Постанова № 117420449, 28.02.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа №: 302/1593/23 Провадження № 3/302/24/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2024 рокусмт. Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Белла В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серія ААД № 341214 від 21.08.2023 року), який надійшов з Відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Хуст, Хустського району, Закарпатської області, не працюючого, одруженого, зі слів на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб. тел: НОМЕР_2 ,

за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

21.08.2023 року о 16 годині 30 хвилин, рухаючись по вул.Центральній в с.Негоровець, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючими ознаками якого є: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП не визнав, проти фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, заперечує та в судовому засіданні пояснив, що станом на час подій 21.08.2023 року він працював водієм-експедитором у ПП « ОСОБА_3 » та у той день по торгових точках розвозив товар. Він керував транспортним засобом марки «Фольксваген» держномер НОМЕР_3 та коли їхав в селі Негровець, побачив у дзеркало заднього виду службовий автомобіль патрульної поліції, на якому були увімкнуті проблискові маячки, після чого він зупинився. Коли до нього підійшов працівник поліції, повідомив, що причиною зупинки було керування автомобілем з непристебнутим ременем безпеки. В подальшому працівник поліції озвучив, що в нього є ознаки алкогольного сп`яніння, на що він сказав, що не вживав алкогольні напої. Йому було запропоновано проїхати до лікарні для проходження медичного огляду на стан сп`яніння, на що він відмовився, оскільки не мав часу та був згідний пройти тестування на місці зупинки. Однак, незважаючи на це, працівник поліції відносно нього все таки склав протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП. Від керування автомобіля його не відсторонювали, він сів в автомобіль «Фольксваген» та поїхав далі. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП та просить провадження у справі закрити.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Белла В. М. в судовому засіданні зауважив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції грубо порушені вимоги законодавства, оскільки ними не були дотримані вимоги ст.266 КУпАП. Обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, у матеріалах справи відсутні належні докази вчинення його підзахисним інкримінованого правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, кваліфікуюча ознака «повторність» у протоколі не зазначена. Та такої ознаки в діях ОСОБА_1 і бути не може, оскільки станом на 21.08.2023 року сплив річний строк після подій попереднього правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилаючись на наведені у поданому ним клопотанні обставини, захисник просить закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши в судовому засіданні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Белла В.М. та, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення за кваліфікуючими ознаками статті 130 КУпАП, вина ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження у досліджених судом наступних доказах:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 341214 від 21.08.2023 року, складеним о 17 годині 00 хвилин 21 серпня 2023 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області сержантом поліції Кут М.Ю., згідно якого ОСОБА_1 о 18 годині 19 хвилин 12.03.2023 року, рухаючись в с Негровець, по вул.Центральній, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (а.с.15);

- направленням поліцейського СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Кут М.Ю. від 21.08.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 направляється до медичного закладу КНП ЛПП «Міжгірська районна лікарня» на визначення ступеню алкогольного сп`яніння (а.с.17);

- довідкою інспектора ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Кинч А. за вих. № 1507/106/28-2-2023 від 22.08.2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має посвідчення водія серії НОМЕР_4 (а.с.20);

- носієм інформації у виді DVD-R диску, який відтворений в судовому засіданні за участю учасників судового розгляду, зокрема: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Белла В.М., та на відеозапису, який складається з 4-х файлів, відображено події, які мали місце у денний час доби 21.08.2023 року за участю водія транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 , який спілкується з працівником поліції з приводу складання відносно нього протоколу, при цьому висловлює неодноразові благання та умовляння працівника поліції не складати протокол, будучи обізнаним про яке саме правопорушення йде мова, що доводилося до його відома працівником поліції та повідомлялося про наявні ознаки алкогольного сп`яніння. Та на неодноразові пропозиції працівника поліції пройти медичний огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. (а.с.22).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_1 , надані ним в судовому засіданні 28.02.2024 року, спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами, які є послідовними, взаємопов`язаними та такими, що не суперечать одне одному.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи,які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначені ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пункт 1 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (в редакції станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) (далі за змістом Інструкція) встановлює, що ця Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп"яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (зі змінами).

Відповідно до п.7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Частина 4 ст.266 КУпАП передбачає огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до статті 266 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та діє зі змінами та доповненнями на даний час.

Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно п.п.2,3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп`яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану.

Отже, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та вважає, що судом застосовані всі заходи, передбачені законодавством, для забезпечення доказів у справі, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до приписів п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відтвореним в судовому засіданні відеозаписом зафіксовано, як водій ОСОБА_1 висловлюється на неодноразові пропозиції працівників поліції, що не бажає їхати до медичного закладу для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, що на думку суду, є порушенням вимог п.2.5 ПДР України.

Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а посилання захисника на порушення такого порядку є безпідставними.

Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання.

Суд враховує, що ОСОБА_1 , як повнолітня, дієздатна особа, не міг не усвідомлювати обов`язковість вимог працівників поліції, зокрема вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, які ґрунтуються на приписах пункту 2.5. Правил дорожнього руху України. Вказані Правила є обов`язковими для ОСОБА_1 і він, як учасник дорожнього руху, повинен бути з ними ознайомлений.

Під час розгляду справи судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський Кут М.Ю. був упереджений при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . При цьому суд зазначає, що будь-яких зауважень до протоколу від ОСОБА_1 під час його складання не надходило.

При цьому суд наголошує, що вказаним поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №341214 від 12.03.2023 року складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, сам факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП України.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки такий огляд йому працівники поліції не пропонували, є надуманими, оскільки суперечать відтвореному в судовому засіданні відеозапису, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 після неодноразових пропозицій працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, відмовився, що і зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 341214 від 21.08.2023 року.

