Постанова № 11740149, 28.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2010 р. № 2а-5882/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника позивача Сольвара О.М.

представника відповідача Зджанської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області до Комунального підприємства Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заборгованості,-

встановив:

Державна податкова інспекція в Сокальському районі Львівської області (далі ДПІ у Сокальському районі Львівської області) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, в якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог) прийняти рішення про примусове стягнення на користь бюджету активів відповідача, комунального підприємства Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, у сумі 872097, 46 грн. в рахунок погашення його податкового боргу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги зсилається на ті обставини, що у відповідача існує заборгованість по сплаті податку на додану вартість в розмірі 872097, 46 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих сум ПДВ за період з грудня 2008 року по лютий 2010 року, в розмірі 612988, 00 грн.; сум визначених ДПІ у Сокалькому районі Львівської області на загальну суму 201062,67 грн. та залишок несплаченої пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, в сумі 58046, 79 грн. Вищевказана заборгованість на час звернення до суду у добровільному порядку не сплачена, а всі заходи вжиті позивачем щодо її стягнення результатів не дали.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві та уточненнях до позовної заяви, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила повністю, подала письмові заперечення. Додатково пояснила, що відповідачем в міру надходження коштів, частково погашається заборгованість, крім цього додала, що МКП «Сокальводоканал»не є власником майна, майно передано йому в оперативне управління. Власником майна є територіальна громада міста. Вважає, що примусове стягнення активів комунального підприємства, які входять до цілісного майнового комплексу платника податків, що не підлягає приватизації, та знаходиться поза процедурою банкрутства законом не передбачено; підприємство виконує відповідний графік погашення податкового боргу перед бюджетом, а тому у позивача немає достатніх підстав заявляти вимоги щодо примусового стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на таке.

Відповідач, Комунальне підприємство Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності юридична особа Сокальською райдержадміністрацією 28 жовтня 2003 року, ідентифікаційний код 20845840. Даний факт підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи.

Відповідно до п.1.3 розділу 1. Загальні положення статуту Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, «Підприємство»належить до комунальної власності Сокальської міської ради Львівської обл., від імені якої функції управління здійснює Сокальська міська рада Львівської області. У п.2.1. розділі 2. Мета і предмет діяльності вищезазначеного статуту вказано, що «Підприємство»створено для експлуатації свердловин методом родовищ прісних підземних вод, забезпечує потреби м. Сокаль у водопостачанні, надає послуги населенню та іншим споживачам.

Позивач зсилається на те, що у відповідача існує податковий борг, який виник станом на 25.02.2010 року по податку на додану вартість на загальну суму 872097, 46 грн., а саме:

- податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою самостійно нарахованих податкових зобов'язань згідно податкових декларацій з ПДВ становить 612988, 00 грн., в тому числі по деклараціях:

- 33598, 00 грн. податкова декларація з ПДВ за грудень 2008 року №40010 від 20.01.2009 року;

- 41401,00 грн. - податкова декларація з ПДВ за січень 2009 року №4422 від 19.02.2009 року;

- 46150,00 грн. податкова декларація з ПДВ за лютий 2009 року №6066 від 19.03.2009 року;

- 44490,00 грн. податкова декларація з ПДВ за березень 2009 року №9381 від 16.04.2009 року;

- 43502,00 грн. податкова декларація з ПДВ за квітень 2009 року №13332 від 19.05.2009 року;

- 245,00 грн. уточнюючий розрахунок з ПДВ за травень 2009 року з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року № 13119 від 15.05.2009 року;

- 43963,00 грн. податкова декларація з ПДВ за червень 2009 року №9000420702 від 17.07.2009 року;

- 46843,00 грн. податкова декларація з ПДВ за липень 2009 року №9000859030 від 18.08.2009 року;

- 47852,00 грн. податкова декларація з ПДВ за серпень 2009 року №9001138114 від 18.09.2009 року;

- 60654,00 грн. податкова декларація з ПДВ за вересень 2009 року №9001441012 від 19.10.2009 року;

- 39767,00 грн. податкова декларація з ПДВ за жовтень 2009 року №9001917980 від 18.11.2009 року;

- 57146,00 грн. податкова декларація з ПДВ за листопад 2009 року №9002352300 від 21.12.2009 року;

- 63806,00 грн. податкова декларація з ПДВ за грудень 2009 року №9002721451 від 20.01.2010 року;

-податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань

нарахованих контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень з ПДВ, становить 201062, 67 грн., в тому числі:

- 4181,94 грн. податкове повідомлення-рішення № 006641530/3 від 20.03.2006 року;

- 30563, 18 грн. податкове повідомлення-рішення № 0006671530/3 від 20.03.2006 року;

- 156489,17 грн. податкове повідомлення-рішення № 0006651530/3 від 20.03.2006 року;

- 6347,32 грн. податкове повідомлення-рішення № 0008632301/0 від 14.09.2009 року;

- 3481,06 грн. частина податкового повідомлення-рішення № 001069150/0 від 16.11.2009 року;

-залишок несплаченої пені за несвоєчасну сплату податкових зобовязань становить

58046, 79 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме копій платіжних доручень, відповідачем, в період часу з грудня 2008 року по лютий 2010 року частково погашено податковий борг на загальну суму 360795,32 грн., що й не оспорюється сторонами.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а завданням органів державної податкової служби, серед інших, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Згідно п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі Закон №2181) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду .

Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За визначенням п. 1.6 ст. 1 Закону №2181 примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Таким чином, судовий порядок звернення стягнення на активи платника податків поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу є попередньо не узгодженою.

В даному випадку сума заборгованості є узгодженою. Узгодженість податкових зобов`язань підтверджується матеріалами справи.

За змістом п. 3.1.1 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду.

Відповідно з п.1.7 ст. 1 вказаного Закону активи платника податку - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відтак , Закон №2181 не повязує обовязок сплати підприємством податкового боргу з його організаційно-правовою формою.

Разом з тим, ст. 11 Закону №2181 встановлений спеціальній порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.

Зокрема п.11.1 передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Крім того, оскільки Підприємство не підлягає приватизації у порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного майна»(ст.5 Закону), то правилами п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого підприємства, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності. У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:

надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків;

реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;

ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;

оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

В матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем вимог ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того, в будь-якому випадку норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містять приписів щодо можливості звернення стягнення на активи комунальних підприємств за рішенням суду.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Враховуючи наведене, позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням норм ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до я. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30.09.2010 року.

Суддя Мричко Н.І.