Постанова № 11741442, 02.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2010 р. Справа № 2-а-1502/09/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Сущенко А.С.

за участю представника позивача Кузаєва Олександра Миколайовича та представників відповідача Сіренко Ірини Сергіївни, Гуркової Олени Григорівни, Сериненко Сергія Анатолійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. по справі№2-а-1502/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" <Список ><Текст >

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання висновків перевірки неправомрними, про визнання чинним договору, про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

02.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафта” звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської міжрайонної податкової інспекції Сумської області, в якому з урахуванням уточнень просило:

- визнати висновки Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, викладені в акті позапланової перевірки № 116/2300/30084081 від 06 лютого 2009 року, щодо укладення нікчемних угод ТОВ “НАФТА” з ТОВ “Фенстер Омега” і ТОВ “Любомир-1”, визнати договір поставки нафтопродуктів № 0108/07/07 від 01.08.07 р. та договір маркетингових послуг від 02.07.07 р., що укладені ТОВ “Нафта” з ТОВ “Любомир-1” безпідставними, а донарахування неправомірними.

- визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000012330/0 від 19.02.09 та № 0000022330/0 від 19.02.09р., та податкові повідомлення рішення №0000012330/1 від 24.03.2009 року та № 0000022330/1 від 24.03.2009 року.

- визнати підпункт 1 та підпункт 2 пункту 4 висновку Шосткинської МДПІ, викладених в Акті планової перевірки № 257/2300/30084081 від 13.03.2009р. щодо твердження про укладення нікчемної угоди ТОВ “Нафта” з ТОВ “Любомир-1”є безпідставним, а донарахування -неправомірним.

- визнати податкове повідомлення-рішення № 0000032330/0 від 26.03.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 3799263 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3219856 грн., а всього в розмірі 7019119 грн., нечинним, як прийняте з порушенням норм законодавства України;

- визнати податкове повідомлення-рішення № 0000042330/0 від 26.03.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість товарів (робіт, послуг) в розмірі 3 067 608 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 533 804 грн., а всього в розмірі 4 601 412грн., нечинним, як прийняте з порушенням норм законодавства України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта” про визнання висновків перевірки неправомірними, про визнання чинним договору, про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної податкової інспекції Сумської області:

№ 0000012330/0 від 19 лютого 2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 22991592 (двадцять два мільйони девятсот девяносто одна тисяча пятсот девяносто дві) грн., із них 11495796 грн. основний платіж та 11495796 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000022330/0 від 19 лютого 2009 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 12243432 (дванадцять мільйонів двісті сорок три тисячі чотириста тридцять дві) грн., із них 8162288 грн. основний платіж та 4081144 грн. штрафні (фінансові санкції);

№ 0000032330/0 від 26 березня 2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 7019119 ( сім мільйонів девятнадцять тисяч сто девятнадцять ) грн., із них 3799 263 грн. основний платіж та 3219 856 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000042330/0 від 26 березня 2009 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 4601 412 ( чотири мільйони шістсот одна тисяча чотириста дванадцять) грн., із них 3067 608 грн. основний платіж та 1533 804 грн. штрафні (фінансові санкції).

В задоволенні інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТА” до Шосткинської міжрайонної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, про визнання чинним договору відмовлено за їх необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року по справі № 2-а-1502/09/1870, та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми чинного законодавства, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.5.1, п.п. 5.2 1, п. 5.2. п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також ч.1,5 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції щодо частини задоволених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в акті позапланової виїзної перевірки ТОВ “Нафта” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ “Фенстер - Омега” та ТОВ “Любомир 1” за період з 01.10.2005 року по 31.12.2007 року Шосткинською МДПІ Сумської області було зроблено висновок про нікчемність договору поставки нафтопродуктів № 0108/07/07 від 01.08.07 р., договору маркетингових послуг від 02.07.07 р., що укладені ТОВ “Нафта” з ТОВ “Любомир - 1”, а також правочинів укладених ТОВ “Нафта” з ТОВ “Фенстер Омега” поставки нафтопродуктів від 04.01.07 р. та договір посередницьких послуг № 7 від 17.01.2007 р., в акті перевірки № 257/2300/30084081 “Про результати планової виїзної перевірки ТОВ “Нафта” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. зроблено безпідставний висновок про нікчемність договору поставки нафтопродуктів від 04.01.08 р. та договору посередницьких послуг № 7 від 17.01.2008 р.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що із копії акту про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Нафта” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ “Фенстер - Омега” за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2007 р. (а.с. 9-70 т. 1) вбачається, що паливно-мастильні матеріали оприбутковувалися ТОВ “Нафта” згідно видаткових накладних та податкових накладних на придбані товари.

