітках митного органу зазначено, що надання відповідних документів необхідне згідно п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

Рішенням митного орану про визначення митної вартості товарів №703000006/2010/000543/1, яке прийняте 28.05.2010р., відповідач-1 визначив митну вартість польового шпату у розмірі 669200,00 доларів США (за 9560000 кг.).

28.05.2010р. Відповідач-1 виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703070401/0/00063, з якої вбачається, що товари не підлягають митному оформленню з таких причин: відповідно до ст. 267 МКУ визначити митну вартість товару по 1 методу не можливо, у звязку з тим, що декларантом не подано додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару. Тому ВКМВтаН видано рішення №703000006/2010/000543/1 від 28.05.2010р. та визначено митну вартість товару за методом 6 (резервний).

При цьому зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно рішення про визначення митної вартості від №703000006/2010/000543/1 від 28.05.2010р.

Декларант отримав зазначену картку 28.05.2010р., про що мається відповідна відмітка на вказаній картці.

07.06.2010р. декларант подав до Маріупольської митниці ВМД №703070401/2010/100761, в якій зазначив ціну товару у розмірі 2726194,61 грн. відкориговану загальну ціну товару у розмірі 5300933,96 грн.

У декларації митної вартості № 703070401/2010/100761 від 07.06.2010р., якою визначено митну вартість польового шпату у розмірі 344160,00 доларів США (2726194,61 грн. за курсом НБУ) мається посилання на рішення про визначення митної вартості від №703000006/2010/000543/1 від 28.05.2010р. та відмітка митного органу «контроль м/в після пропуску», а також «Сплачено до бюджету».

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.

Позивач зазначає, що у звязку із наведеним підприємство сплатило понад раніше задекларовану вартість мито у розмірі 51494,79 грн. та податок на додану вартість у сумі 525246,83 грн., що вбачається із ВМД №703070401/2010/100761 на якій маються відповідні відмітки про сплату вказаних сум.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Судом встановлено, що на виконання пунктів 7 та 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Позивач через свого Декларанта з метою проведення процедур митного контролю подав Відповідачу-1 як обовязкові, так і додаткові документи:

- контракт №1-і01/10 від 19.03.2010р. із специфікаціями;

- рахунок - фактура від 18.05.2010р. за № 552119;

- рахунок - фактура від 20.05.2010р. за № 10990034;

- фрахтовий інвойс від 25.05.2010 року;

- страховий сертифікат; страховий поліс;

- ВМД країни відправлення;

- коносамент;

- паспорт радіаційної якості сировини;

- екологічна декларацію №718;

- висновок Державного гемологічного центру від 12.05.2010р.;

- лист - характеристика товару;

- лист про погодження №700000000/0/000869;

- сертифікат походження товару №0794615.

Таким чином, Позивачем, відповідно до ч.1 ст. 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до вимог ст. 265 Митного кодексу України, а також згідно з п. 3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 р. № 74, при митному оформленні окремих видів товарів посадова особа митного органу, яка здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, обчислює прямі витрати на виробництво товару, зокрема сировину й матеріали та/або комплектуючі, що входять до складу цього товару, відповідно до інформації, надісланої Держмитслужбою.

Якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766.

Проте, Відповідач-1 без врахування інформації в наданих разом з декларацією митної вартості Позивачем документах, одразу предявив вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.

У графі «Для відміток митного органу» ДМВ № 703070401/2010/100707 посадовою особою митного органу було зазначено, що необхідне надання наступних документів:

-банківські та бухгалтерські документи, які підтверджують оплату за товар;

-інші документи на розсуд декларанта, які підтверджують заявлену митну вартість.

Проте, Відповідач-1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості №703070401/2010/100707, в підтвердження чого надав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 703000006/2010/000543/1 від 28.05.2010р. В обґрунтування відмови Відповідач-1 посилався на відсутність підтверджуючих документів заявленої митної вартості згідно з вимогами Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

Суд зазначає, що Позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом за ціною договору (контракту).

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

·за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції");

·за ціною договору щодо ідентичних товарів;

·за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

·на основі віднімання вартості;

·на основі додавання вартості (обчислена вартість);

·резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що декларантом були надані митному органу усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості у підтвердження декларації митної вартості № 703070401/2010/100707.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару. Відповідач-1 не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару.

Також суд вважає, що митний орган безпідставно вимагав від декларанта подання додаткових документів.

Відповідач-1 зазначив в якості документів, які потрібно надати на підтвердження митної вартості банківські та бухгалтерські документи.

Відповідно до п. 6 Контракту № 1-і01/10 від 19.03.2010 року платежі здійснюються -100% протягом 90 календарних днів з дати виписки рахунку.

18.05.2010р. виписаний рахунок - фактура за № 552119 на суму 344160,00 доларів США.

Таким чином, строк сплати за зазначеним рахунком не настав, а тому, з урахуванням того, що позивач надав до Маріупольської митниці зазначений рахунок - фактуру за №552119, вимога про надання додаткових банківських та бухгалтерських документів є необґрунтованою.

Вимога Маріупольської митниці про надання інших документів на розсуд декларанта, які підтверджують заявлену митну вартість взагалі є невизначеною та неконкретизованою, а тому позивач не мав обєктивної можливості задовольнити цю вимогу.

Також, слід зазначити, що посилання відповідача-1 на висновок Державного гемологічного центру України від 12.05.2010р. №320549-Д є необґрунтованим, оскільки, ціна шпату польового дробленого натрійового марки 1080 у розмірі 55,00 грн. за тону визначена на умовах поставки - DAF, в той час як згідно Контракту № 1-і01/10 від 19.03.2010р. умови поставки визначені СIF, що впливає на розмір митної вартості.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем-1 не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийняті Рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом та надані Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права Позивача на участь у процесі прийняття рішення. З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов.

Судом також встановлено, що у відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ «А/Т Глини Донбасу» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Як зазначено вище, сплата вказаних коштів підтверджується відповідними відмітками на ВМД 703070401/2010/100761, а також: платіжним дорученням № 106 від 27.05.2010р.; платіжним дорученням №122 від 01.06.2010р.; реєстром проплачених електронних розрахункових документів станом на 27.05.2010р.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» сума над міру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» до Маріупольської митниці, Головного управління державного казначейства в Донецькій області - задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості №703000006/2010/000543/1 від 28 травня 2010 року;

Визнати нечинною та скасувати картку відмови Маріупольської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703070401/0/00063;

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» (код ЄДРПОУ 23354002, МФО 335537, місцезнаходження юридичної особи: 85053, Донецька область, Добропільський район, с. Дорожнє, ст. Мерцалово, рахунок №26002506923000 в філіалі ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьк) суму надмірно сплаченого мита за товари, що ввезені на територію України в розмірі 51494 (пятдесят одна тисяча чотириста девяносто чотири) гривні 79 (сімдесят девять) копійок та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість з товарів увезених на територію України в розмірі 525246 (пятсот двадцять пять тисяч двісті сорок шість) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» (код ЄДРПОУ 23354002, МФО 335537, місцезнаходження юридичної особи: 85053, Донецька область, Добропільський район, с. Дорожнє, ст. Мерцалово, рахунок №26002506923000 в філіалі ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьк) 1 706 (одна тисяча сімсот шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 07 жовтня 2010 року, повний текст виготовлено 12 жовтня 2010 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.