Рішення № 117377181, 29.02.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/23648/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1995 року по 11.01.1998 року; 14.07.1983 року по 19.07.1983 року згідно з трудовою книгою НОМЕР_2 від 29.08.1977 року; періодів здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік; квітень, червень, травень 2017 року; з жовтня 2018 по вересень 2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1995 року по 11.01.1998 року; 14.07.1983 року по 19.07.1983 року згідно з трудовою книгою НОМЕР_2 від 29.08.1977 року; періодів здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік; квітень, червень, травень 2017 року; з жовтня 2018 по вересень 2022; та здійснити перерахунок по теперішній час.

Ухвалою від 16.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на позивача не може перекладатися відповідальність за ведення трудової книжки. Не зарахування відповідачем частини періоду до страхового стажу перешкоджає у реалізації конституційних прав. Позивач вважає, що не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності суперечить нормам законодавства.

Представник відповідача подала до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивачу зараховано періоди підприємницької діяльності з 30.01.1995 по 31.03.1998 пропорційно сплаті страхових внесків, а тому позов в цій частині є необґрунтованим. У записі № 13 трудової книжки НОМЕР_2 позивача відсутня дата наказу про прийняття на роботу, додаткових документів на підтвердження періодів своєї діяльності з 14.07.1983 позивач не долучав, відтак підстави для зарахування періоду роботи позивача з 14.07.1983 по 18.07.1983 до страхового стажу відсутні.

За 2009 рік відсутня інформація щодо нарахування та сплату страхових внесків, відтак підстави для врахування до страхового стажу позивача періоду його підприємницької діяльності за 2009 рік відсутні. Долучені позивачем довідка та патент підтверджують тільки те, що позивач сплатив фіксований податок та не підтверджують обставини нарахування та сплати позивачем страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у 2009 році, що є обов`язковою умовою для зарахування цього періоду підприємницької діяльності до страхового стажу згідно із вимогами статті 24 Закону України № 1058.

Відомості щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки відсутні. Відтак підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів його підприємницької діяльності за 2019 - 2022 роки відсутні.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив ті ж аргументи, що й у позовній заяві.

Представник відповідача подала до суду заперечення, які за змістом відповідають відзиву на позовну заяву.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, з 26.09.2018 отримував пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, а з 03.06.2021 отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV.

Листом від 30.06.2023 №1300-5903-8/95547 відповідач повідомив представника позивача про те, що страховий стаж позивача становить 35 років 04 місяці 28 днів, обчислений по 30.09.2018. Щодо відсутності даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу за 2009 рік, відповідач повідомив, що за 2009 рік позивач не подавав звітність до органів Пенсійного фонду, а тому відсутня позначка щодо сплати страхових внесків за цей період. З 01.01.2010 по 31.10.2010 позивач обрав особливий спосіб оподаткування (фіксований податок). Внаслідок його розмежування до Пенсійного фонду України органами Державного казначейства України надходила частина від сплати фіксованого податку у розмірі 10%, а саме 02.02.2010 надійшло 120,00 грн (щомісячно по 10 грн). За період з січня по червень 2010 року доплата до мінімального страхового внеску не здійснювалася, і таким чином, до страхового стажу за цей період зараховано кількість днів пропорційно до суми сплачених страхових внесків. Окрім цього, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані за 2019-2022 роки, відповідно відсутня інформація щодо страхового стажу позивача за цей період.

Вважаючи дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1995 по 11.01.1998, 14.07.1983 по 19.07.1983 згідно з трудовою книгою НОМЕР_2 від 29.08.1977, періодів здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік, квітень, червень, травень 2017 року, з жовтня 2018 по вересень 2022 протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до понятійного апарату Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058):

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до вказаного Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених вказаним Законом;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із вказаним Законом і за який сплачено страхові внески;

- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В абзаці першому частини першої статті 24 Закону України № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону України № 1058).

У частині четвертій статті 26 Закону України № 1058 передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених вказаним Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок №22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Змістом частини першої статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон України № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановив суд, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.04.1983 по 18.07.1983 пенсійний орган вказав на те, що у записі № 13 трудової книжки НОМЕР_2 позивача відсутня дата наказу про прийняття на роботу.

