Ухвала суду № 117369654, 12.02.2024, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/735/24

Провадження 2-951/24

ухвала

12 лютого 2024 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Потабенко Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на частки в праві спільної сумісної власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2024 року до Обухівського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, прохальна частина якої містить наступні позовні вимоги: визнати за ОСОБА_1 право на частину в праві спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 152,6 кв. м., житлова площа 38,3 кв. м.

Відповідно до вимогст.185 ЦПК Українисуддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями175,177вказаногоКодексу.

Відповідно до ч.1статті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За приписами ч.1ст.120 ЗК Українипередбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У пункті 18-2постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(зі змінами, внесеними згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей81,116 ЗК України,якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності достатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України.Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості необхідно враховувати, що аналіз змісту нормст.120 ЗК Україниу їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Враховуючи позицію, висловлену у постанові КЦС Верховного Суду 25.02.2019 р. у справі № 199/2099/17, про те, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку.

Відповідно до п.25Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»зазначено, в разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Всупереч вказаним вище вимогам законодавства позивачем не надано доказів наявності права власності відповідача на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 152,6 кв. м., житлова площа 38,3 кв. м.

Згідно ч. 2 ст.133 ЦПК Українирозмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст.4ЗаконуУкраїни«Просудовийзбір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 1073,60 грн. та не більше 13420 грн.

Позивачем до позовної заяви долучена квитанція № 44022107 від 08.02.2024 року про оплату судового збору врозмірі 4542,00 грн..

До позовної заяви додано довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 02.02.2024 року згідно якого вартість об`єкта оцінки становить 3465285, 53 грн. та оціночна вартість земельної ділянки 24363,89 грн., загальна вартість майна становить 3489649,42 грн.

Тобто, суд приходить до висновку, що судовий збір позивачем сплачено не в повному обсязі.

За вказаних обставин, позивачу необхідно усунути вказані недоліки шляхом уточнення позовних вимог щодо долі земельної ділянки на якій знаходиться спірне майно, та шляхом подання квитанцій про сплату судового збору на суму 10 598,00 грн.

За таких обставин, вимоги ЦПК України щодо пред`явлення позову не дотримано.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Враховуючи викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на частки в праві спільної сумісної власності на житловий будинок, залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків.

Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: