Ухвала суду № 117372883, 29.02.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 369/5231/19

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Захарчук С. С. ,

за участю секретаря судовго засідання - Бублик А. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав -

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Зазначала, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2024 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судовому засіданні без повідомлення причин .

Вказала, що ОСОБА_3 звернувся до суду з завідомо безпідставним та необґрунтованим позовом, що підтверджується відсутністю належних доказів, які передбачені законом для такої категорії справ.

Крім того, неявка позивача і його представника у судові засідання на 13.03.2023, 23.05.2023, 27.06.2023, 13.11.2023, 31.01.2024 при належному повідомленні є зловживанням процесуальними правами з метою штучного затягування процесу.

У зв`язку з розглядом зазначеної справи, ОСОБА_1 були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500 грн.

Посилаючись на вимоги ч. 9 ст. 141 та ч. 5 ст. 142 ЦПК України, просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 17 500 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України суд ухвалив розглядати заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 у письмовому провадженні.

Суд, вивчивши заяву і додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2024 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається те, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Обґрунтовуючи заяву про компенсацію судових витрат, заявник посилається на те, що ОСОБА_3 звернувся до суду з завідомо безпідставним позовом та не з`являвся у судові засідання на 13.03.2023, 23.05.2023, 27.06.2023, 13.11.2023, 31.01.2024 без зазначення причин поважності неявки з метою штучного затягування процесу, що є зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.

З системного тлумачення положень ч. ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 17 500 грн. пов`язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Одночасно, звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Ураховуючи те, що у поданій представником відповідача заяві про розподіл судових витрат не наведено належних обґрунтувань щодо зловживання позивачем процесуальними правими, а саме по собі пред`явлення позову ОСОБА_3 не може свідчити про необґрунтованість його дій, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 44, 76, 81, 141, 142, 353 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення - 29.02.2024.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя С. С. Захарчук