Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №295/15878/23
Категорія 38
2/295/264/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Конончук Ю.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовоного провадження, з повідомленням (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
До Богунського районного суду м. Житомира звернулося Акціонерне товариство «Акцент Банк» (далі АТ «Акцент Банк») з позовом до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтувіання позовних вимог позивач вказав 12.04.2017 р. ОСОБА_1 (далі Відповідач) приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та задано платіжну картку. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) має заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.04.2017 р. у розмірі 65 434.76 грн. станом на 28.10.2023 р., яка складається з наступного: 39 838.21 грн. - заборгованість за кредитом; 25 596.55 грн. - заборгованість по відсоткам.
До судового засідання представник позивача не з`явився. В резолютивній частині позовних вимог просив розглядати справу без участі представника позивача, не заперечував проти винесення заочного рішення. (а. с. 1-3).
06.02.2024 р. відповідачка направила до суду відзив на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволені позовних вимог та розглядати справу без її участі. (а. с. 57-59).
Дослідивши повно,всебічно таоб`єктивно обставинисправи,оцінивши безпосередньов судовомузасіданні всізібрані усправі доказив їхсукупності,суд,керуючись своїмвнутрішнім переконанням,дійшов висновкущо позовнівимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває позовна заява АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2023 р. № 295/15878/23 відкрито провадження у справі, розгляд якого здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У позовній заяві АТ «Акцент-Банк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з частин: 39 838,21 грн. - заборгованість за кредитом, 25 596,55 грн. - заборгованість по відсоткам та судові витрати у розмірі 2 684 грн.
Відповідно до змісту ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст.626,628ЦК Українидоговором єдомовленість двохабо більшесторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків.Зміст договорустановлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В силу ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ЦК України, зокрема ст. ст. 207, 634 передбачено спрощений порядок укладання договорів, в т.ч. кредитного договору шляхом приєднання до стандартних (типових) умов, правил, формулярів. Проте такі умови та правила повинні мати конкретний, сталий зміст, тобто не змінюватись протягом тривалого часу, а позичальник повинен бути ознайомлений з ними та розуміти їх. Саме це є запорукою стабільності кредитних відносин та дотримання розумного балансу у відносинах між банком та клієнтом позичальником.
Проте як убачається з Анкети-Заяви від 12.04.2017 р., що підписана Відповідачем, остання містить лише анкетні відомості про Відповідача. Інших істотних умов кредитування, зокрема, розмір кредитного ліміту, розмір та порядку нарахування процентів, неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором, порядок нарахування заборгованості у випадку прострочення кредиту, анкета-заява не має.
Натомість є посилання на Умови та Правила надання банківських послуг, з якими ознайомилась відповідач шляхом підписання заяви-анкети. Названі Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті А-Банку, і позичальник зобов`язана ознайомитись із цими Умовами та Правилами шляхом роздруківки з офіційного сайту та регулярно відслідковувати їх зміни.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих. кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»),
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Суд звертає увагу на те що в Анкеті-Заяві від 12.04.2017 р. відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Посилання в анкеті заяві на офіційний сайт банку, який містить такі Правила, умови обслуговування, не можна визнати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Слід наголосити, що застосування до виниклих правовідносин правил, передбачених ч. ч. 1-2 ст. 634 ЦК України, відповідно до яких сторона в спрощеному порядку може укласти кредитний договір шляхом приєднання до умов та правил надання банківських послуг, в даному випадку є неможливим, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «А-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до момен ту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві-Анкеті домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Анкета-Заява від 12.04.2017 р., копія Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент Банк», що містяться також на сайті позивача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічні правовівисновки викладеніВерховним Судому Постановівід 12лютого 2020р.по справі№ 382/327/18-ц.у постановіВерховного Суд\України від11березня 2015р.(провадження№6-16цс 15), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07. 2019 р. у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До того ж, згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд звертаєувагу,що вАнкеті-Заявівід 12.04.2017р.не вказанапроцентна ставказа кредитнимлімітом намомент підписаннядоговору.Отже,про розмірпроцентної ставкиза кредитнимдоговором.Відповідач в анкеті заяві не була повідомлена. Інші докази у справі достеменно не підтверджують про те, що Відповідач була обізнана із процентною ставкою про кредиту, а Умови та Правила надання банківських послуг, не є складовою кредитного договору, оскільки мають мінливий характер, про що стверджує і сам Позивач в анкеті-заяві. наголошуючи на тому, що Відповідач повинна відслідковувати на сайті зміни, які вносяться до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Наведене свідчить про відсутність стабільності та визначеності у кредитних відносинах, оскільки Позивач мав можливість внести такі зміни до Умов та Правил надання банківських послуг, які б погіршували правове становище позичальника, наприклад, встановити більший розмір процентів.
Отже, Відповідач не був належним чином ознайомлений із процентною ставкою по кредиту, що повинно бути підтверджено його підписом, тому вимоги АТ «А-Банк» про стягнення відсотків, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенції та практику Європейського Суду як джерело права.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обгрунтованим. Таке порушення прав мас бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розг ляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обгрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 р. у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»),
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів, особи на момент її звернення до суду. Порушення має, бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, і 24 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правовог о захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характер) його порушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом і статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було пору шено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо такс порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 39 838.21 грн. - заборгованість за кредитом. У стягнені заборгованості по відсоткам в розмірі 25 596,55 грн. - відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 684,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст. ст.525, 526, 598, 599, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.04.2017 р. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» 39 838.21 грн. що складає заборгованість за кредитом № б/н від 12.04.2017 р. станом на 28.10.2023 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1634,02 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подолання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішенняскладено 04.03.2024.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство Акцент-Банк" (м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, рах. № НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Богунського районного
суду м. Житомира І.Г. Перекупка
Судове рішення № 117389082, Богунський районний суд м. Житомира було прийнято 27.02.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 295/15878/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: