Постанова № 11743143, 18.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2010 р.Справа №2а-10737/10/4/0170 о 12:12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засіданні Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Капустян М.В.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бегемот-2009"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бегемот-2009" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2010 року №0004021701/1 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 4537,50 грн. і штрафних санкцій у сумі 9075,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Так, за наслідками проведеної податковим органом перевірки, виявлено порушення позивачем приписів пунктів 1.2 та 1.15 ст. 1, ст. 12 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889), яке полягало у тому, що позивач не утримав і не перерахував до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб при формуванні засновником підприємства частини статутного капіталу основними фондами. Висновки відповідача в цій частині обґрунтовуються тим, що, на його думку, при здійсненні операцій щодо обміну належного фізичній особі майна на корпоративні права підприємства слід застосовувати правила оподаткування операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, згідно із якими позивач мав виконувати функції податкового агенту. Позивач, у свою чергу, зазначає, що порядок оподаткування таких операцій врегульовано п. 9.6 ст. 9 Закону №889, згідно із яким оподаткуванню підлягає кінцевий фінансовий результат операцій з інвестиційними активами. В той же час операція з внесення майна до статутного фонду підприємства, за твердженням позивача, призводить лише до формування витрат, пов'язаних із придбанням інвестиційного активу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив. Представником відповідача направлені письмові заперечення, в яких він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що господарська операція з формування статутного фонду господарського товариства за рахунок майна фізичної особи оподатковується за правилами оподаткування доходів від продажу (обміну) цього майна.

Враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України неявка в судове засідання відповідача субєкта владних повноважень, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду справи без повідомлення причин неявки, не є перешкодою для судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 36326830.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача, за її наслідками складено акт від 04.08.2010 року №6982/2307/36326830.

Згідно із вказаним актом, встановлено, зокрема, порушення п. п. 1.2, 1.15 ст. 1, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону №889, заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 4537,50 грн. На підставі даного акту, згідно із пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) податковим органом визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 18063,96 грн. (6021,32 грн. - основний платіж, 12042,64 грн. - штрафні санкції) у податковому повідомленні-рішенні від 31.05.2010 року №0004021701/0.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2010 року №0004021701/1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 13616,79 грн., у тому числі за основним платежем - 4538,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9077,86 грн.

Висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, в часині, що оскаржується в адміністративному позові, стосуються наступних обставин, встановлених під час перевірки.

За даними акту перевірки, засновником ОСОБА_1 частина статутного фонду підприємства була сформована основними засобами загальною вартістю 30250,00 грн. (акт приймання-передачі від 02.02.2009 року).

Застосовуючи до вказаних правовідносин положення Цивільного кодексу України щодо договорів міни і правила оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна (ст. 12 Закону №889), податковий орган дійшов висновку, що у даному випадку позивачу, як податковому агенту, слід було утримати податок з доходів фізичних осіб і перерахувати його до бюджету.

Оцінюючи вказані висновки відповідача суд керується такими приписами Закону №889.

Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону №889 дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону №889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення.

Відповідно до пп. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону №889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна встановлений ст. 12 Закону №889.

Пунктом 12.1 цієї статті передбачено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Разом із тим, суд вважає помилковим висновок за актом перевірки про те, що функції податкового агенту у даному випадку покладаються на позивача, з огляду на наступне.

Статтею 12 Закону №889 встановлені загальні правила оподаткування операцій з продажу рухомого майна.

Порядок оподаткування операцій з інвестиційними активами у свою чергу врегульовано пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 і п. 9.6 ст. 9 цього Закону, які по відношенню до ст. 12 є спеціальними нормами законодавства.

Так, згідно із пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Пунктом 9.6 ст. 9 Закону №889 встановлено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами (під якими розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу) ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (пп. 9.6.1).

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

При цьому придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента (пп. 9.6.2).

Таким чином, законодавець однозначно визначив, що операції з внесення майна до статутного фонду підприємства у розумінні Закону №889 є операцією з придбання інвестиційного активу.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення. (п. 9.6.6).

Таким чином, оподаткуванню підлягає лише кінцевий фінансовий результат, отриманий від операцій з інвестиційними активами, а не сама операція з передачі рухомого майна до статутного фонду підприємства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню саме положення пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 і п. 9.6 ст. 9 Закону №889, які є спеціальними по відношенню до ст. 12 вказаного Закону.

Згідно із пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи, що застосування штрафних санкцій на суму 9075,00 грн. податковий орган пов'язує із хибним висновком про заниження позивачем суми податкового зобов'язання на 4537,50 грн., суд зазначає про відсутність передбачених законом підстав для застосування таких санкцій.

Решта донарахованої у спірному податковому повідомленні-рішенні суми податку стосується виявленого податковим органом порушення щодо не утримання податку з доходів фізичних осіб на суму 1,43 грн., з доходу, виплаченого приватному нотаріусу ОСОБА_2. Донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 1,43 грн. і застосування фінансових санкцій на суму 2,86 грн. позивачем не оскаржується.

За таких обставин, вимога про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 13612,50 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 18.10.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.10.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 06.08.2010 року №0004021701/1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Бегемот-2009" (ідентифікаційний код 36326830) суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 13612,50 грн., у тому числі за основним платежем - 4537,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9075,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бегемот-2009" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.