Постанова № 11743144, 18.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2010 р.Справа №2а-7788/10/4/0170 об11:49

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі:

представник позивача - Гриднєв В.В.;

представник відповідача 1 (Територіальна державна інспекція праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю) - Дженалієва З.С.;

представник відповідача 2 (Державний інспектор праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю Найден Олена Євгенівна) - Найден О.Є.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим"

до Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю,Державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю Найден Олени Євгенівни

про визнання протиправними дій

Суть спору: Приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Теріторіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю (далі - відповідач 1) про визнання протиправними дій.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, надавши письмову заяву (а.с. 112), просив визнати протиправними дії відповідача 1 в частині складення акту перевірки №01-04-24/696-580 від 27.05.2010 року і винесення припису №01-04-24/580 від 27.05.2010 року.

Позов мотивовано тим, що посадовою особою Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю при проведенні перевірки позивача, порушено порядок її організації і проведення, який встановлено нормами Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 50 (далі Положення №50), Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 року N 72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 р. за N 432/7753 (далі Порядок №72). Зокрема, позивач зазначає що перевірку і припис, винесений на підставі акту перевірки, складено без відвідування підприємства, надання службового посвідчення та інших документів. Також позивач зазначає, що висновки за актом перевірки про те, що ним не нараховувалась заробітна плата з 2008 року, не відповідають дійсності.

Ухвалами суду від 16.06.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 05.10.2010 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю Найден Олену Євгенівну (далі - відповідач 2).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 83, 84, 147-149), в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що перевірку проведено за вимогою Красноперекопської міжрайонної прокуратури у межах встановлених Положенням №50 і Порядком №72 повноважень, за наслідками перевірки встановлено порушення вимог законодавства України про працю.

Крім того, представник відповідача 1 зазначив, що органи державної інспекції праці у своїй діяльності застосовують Конвенцію Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифіковану Законом України від 08.09.2004 року № 1985- IV, а деякі положення Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007року N 877-V (зокрема, частини 11, 12 ст. 4, ч. 4 ст. 5, абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 6, частини 1-5 статті 7 цього Закону) вказаній Конвенції не відповідають, тому відповідачем не застосовуються.

Відповідач 2 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав вказаних у запереченнях відповідача 1.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 30933340.

Відповідачу 2 виконуючим обов'язки Красноперекопського міжрайонного прокурора Д.М. Шмельовим направлено лист від 26.05.2010 року вих. №2385 (а.с. 111), в якому останній просив відповідача 2 провести перевірку дотримання вимог трудового законодавства позивачем і повідомити про результати її проведення, у зв'язку із проведенням прокуратурою перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

Відповідачем 2 проведено перевірку додержання позивачем законодавства про працю і загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за її результатами складено акт від 27.05.2010 року №01-04-24/696-580.

За висновками даного акту встановлено, що у порушення ст. 43 Конституції України, ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 15, 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата директору підприємства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не нараховувалась з 2008 року, на день проведення перевірки кінцева сума заборгованості не нарахована; в порушення ст. ст. 21, 22, 23, 24 КЗпП України в ході проведення перевірки був встановлений факт 12 випадків необґрунтованого застосування цивільно-правових договорів при організованому наборі робітників по охороні об'єкту зернотоку; сума заборгованості перед звільненими працівниками становить 11,9 тис. грн., що є порушенням ст. 116 КЗпП України; первинна бухгалтерська документація на підприємстві у повному обсязі не ведеться, перевірити правильність нарахування, виплати заробітної плати, у тому числі за період щорічних відпусток, не видається можливим.

На підставі даного акту відповідачем 2 складено припис від 27.05.2010 року №01-04-24/580, згідно із яким позивачеві приписано привести у відповідність до вимог ст. 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, ст. ст. 15, 24 Закону України "Про оплату праці" нарахування і виплату заробітної плати (строк - щомісячно); донарахувати заробітну плату, скласти графік щомісячного її погашення (строк - до 27.06.2010 року); негайно погасити заборгованість перед звільненими працівниками, розрахунок проводити у день звільнення (строк - до 27.06.2010 року); не допускати необґрунтованого застосування цивільно-правових договорів. У випадках коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника трудовий договір може бути укладено з урахуванням вимог ст. 23 КЗпП України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобовязаний встановити, чи діяли відповідачі на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Розглядаючи справу у межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особини зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. п. 1, 4, 6, 9 Положення №50Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України і підпорядковується йому; відповідно до покладених на нього завдань Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що Держнаглядпраці та його територіальні державні інспекції праці є органами, уповноваженими здійснювати державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю на підставі норм нижчезазначених законів України.

Так, статтею 259 КЗпП України визначено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 35 Закону України «Про оплату праці»зазначено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють Міністерство праці України та його органи.

Водночас, спеціальним законом, який передбачає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України від 05.04.2007року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон N 877).

Суд зазначає, що саме Законом N 877 встановлений порядок реалізації владних повноважень, наданих Територіальній державній інспекції праці в АР Крим та її посадовим особам загальними законами, а саме: Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», тощо.