В акті № 257/2300/30084081 від 13.03.2009 р. про результати планової виїзної перевірки ТОВ “Нафта” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. (а.с. 7-53) зазначено, що паливно-мастильні матеріали оприбутковувалися ТОВ “Нафта” згідно видаткових накладних та податкових накладних на придбані товари.

Із копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи слідчого з особливо важливих справ податкової міліції Державної податкової адміністрації в Сумській області від 15.06.09 р. вбачається, що проведеним досудовим слідством по кримінальній справі, порушеній за ознаками злочинів передбачених ст. 358 ч.2 і ч.3 КК України встановлено відсутність фактів ухилення від сплати податків службових осіб ТОВ “Нафта” при здійсненні фінансово-господарської діяльності з придбання у ТОВ “Фенстер Омега” та ТОВ “Любомир-1” паливно-мастильних та маркетингових послуг, а згідно копії постанови про закриття кримінальної справи цього ж слідчого від 14.10.2009 р., кримінальна справа за фактами підроблення та використання завідомо підроблених документів від імені ТОВ “Фенстер Омега” і ТОВ “Любомир-1” за ознаками злочинів, передбачених ст. 358 ч.2 і ч.3 КК України, а також службового підроблення службовими особами ТОВ “Нафта” за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч.2 КК України, закрита за відсутністю складу злочинів.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з приписів частин 4, 5 ст. 11 КАСУ суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 70 КАС України передбачено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи для встановлення обставин справи повинен вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення.

Проте, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не належним чином зясовано обставини, які є предметом доказування у даній справі і мають значення для вирішення справи по суті.

При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено у ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно умовам договору й вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно звичаям ділового обороту або інших вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, зобов'язання продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар повинен бути переданий покупцеві по місцезнаходженню товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем своїх зобов'язань по передачі товару.

Як вбачається з акту перевірки, між позивачем та ТОВ „Фенстер Омега" було укладено договір поставки нафтопродуктів від 04 січня 2007 року без номера, договір № 7 від 17 січня 2007 року про надання посередницьких послуг.

В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, зберігання нафтопродуктів. ТОВ "Нафта" не надано специфікації на придбаний товар в ТОВ "Фенстер Омега" та сертифікати відповідності цього товару, як це передбачено ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" та Інструкцією "Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України".

Між ТОВ "Нафта" та ТОВ "Любомир - 1" також було укладено договір. За договором № 02 від 04.01.2008 р. ТОВ "Нафта" придбало та отримало від ТОВ "Любомир - 1" паливно-мастильні матеріали на загальну суму 18 236 463 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість на суму 3 039 410 грн. 58 коп. За даними операціями ТОВ "Нафта" було включено до складу валових витрат на придбання бензину та дизельного палива від ТОВ "Любомир - 1". Протягом січня-червня 2008 р. ТОВ "Нафта" шляхом проведення банківських розрахунків сплатило ТОВ "Любомир - 1" грошові кошти в загальній сумі 15 864 463 грн. 50 коп., а в серпні 2008 р. проведені розрахунки із застосуванням вексельної форми оплати в сумі 2 721 524 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України “Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні” на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортні накладні (або інші документи, що підтверджують транспортування товарів) на отримання паливно-мастильних матеріалів, паспорти або сертифікати заводу-виробника на паливно-мастильні матеріали, документи складського обліку на перевірку не надавались.

Однак, дані факти, які полягали в основі заперечень проти позовних вимог, судом першої інстанції не встановлювались та докази на підтвердження зазначених фактів витребувано не було.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, серед іншого, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи предмет доказування у даній справі, тобто обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення проти них, і мають значення для вирішення справи Харківським апеляційним адміністративним судом витребувано докази із власної ініціативи на підтвердження реальності вчинених операцій, а саме доказів: на підтвердження транспортування товару, зберігання товару, сертифікати якості товару та інші.