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тим більше, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху, та є окремим (самостійним) складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та ретельно дослідженими у справі доказами.

При цьому доводи сторони захисту щодо порушення поліцейським чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 за фактом відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за відсутністю двох свідків, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

За змістом частин 1-3 статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами та щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, який проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Суд зазначає, що 16.02.2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №2695, яким редакція ч.2 ст.266 КУпАП змінена наступним чином: «Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

На думку суду, словосполучення в законі «Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння….» охоплює повністю процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, тобто як фіксацію огляду так і фіксацію процедури відмови водія від огляду.

Тож, після набуття законом чинності, працівникам поліції дозволяється проводити огляд на стан сп`яніння без свідків. При цьому, доказами має бути відеофіксація огляду. Обов`язок присутності свідків виникає лише у разі, якщо працівник поліції не має відеореєстратора чи іншого технічного засобу відеозапису.

Слід також зазначити, що Закон, яким є КУпАП, має вищу юридичну силу ніж Інструкція № 1452/735 і в яку ще не внесені зміни в зв`язку з внесенням змін до ст.266 КУпАП. При цьому, положення Інструкції №1452/735 наразі суперечать положенням ст.266 КУаАП, а отже і не підлягають застосуванню в цій частині.

Інструкція № 1452/735 була розроблена з метою впровадження та конкретизації дій працівників поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння, тобто тих, які були в ст.266 КУпАП до внесення змін.

На думку суду, наразі положення ст.266 КУпАП є достатньо чіткими, та не потребують додаткового закріплення в Інструкції для застосування, оскільки порядок використання нагрудних засобів фіксації працівників поліції є діючим та не скасованим.

При цьому, факт відмови ОСОБА_1 підтверджується дослідженим у повному обсязі в ході судового розгляду даної справи відеозаписом подій 21.08.2023 року, відповідно до якого вбачається, що працівники поліції підставно зупинивши транспортний засіб «Фольксваген» держномер НОМЕР_3 , запропонували водію ОСОБА_1 пройти медичний огляд у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я, та на вказану пропозицію працівників поліції, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції, у тому числі таких, що пов`язані з порушенням порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ОСОБА_1 лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати як спосіб захисту останнього.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи сторони захисту в цій частині суд також відхиляє.

З встановлених в ході судового розгляду обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу марки «Фольксваген» відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, відповідно до оформленого поліцейським направлення.

При цьому, суд враховує, що згідно п.1.2. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: поведінку, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, порушення мови, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія транспортного засобу ОСОБА_1 , що безпосередньо вбачається з відтвореного в судовому засіданні відеозапису за подіями, які мали місце 21.08.2023 року.

Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням ним вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху. Тому, цей протокол приймається судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Незважаючи на обрану ОСОБА_1 захисну позицію, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, відео фіксацією подій, які мали місце 21.08.2023 року та які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість поліцейського Кут М.Ю. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД 341214 від 21.08.2023 року, судом не встановлено.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.06.2022 року, яка набрала чинності 19.10.2022 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП за подіями 31.03.2022 року та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с.10-11).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 341214 від 21.08.2023 року, ОСОБА_1 інкриміноване правопорушення, дата вчинення якого - 21.08.2023 року.

Отже, за таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 працівником поліції помилково було кваліфіковано за частиною 2 статті 130 КУпАП.

Суд зазначає, що частина 2 статті 130 КУпАП не передбачає самостійної кваліфікації правопорушення, а визначає лише додаткову, обтяжуючу відповідальність обставину, кваліфікацію правопорушення - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, частина 2 статті 130 КУпАП не існує самостійно без частини 1 статті 130 КУпАП і визначальним для встановлення ознак правопорушення є наявність кваліфікуючих ознак правопорушення, зазначених в останній.

Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_1 за частиною 2 статті 130 КУпАП, як вчинення правопорушення особою, яка повторно протягом року вчинила будь-яке з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, є неправильною, оскільки правопорушення, за яке останнього було притягнуто до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП мало місце 31.03.2022 року, тоді як інкриміноване правопорушення вчинено ОСОБА_1 - 21.08.2023 року, а отже відсутня така кваліфікуюча ознака за частиною 2 статті 130 КУпАП, як повторність.

Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норму, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суддя вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінально-процесуальному законодавстві.

За таких обставин, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з частини 2 статті 130 КУпАП на частину 1 статті 130 КУпАП, що не порушує права притягуваного, не погіршує його становище та не змінює обставин правопорушення зафіксованих протоколом.

Та за загальними правилами накладення стягнення за адміністративні правопорушення, викладені в ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу положень ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення правопорушення, його суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечне, грубе адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при цьому у вечірній час доби, та дане правопорушення відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності. Разом з тим, ОСОБА_1 на теперішній час офіційно не працевлаштований, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, стійкі соціальні зв`язки відсутні: ОСОБА_1 одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, непрацездатні особи на його утриманні не знаходяться, при цьому на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра ОСОБА_1 не перебуває, та враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , його молодий вік, а також матеріальний та сімейний стан, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що безпосередньо передбачено санкцією ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено

Керуючись ст. ст. 13, 31, 33, 40-1, 130 ч.1, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддіти ОСОБА_2 адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі - 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Адміністративний штраф сплачувати: Отримувач - ГУК у Закарпатській області/Закарпатська обл. 21081300, код ЄДРПОУ - 37975895, рахунок - UA538999980313030149000007001, Банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 21081300.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області: Ю.В. СИДОРЕНКО