Судом встановлено, що відповідачі у своїй діяльності також керуються Конвенцією міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі (далі Конвенція), ратифікованою Законом України від 08.09.2004 року № 1985-IV; Положенням №50 та Порядком N 72.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Суд зазначає, що дійсно, згідно з українським законодавством виконання міжнародного договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, передбачає його пріоритет перед національним законом та іншими актами законодавства, крім Конституції України.

Однак, суд підкреслює, що Конвенція встановлює право інспекції праці та її персоналу здійснювати інспекційне відвідування підприємств, а Закон N 877-V визначає порядок реалізації зазначеного права.

Суд зауважує, що ст. 2 Закону N 877-V визначає правовідносини, на які дія цього Закону не поширюється: на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.

Суд зауважує, що відносини, що виникають під час здійснення державного нагляду (контролю) Територіальною державною інспекцією праці в АР Крим не відносяться до відносин, на які дія Закону N 877-V не поширюється.

Судом встановлено, що згідно з ч. 1 ст. 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Право безперешкодного доступу на будь-яке підприємство та право неповідомлення керівництва підприємства про проведення перевірки, передбачене п. «а» ч.1 ст.12 Конвенції, не виключає необхідності дотримання субєктами владних повноважень підстав проведення перевірки та оформлення повноважень представників Територіальної державної інспекції праці в АР Крим на проведення такої перевірки відповідно до Закону N 877-V.

Отже, суд зауважує, що Закон N 877 не суперечить Конвенції.

Суд також зазначає, що необхідність дотримання субєктами владних повноважень норм Закону N 877 з іншого боку є гарантією прав субєкта господарювання від проведення стосовно нього перевірок неповноважними особами. Тому відповідач при проведенні перевірок зобовязаний керуватися як Конвенцією, так і Законом N 877.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що посадові особи Територіальної державної інспекціїпраці в АР Крим мали право здійснювати дії, передбачені ст.12 Конвенції, за умови наявності відповідних документів, що засвідчують їхні повноваження.

Суд підкреслює, що за юридичними властивостями законом є акт, що має вищу юридичну силу над підзаконними нормативними актами. Відповідно до принципу верховенства закону всі інші правові акти повинні видаватися на основі законів і не суперечити їм. Отже, Порядок №72 та Положення №50 мають відповідати нормам Закону N 877.

Більш того, суд зазначає, що Закон N 877 набрав чинності пізніше, ніж вказаны Положення №50 та Порядок №72, отже, відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, саме Закон України N 877 підлягає застосуванню при визначенні порядку проведення перевірок державними інспекторами праці, їх повноважень, прав та обовязків при проведенні таких перевірок.

Отже, зазначений Закон N 877, як нормативний акт, що має вищу юридичну силу над Положенням №50 та Порядком №72, є спеціальним та таким, що набрав чинності пізніше, отже, в даному випадку є тим нормативним актом, яким державні інспектори Територіальної державної інспекції праці в АР Крим повинні керуватися при здійсненні державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, Положення №50 та Порядок №72 можуть застосовуватися відповідачами лише в частині, яка не суперечить Закону N 877.

Суд зауважує, що відповідно до Закону N 877 посадові особи органу державного нагляду (контролю) мають право проводити заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Отже, саме планові та позапланові заходи є заходами державного нагляду, які передбачені Законом N 877.

Суд зауважує, що планові заходи відповідно до вимог Закону N 877-V здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

У звязку з відсутністю у відповідачів зазначених річних або квартальних планів, які є підставою для проведення планових перевірок, суд приходить до висновку, що перевірка, яку проведено відповідачем 2, є позаплановою.

Суд зауважує, що підстави для здійснення позапланових заходів передбачені статтею 6 Закону №877; ними є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Суд підкреслює, що відповідно до ст.6 Закону України №877-V під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що відповідачем 2 проведено перевірку додержання законодавства про працю взагалі, без зазначення конкретних питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу.

Отже, в порушення ст. 6 Закону України №877 відповідачем 2 питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення перевірки, не встановлені та не дотримано приписів цієї статті щодо підстав проведення позапланового заходу.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України №877 на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №877 у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону №877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 12 ст. 4 Закону України №877 перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 в порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не дотримано порядок проведення перевірки позивача, так:

-відповідач 2 провів перевірку за відсутності підстав, визначених Законом №877;

-відповідачем 1 не видано наказ для здійснення позапланового заходу з зазначенням питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення такої перевірки;

-відповідачами не оформлені посвідчення (направлення) на проведення позапланової перевірки.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати дії відповідача 2 при проведенні первинної перевірки позивача з питань додержання законодавства про працю, загальнообовязкове державне соціальне страхування протиправними.

Водночас, суд зазначає, що позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій відповідача 1, проте дії, стосовно яких подано позов, вчинено відповідачем 2, який є окремим суб'єктом владних повноважень, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, позивачу, відповідно до ст. 94 КАС України, підлягає поверненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду, у розмірі 3,40 грн.

В судовому засіданні 18.10.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.10.2010 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю Найден Олени Євгенівни щодо складення акту перевірки №01-04-24/696-580 від 27.05.2010 року і винесення припису №01-04-24/580 від 27.05.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.