Рішення № 117400803, 06.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2024Справа № 910/14399/23

За позовом Акціонерного товариства "Укрпошта";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП";

про стягнення 1 962 319,17 грн, -

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Куць О.В., адвокат, довіреність № 260723-02/Р-121 від 26.07.2023;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" 1 962 319,17 грн, з яких: 1 201 419,90 грн сплаченого позивачем авансу, 480 567,96 грн пені за невиконання зобов`язань за договором, 280 331,31 грн штрафу за невиконання зобов`язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 10-174 від 17.02.2023, укладеного за результатами проведення відкритих торгів на закупівлю робіт за ДК 021:2015 45330000-9 Водопровідні та санітарно-технічні роботи. Капітальний ремонт у частині поліпшення експлуатаційних показників будівлі за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с/рада Геронимівська, урочище "Щедре", буд. 1 (м. Черкаси, вул. Руставі, 27), шляхом організації системи опалення, ідентифікатор закупівлі UA-2023-01-18-014807-а.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14399/23, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 17.10.2023.

Вказана ухвала суду направлялася на адресу сторін, яка була ними отримана, що підтверджується рекомендованими повідомленнями поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14399/23 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 06.02.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 06.02.2024 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 18.09.2023, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

06.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "Укрпошта", в особі Черкаської дирекції (далі також - замовник, АТ "Укрпошта", позивач), проводилися відкриті торги на закупівлю робіт за ДК 021:2015 45330000-9 Водопровідні та санітарно-технічні роботи. Капітальний ремонт у частині поліпшення експлуатаційних показників будівлі за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с/рада Геронимівська, урочище "Щедре", буд. 1 (м. Черкаси вул. Руставі, 27), шляхом організації системи опалення, ідентифікатор закупівлі UA-2023-01-18-014807-а, (далі - закупівля).

Переможцем вказаної закупівлі стало Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" (далі - підрядник, ТОВ "ДРБ ГРУП", відповідач), з яким АТ "Укрпошта" 17.02.2023 уклало договір № 10-174 (далі - договір), відповідно до положень п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених договором, відповідно до кошторисної документації, в межах договірної ціни, складеної у відповідності до вимог постанови з визначення вартості будівництва, затвердженої Наказом від 01.11.2021 року № 281 Міністерства розвитку громад та територій України "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві", в обумовлений договором строк, використовуючи власні матеріали та обладнання, виконати на свій ризик: капітальний ремонт у частині поліпшення експлуатаційних показників будівлі (додаток 1 до договору), за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с/рада Геронимівська, урочище "Щедре", будинок 1 (м. Черкаси, вул. Руставі, 27), шляхом організації системи опалення (далі - Роботи), а АТ "Укрпошта", як замовник прийняти та оплатити такі роботи на умовах цього договору.

За умовами п. 3.1. договору, ціна договору (загальна ціна робіт) за даним договором визначена та затверджена відповідно до протоколу узгодження ціни (додаток №1 до договору) та кошторисної документації, в тому з включенням договірної ціни, зведеного кошторису, відомості ресурсів, локального кошторису та дефектного акту (додаток №2 до договору), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.2. договору, договірна ціна є твердою і складає: 4 004 733,00 грн в тому числі ПДВ: 667 455,50 грн.

Як передбачено п. 4.1.1. договору, замовник здійснює оплату:

(4.1.1.1.) аванс в розмірі 30% (тридцять відсотків) загальної вартості ціни договору (п. 3.2 цього договору) на підставі наданого рахунку-фактури підрядника, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання договору;

(4.1.1.2.) остаточний розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 на підставі рахунку-фактури підрядника, але не раніше дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних

У п. 5.1. договору сторони погодили, що підрядник розпочинає виконання робіт протягом 3 (трьох) робочих днів після зарахування коштів на його розрахунковий рахунок.

Як визначено п. 5.2. договору, термін виконання робіт становить 65 календарних днів після внесення замовником авансу, при цьому дотримуючись графіку календарних робіт (додаток №3 до договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, здача-приймання виконаних робіт оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками обох сторін акту виконаних робіт форми КБ-2в (далі - акт КБ-2в) та довідки форми КБ-3 (далі - довідка КБ-3).

Сторони у п. 5.4. договору визначили, що датою закінчення робіт є дата підписання обома сторонами документів передбачених п. 5.3. договору.