Надаючи вказаному оцінку, суд враховує, що у цей період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

У підпункті 2.3 Інструкції №162 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Суд встановив, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач з 14.07.1983 по 18.07.1983 працював на роботі, на яку прийнятий на підставі наказу №Пр87-к без дати. Суд зауважує, що цей запис завірений печаткою, яка є читабельною.

У цьому контексті суд вважає за доцільне додати, що відсутність дати наказу про прийняття на роботу не може позбавляти особу права на зарахування всього періоду роботи до страхового стажу позивача та впливати на рівень соціальної захищеності.

Враховуючи наведені обставини, на переконання суду, у відповідача були достатні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 14.07.1983 по 18.07.1983 до страхового стажу. При цьому, суд погоджується із запереченнями сторони відповідача про безпідставність покликання позивача на необхідність зарахування до страхового стажу 19.07.1983, адже період з 19.07.1983 по 11.04.1986 зарахований пенсійним органом.

Суд звертає увагу на те, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для не зарахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.1995 по 11.01.1998, суд враховує таке.

Відповідно до листа відповідача від 08.04.2021 № 1300-5604-8/32293 позивач з 01.01.1995 по 31.03.1998 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, сума сплачених страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 563,49 грн.

На підставі значеного листа позивачу зараховано періоди підприємницької діяльності з 30.01.1995 по 31.03.1998 пропорційно сплаті страхових внесків, що підтверджується долученим до відзиву на позовну заяву розрахунком стажу позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1995 по 11.01.1998 є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік, суд виходить з такого.

За змістом абзацу першого частини другої статті 24 Закону України № 1058 (у редакції, чинні станом на 2009 рік) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (з 01.01.2004), а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.

Відповідно до частин третьої-шостої статті 18 Закону України № 1058 (у редакції, чинні станом на 2009 рік) страхові внески є цільовим загальнообов`язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Зважаючи на викладені положення, суд погоджується із запереченнями представника відповідача про те, що подані позивачем копія довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 19.10.2022, в якій зазначено про те, що позивач за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 сплатив 1200,00 грн фіксованого податку, а також копія патенту, який підтверджує, що позивач був платником фіксованого податку у період з 15.01.2009 по 31.12.2009 підтверджують виконання позивачем податкових зобов`язань, натомість не можуть свідчити про сплату страхових внесків, які за змістом статті 18 Закону України №1058 (у редакції, чинні станом на 2009 рік) не включаються у до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування.

У такий спосіб, враховуючи відсутність інформації щодо нарахування та сплати страхових внесків за 2009 рік згідно із Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5), суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності за квітень, червень, травень 2017 року, з жовтня 2018 по вересень 2022, суд виходить з такого.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон України № 2464-VI).

Відповідно до понятійного апарату Закону України № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною десятою статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За змістом статті 23 Закону України №2464-VI на виконання своїх повноважень Пенсійний фонд та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування мають право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів відомості про суми надходжень, від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей.

Статтею 21 Закону України №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців.

У відповідності до частини п`ятої статті 21 Закону України №1058-IV центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціальною страхування.

В силу частини другої статті 24 України Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, далі - Положення №10-1).

За приписами пункту 3 Положення № 10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Щодо вимоги позивача про зарахування до його страхового стажу періодів підприємницької діяльності за квітень - червень 2017 року, то суд встановив, що такі періоди зараховані до страхового стажу, що підтверджується розрахунком стажу позивача пропорційно сплаті ним страхових внесків відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5).

При цьому, з жовтня 2018 року по 2022 рік інформація щодо нарахування сум заробітної плати та сплати страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5) щодо позивача відсутня.

Суд зазначає, що позивач не надав доказів подання ним за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску за період з жовтня 2018 року по 2022 рік, що було б підставою для зарахування до його страхового стажу такого періоду.

У зв`язку з цим, підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду з жовтня 2018 року по 2022 рік відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.07.1983 по 18.07.1983.

Відтак суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи позивача з 14.07.1983 по 18.07.1983 та провести у зв`язку з цим перерахунок пенсії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.07.1983 по 18.07.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.07.1983 по 18.07.1983 та провести у зв`язку з цим перерахунок пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.