Рішення № 117432384, 26.02.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29086/23

Провадження № 2/127/3743/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 лютого 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Петуховій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Панасюка І.І. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивує тим, що 12 січня 2023 року між сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений Договір позики грошових коштів (надалі - Договір), який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Загороднюк О.С., бланк серії НСТ 626849, зареєстрований в реєстрі за №52. Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса. Відповідно до п.1 Договору позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 100000 (сто тисяч) доларів США, що за курсом, який оприлюднено офіційним інтернет представництвом НБУ на день укладення Договору (36,57 гривень за 1 долар США) становить 3657000 (три мільйони шістсот п`ятдесят сім тисяч) гривень, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю вищезазначену суму грошових коштів на умовах, визначених Договором. Грошові кошти, які є предметом Договору, передано позикодавцем та одержано позичальником до підписання Договору. Згідно п. 3 Договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику згідно умов Договору у строк не пізніше 12 березня 2023 року. Повернення позики повинно бути здійснено у місті Вінниця шляхом передачі грошових коштів позикодавцю, або ж, за взаємною згодою сторін, у будь-якому місці на території України. Повернення позики (частини позики) підтверджуватиметься відповідними заявами позикодавця. Позика вважається поверненою в момент передачі позичальником позикодавцю готівкою всієї грошової суми, що позичалася, що буде підтверджено заявою позикодавця (п. 4-5 Договору). Відповідно до п. 7 Договору укладаючи Договір, позикодавець діє за висловленою у встановленій законодавством формі згодою дружини ОСОБА_3 . Укладаючи договір, позичальник отримує кошти в особисту власність, оскільки у шлюбі не перебуває, про що позикодавцю відомо. Згідно п.8 Договору за відсутності домовленості між сторонами всі питання, що пов`язані з виконанням цього договору, вирішуються сторонами в судовому порядку. Проте відповідач борг не повернув. Звернення позивача щодо погашення заборгованості, у тому числі досудова вимога надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку, яка була ним отримана 29.08.2023, залишені без реагування. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача на його користь борг за Договором позики грошових коштів у розмірі 100000,00 доларів США, а також судові витрати.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2023 забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , в межах суми позовних вимог в розмірі 3656860,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач відзив на позов не надав.

11.01.2024 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте 26.02.2024 подав заяву (вх. №16399) згідно якої просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимого підтримав та просив їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день, час та місце судового засідання в порядку, визначеному чинним законодавством, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа із занесенням ухвали до протоколу судового засідання) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи та правовідносини врегульовані нормами ЦК України стосовно позики та виконання зобов`язань.

Судом установлено, що 12 січня 2023 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Загороднюк О.С. та зареєстрований в реєстрі за №52, згідно якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 100000 (сто тисяч) доларів США за курсом, який оприлюднену офіційним інтернет представництво НБУ на день укладання цього договору (36,57 гривень за 1 долар США) становить 3657000 (три мільйони шістсот п`ятдесят сім тисяч) гривень, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю зазначену суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором

Грошові кошти, які є предметом договору, передано позикодавцем та одержано позичальником до підписання Договору (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 3 Договору позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві позику згідно умов договору у строк не пізніше 12 березня 2023 року.

Згідно положень п. 4-5 Договору повернення позики повинно бути здійснено у місті Вінниця шляхом передачі грошових коштів позикодавцю, або ж, за взаємною згодою сторін, у будь-якому місці на території України. Повернення позики (частини позики) підтверджуватиметься відповідними заявами позикодавця. Позика вважається поверненою в момент передачі позичальником позикодавцю готівкою всієї грошової суми, що позичалася, що буде підтверджено заявою позикодавця.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Доказів про те, що укладений 12.01.2023 між сторонами договір позики грошових коштів визнаний недійсним або ж є неукладеним матеріали справи не містять.

Кошти надані позикодавцем, про що свідчать умови договору. Позичальник свої зобов`язання належними чином за вказаним договором не виконав, сума позики до цього часу не повернута.

Відповідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно договору позики грошових коштів, позикодавець передав у власність позичальнику на безпроцентній основі грошові кошти в іноземній валюті - 100000,00 доларів США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Статтею 524ЦК Українивизначено,що зобов`язаннямає бутивиражене угрошовій одиниціУкраїни гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, в якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона і на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.У разі ж отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, відповідно до яких належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зважає, що сторони уклали позику в іноземній валюті, відповідачем отримана сума коштів у позику в іноземній валюті, договір не передбачає виконання зобов`язання в іншій валюті, отримана сума не повернута і до цього часу, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути борг за договором позики саме в іноземній валюті.

Позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2 надсилалися досудові вимоги про повернення грошових коштів згідно договору позики грошових коштів від 12.01.2023, однак вказані вимоги залишені відповідачем без виконання.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному статтею 13 ЦПК України, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 міг би викласти за наявності свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, відповідач не скористався, ним не оспорювався ні факт отримання грошових коштів, ні розмір заборгованості.

Заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості встановлена судом, при цьому відповідачем у цій справі не спростовано розмір наявної у нього заборгованості, а також не наведено свого розрахунку заборгованості або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань.

Суд зауважує,що грошовікошти відповідачем фактичноотримані,однак удобровільному порядкупозивачу неповернуті,тому завикладених обставин,суд приходитьдо висновку,що відповідачсвої договірнізобов`язанняне виконуєналежним чином,існує порушеннявиконання зобов`язань,атому дійшов висновку, що права позивача порушенні, існує заборгованість за договором позики, розмір якої встановлений і становить 100000,00 доларів США,а тому позов підлягає задоволенню, а сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, зважаючи на задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 13953,00 грн (13420,00 грн за подання позову та 536,00 грн за подання заяви про забезпечення позову).

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд звертає увагу учасників на положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зважаючи, що позивачем при поданні позовної заяви заявлено про надання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, тому вказане питання буде вирішене з урахуванням вказаних вище положень, а також наявних доказів про витрати на правничу допомогу позивача.

Керуючись ст. 524-527, 530, 533, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за Договором позики від 12.01.2023 в розмірі 100000,00 (сто тисяч) доларів США , а також 13953,00 (тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три гривні) судового збору.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна