Постанова № 11739522, 09.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.09.10Справа №2а-9322/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Асєєвої Л.О., за участю представників сторін: від позивача Любарська Г.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РАУ»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної республіки Крим

про визнання рішення нецінним та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАУ» (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної республіки Крим (далі відповідач) про визнання нецінним рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної республіки Крим щодо невизнання в якості податкової звітності податкової декларації ТОВ «РАУ» з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яке доведене до підприємства листом ДПІ у м. Ялта № 10344/10 /125-2 від 2105.2010 року, зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Ялта Автономної республіки Крим визнати та підтвердити факт своєчасного подання податкової декларації ТОВ «РАУ» з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю дій податкового органу щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року документом податкової звітності, порушенням податковим органом Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, відсутністю підстав відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 на невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за квітень 2010 року податковою звітністю.

Ухвалами суду від 23.07.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 09.09.2010 року представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засіданні, яке відбувалося 09.09.2010 року, не зявився, про день та час слухання справи повідомлень належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав. Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у нього доказів. У звязку з чим, суд вважає за можливим розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Підпунктом 2.1.4 п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями поданої ним декларації як документу податкової звітності податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Повноваження податкового органу, що дозволяють не визнати податкову звітність як податкову декларацію передбачені пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями.

Враховуючи субєктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок оскарження спірної відмови державного органу для позивача чинним законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання нечинним рішення суд зобовязаний перевірити, чи прийняте рішення на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб передбаченій Конституцією та законами України, відповідно до вимог податкового законодавства України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 32542412, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 06.08.2003 року (а.с. 6), є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі податку на додану вартість.

Позивачем 19.05.2010 року засобами електронного звязку надана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року з доданками реєстраційний номер звіту 9001818973 (а.с. 17), що, відповідно до матеріалів справи, не заперечується відповідачем.

Повідомленням від 21.05.2010 року вих. №10344/10/15-2 (а.с. 9) Державна податкова інспекція в м. Ялта повідомила позивача, що декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року не визнана податковою звітністю.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «РАУ» податковою звітністю, суд враховує, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та зазначає наступне.

Згідно із п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями підставами невизнання податкової звітності податковою декларацією є: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Ці підстави є вичерпаними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.1. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями. Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4 (п. 3.2.) Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (п.3.3.).

Податкова декларація позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року вказаним вимогам не суперечить. Доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 обставин, які б дозволяли податковому органу не визнавати подані документи податковими деклараціями, відповідач у встановленому порядку не надав.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем в повідомленні взагалі не зазначені яки саме порушення відповідно до Закону №2181 допущені позивачем.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі Інструкція), затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п. 3.1 Інструкції).

Наведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто відповідач зобовязаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, неприйняття податкової декларації не ґрунтується на законі, регулюючих правовідносини, що склалися у даному випадку, та порушує права позивач, в звязку з чим є протиправною.

Відповідно до аналізу п.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 суд приходить до висновку, що невизнання податкової декларації податковою звітністю оформлюються рішенням, форма якого не передбачена Законом, тому суд вважає, що повідомлення від 21.05.2010 року вих. №10344/10/15-2 містить ознаки рішення субєкта владних повноважень, яким контролюючим органом податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «РАУ» не визнана податковою звітністю, яке, у свою чергу, тягне певні правові наслідки для позивача.

Враховуючи, що позивач помилково заявив вимоги про визнання рішення нечинним, замість визнання його протиправними, як це передбачено для рішень субєктів владних повноважень індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим щодо невизнання поданої ТОВ «РАУ» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року як податкової звітності, викладене в повідомлені від 21.05.2010 року вих. №10344/10/15-2.

Суд зазначає, що позивачем невірно вибрань спосіб захисту порушеного права, а саме шляхом зобовязання Державну податкову інспекцію в м. Ялта Автономної республіки Крим визнати та підтвердити факт своєчасного подання податкової декларації ТОВ «РАУ» з податку на додану вартість за квітень 2010 року, у звязку з чим, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача, відповідно до вимог діючого законодавства, є саме задоволення позивних вимог шляхом зобовязання Державну податкову інспекцію в м. Ялта Автономної республіки Крим відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ «РАУ» основні показники поданої податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року з 19.05.2010 року, що узгоджується з приписами ст. 162 КАС України. У звязку з чим суд на підставі ст. 11 КАС України, вважає за можливим вийти за межи позивних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 09.09.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 14.09.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта щодо невизнання поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "РАУ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32542412) податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року як податкової звітності, викладене в повідомленні від 21.05.2010 року №10344/10/15-2.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Ялта відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ" (ідентифікаційний код 32542412) основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року з 19.05.10р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.