Згідно з п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.05.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором в частині розрахунків.

Позивач вказує, що відповідач, в супереч умовам договору, у строк не пізніше 10.05.2023 роботи не виконав, більш того підрядником роботи не були розпочаті.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору № 10-174 від 17.02.2023 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач, на виконання умов п. 4.1.1. договору перерахував на користь відповідача аванс у розмірі 1 201 419,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 207711 від 06.03.2023.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи положення п. 5.2. договору, відповідач мав виконати роботи у строк не пізніше 10.05.2023.

Однак відповідач у вказаний строк роботи не виконав, більше того, навіть не приступив до їх виконання.

Внаслідок недотримання підрядником календарного графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору), на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 111.023.007-206-23 від 29.03.2023, в якій зверталась увага на недотримання підрядником вищезазначеного графіку виконання робіт та вимагалось від відповідача негайно розпочати виконання робіт і закінчити їх в строки, обумовлені договором.

У відповідь на вказану претензію, відповідач відповів листом № 13/04-23Д від 13.04.2023, в якому підрядник підтверджує належне виконання замовником зобов`язань з внесення авансу 06.03.2023 та ставить питання про продовження строку виконання зобов`язань за договором до 09.06.2023, мотивуючи наявністю форс-мажорної обставини - воєнним станом, зумовленого військовою збройною агресією Російської Федерації, внаслідок чого поставка сировини, матеріалів та комплектуючих від постачальників затримується, з незалежних від ТОВ "ДРБ ГРУП" обставин.

Крім цього відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У відповідь на вказаний лист, позивач, листом № 111.023.007.-286-23 від 19.04.2023 у задоволенні вищенаведеного звернення підряднику відмовлено.

При цьому суд вказує, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Разом з тим суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 922/999/22.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що сторони цього договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, страйки, епідемія, епізоотія, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього договору.

Згідно з п. 10.2. договору, сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна письмово повідомити іншій стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору. Зазначене повідомлення: повинно бути підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати чи документами інших компетентних органів, що уповноважені посвідчувати обставини непереборної сили відповідно до чинного законодавства України.

Однак, підчас укладання між сторонами вказаного договору військовий стан уже було оголошено, а відтак у відповідача відсутня можливість посилатися на введення в Україні військового стану.

Крім того судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення підрядником позивача про настання інших форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, підрядником не надавався ні позивачеві ні суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вказує, що підрядник, в порушення умов договору, у строк передбачений цим договором, не приступив до виконання робіт чим припустився до прострочення свого зобов`язання.

Суд вказує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17: аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Отже, через невиконання відповідачем зобов`язання, за яким передавався аванс останній підлягає поверненню позивачеві.

Окрім того ч. 1, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи наслідки закінчення строку дії договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс відпала, підрядник в даному випадку зобов`язаний повернути позивачу суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості авансового платежу за договором підряду на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки станом на 12.06.2023, включно, роботи підрядником не були виконані, при цьому, жодних документально підтверджених об`єктивних обставин, які були б належною правовою підставою для невиконання підрядником умов договору, зокрема, форс-мажорні обставини, наявність яких підтверджується в порядку, визначеному розділом 10 договору, ним не надано, тому замовник звернувся до підрядника з претензією №101.004.002.001.-5177-23 від 15.06.2023 з вимогою про: повернення сплаченого "Укрпошта" авансу за договором №10-174 від 17.02.2023 у розмірі 1 201 419,90 грн.

Проте, станом на момент розгляд справи в суді відповідач вказані грошові кошти позивачеві не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

А відтак, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов`язань щодо оплати виконаних позивачем робіт, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 1 201 419,90 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 480 567,96 грн та штраф у розмірі 280 331,31 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за договором.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 480 567,96 грн та штрафу у розмірі 280 331,31 грн підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 12, оф. 177, ідентифікаційний код 43482644) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, ідентифікаційний код 21560045) 1 201 419 (один мільйон двісті одна тисяча чотириста дев`ятнадцять) грн 90 коп. сплаченого авансу, 480 567 (чотириста вісімдесят тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн 96 коп. пені, 280 331 (двісті вісімдесят тисяч триста тридцять одна) грн 31 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 29 434 (двадцять дев`ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 79 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.03.2024.

Суддя О.В. Мандриченко