Однак, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції докази реальності вчинених господарських операцій надані не були.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що договори укладені між ТОВ "Нафта" та контрагентами ТОВ "Любомир - 1", ТОВ "Фенстер Омега" не спричиняють реального наслання правових наслідків. Вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, шляхом одержання необґрунтованої податкової вигоди, за рахунок формування податкового кредиту на підставі нікчемних угод.

Крім того, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у позивача податкових накладних виданих контрагентами, є достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”:

- п.5.1 ст. 5 „Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності";

- п.п.5.2.1 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг);

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку".

Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037.

У відповідності до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенстер Омега” зареєстровано Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 09 листопада 2004 року.

Засновниками підприємства є ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_6 (АДРЕСА_2). Керівником підприємства є ОСОБА_5.

Однак, ТОВ “Фенстер Омега” за місцезнаходженням не знаходиться.

Відповідно інформації, наданої Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва від 24.01.2007 року № 932/7/23-1011, від 22.03.2008 року № 1482/7/26-151. від 28.01.2009 року № 2187/7/23-0910 засновники підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали свої пояснення відносно того, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мають та зареєструвались за винагороду. Також, вищезазначені особи пояснили, що жодних документів податкової звітності та фінансово-господарських документів, не підписували.

ТОВ "Любомир - 1" зареєстровано Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 26.04.2007 p., однак згідно інформації ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 12.03.08 р. особа, що зазначена директором ТОВ "Любомир - 1" ніякого відношення до діяльності підприємства не має. Особа, яка вказана засновником цього підприємства, як зазначає ДПІ, також не має ніякого відношення до його діяльності.

Згідно даних податкової звітності ТОВ "Любомир - 1 " декларувало податкові зобов'язання з ПДВ в меншій сумі ніж сума податкових зобов'язань у виданих ТОВ "Нафта" податкових накладних.

На видаткових накладних, на податкових накладних ТОВ "Любомир-1" значиться підпис особи, яка заперечує свою причетність до діяльності цього підприємства.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" обов'язковим реквізитом первинного документу є особистий підпис особи, яка його склала.

З урахуванням системного аналізу зазначених норм, колегія суддів зауважує, що оскільки податкова накладна є звітним документом, який посвідчує факт купівлі, продажу товарів (робіт, послуг), виконання робіт тощо, всі складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) особою.

При цьому, судом першої інстанції не надано належної оцінки вищезазначеним фактам, викладеним в запереченнях відповідача.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на встановлення факту реальності угод, з посиланням на постанову слідчого з особливо важливих справ податкової міліції Державної податкової адміністрації в Сумській області від 15.06.09 р. про відмову в порушенні кримінальної справи (том 2, а.с. 79-80), оскільки дана постанова обґрунтована лише тією обставиною, що рішення податкового органу про донарахування податків не набрало законної сили, і не містить інформації щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення податкового органу є законним та обґрунтованим.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

Отже, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, з прийняттям нової постанови про відмову позивачу щодо даних позовних вимог та залишення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції в силі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1, 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. по справі№2-а-1502/09/1870 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь Шосткинської міжрайонної податкової інспекції Сумської області № 0000012330/0 від 19 лютого 2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 22991592 (двадцять два мільйони девятсот девяносто одна тисяча пятсот девяносто дві) грн., із них 11495796 грн. основний платіж та 11495796 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000022330/0 від 19 лютого 2009 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 12243432 (дванадцять мільйонів двісті сорок три тисячі чотириста тридцять дві) грн., із них 8162288 грн. основний платіж та 4081144 грн. штрафні (фінансові санкції);

№ 0000032330/0 від 26 березня 2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 7019119 ( сім мільйонів девятнадцять тисяч сто девятнадцять ) грн., із них 3799 263 грн. основний платіж та 3219 856 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000042330/0 від 26 березня 2009 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 4601 412 ( чотири мільйони шістсот одна тисяча чотириста дванадцять) грн., із них 3067 608 грн. основний платіж та 1533 804 грн. штрафні (фінансові санкції) відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Дюкарєва С.В. Судді< підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Катунов В.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 07.07.2010 р.