Рішення № 117344171, 05.02.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53103/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - відповідач, ТОВ «Укр Кредит Фінанс»), у якому просить визнати недійсним кредитний договір від 30.07.2021 року № 0760-4769 на суму 5 000,00 грн., укладений між позивачем та відповідачем, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 30.06.2021 року невідомі особи заволоділи майном позивача (мобільним телефоном, на якому були встановлені додатки «Приват 24» та «АТ «Райффайзен Банк Аваль», грошовими коштами та банківськими картками АТ КБ «Приватбанк» і «АТ «Райффайзен Банк Аваль»), отримали доступ до його персональних даних та у подальшому через сайт в мережі Інтернет отримали у відповідача кредит на ім`я позивача в розмірі 5 000,00 грн., який був перерахований на викрадену разом з телефоном банківську картку позивача, після чого зазначені особи заволоділи цими коштами.

30.07.2021 року позивач звернувся до органів Національної поліції у м. Дніпро із заявою про злочин, за результатами розгляду якої відкрито кримінальне провадження № 12021046640001016, у якому позивача визнано потерпілим; на час подання позову до суду проводиться досудове розслідування.

30.07.2021 року позивач повідомив працівників АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Райффазен Банк Аваль» про злочини, вчинені проти нього, викрадення телефону та карток.

14.08.2021 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про те, що кредитних договорів з ним не укладав, на сайті та в особистому кабінеті не реєструвався, одноразовий ідентифікатор для підписання договору не отримував і не використовував, коштів не отримував. У вказаній заяві позивач також повідомив про вищезазначені обставини та вимагав скасувати заборгованість за кредитом.

Проте відповідач відповіді на вказану заяву не надав.

15.08.2021 року позивач повторно звернувся до органів Національної поліції Дніпропетровської області з письмовою заявою про скоєні щодо нього злочини. Письмової відповіді позивач не отримав, але слідчий Дніпровського районного управління поліції повідомив позивача про долучення цієї зави до кримінального провадження № 12021046640001016.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 203, 215, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.10.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про визнання кредитного договору недійсним та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.01.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2022 року розгляд справи відкладено на 06.04.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2022 року розгляд справи відкладено на 08.09.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про визнання кредитного договору недійсним залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2022 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2022 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2022 року продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про визнання кредитного договору недійсним та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.02.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2023 року розгляд справи відкладено на 16.05.2023 року.

30.03.2023 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив обґрунтований тим, що 30.07.2021 року між відповідачем та позивачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0760-4769 на суму 5 000,00 грн. Кредитний договір укладено сторонами з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 03.11.2020 року № 175-П (далі - Правила). Укладення кредитного договору в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Відповідно до п. 6.1 кредитного договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту. Згідно з п. 4.1 Правил для перевірки відповідності заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти договір заявник заповнює Заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі особисті дані, визначені в Заявці як обов`язкові, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про можливість надання кредиту (направлення оферти). Використання електронної автентифікації здійснюється за допомогою даних заявника в банку, де він обслуговується (BANKID), заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність. Позивачем було використано систему BankID Національного банку України - державну систему віддаленої ідентифікації, яка забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу. Електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб з використанням системи BankID Національного банку України відбувається шляхом передачі персональних даних такої особи від абонента ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента надавача послуг, який надає послугу користувачу, та є безпечною для користувачів. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг. Система BankID Національного банку України є маршрутизатором. Учасниками процесу взаємодії в системі BankID Національного банку України є: 1) абонент ідентифікатор - банк України, який володіє ідентифікаційними даними користувача та передає їх абоненту-надавачу послуг засобами системи BankID Національного банку України; 2) абонент надавач послуг - юридична особа-резидент або державна установа, яка надає дистанційну послугу користувачу та для цього отримує його ідентифікаційні дані від абонента-ідентифікатора засобами системи BankID Національного банку України; 3) користувач - фізична особа, яка ініціювала електронний запит на електронну дистанційну ідентифікацію. Тобто, система BankID Національного банку України - це швидкий, зручний, а головне, безпечний спосіб здійснення електронної дистанційної ідентифікації фізичних осіб для подальшого отримання адміністративних (державних), фінансових, комерційних та інших послуг у мережі Інтернет (постанова Правління Національного банку України № 32 від 17.03.2020 року «Про затвердження Положення про систему BankID Національного банку України»). Позивачем було передано відповідачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації) як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору. Без введення ОСОБА_1 логіну і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно позивачу, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачем персональних даних від позивача з метою укладення договору є неможливим.

Крім того, відповідно до п. 5.2 Правил позивач надав відповідь відповідачу електронним повідомленням про ознайомлення та повне і безумовне прийняття оферти (акцепт) щодо укладення договору в електронній формі (в рамках ІТС кредитодавця) в особистому кабінеті заявника/позичальника шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надісланий позивачу в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний заявником в заявці, що вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також, позивачем не надано належних доказів, що кредитний договір укладено не ним, а іншою особою, яка протиправним шляхом заволоділа персональними даними позивача.

Крім зазначеного, відповідач не погоджується з розміром витрат позивача на правничу допомогу адвоката; позивачем не надано детального розрахунку понесених витрат та інші докази на підтвердження надання правничої допомоги (постанова Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2023 року клопотання представника відповідача про витребування доказів та залучення третьої особи у даній цивільній справі задоволено частково. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк»: інформацію, чи здійснювалось 30.07.2021 року ОСОБА_1 розпорядження через систему BankID Національного банку України щодо передачі своїх персональних даних на підтвердження належної дистанційної ідентифікації, та які персональні дані ОСОБА_1 були передані з метою належної дистанційної ідентифікації; ідентифікуючі дані використання ОСОБА_1 системи BankID Національного банку України. В задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи на стороні відповідача - АТ КБ «Приватбанк» у даній цивільній справі відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2023 року відкладено розгляд справи на 31.08.2023 року.

У листі від 31.08.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду повідомив, що між клієнтом ОСОБА_1 та Банком укладений договір № req2#000530753653 від 30.07.2021 року про надання банківських послуг (далі -Договір). Договір складається з: анкети-заяви, пам`ятки клієнта, Умов, розміщених на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms у мережі Інтернет. Належним чином заповнена заява була підписана клієнтом і, таким чином клієнт виразив cвою згоду, що заява разом з Умовами і Тарифами складає укладений Договір про надання банківських послуг. Пунктом 1.1.6.8.3.7.3 Умов передбачено, що клієнт згідно Закону України «Про захист персональних даних» з метою формування його кредитної історії дає згоду на збір, зберігання, використання, поширення інформації про себе в ТОВ «Українське бюро кредитних історій», а також на передачу/отримання Банком/іншими суб`єктами господарювання, з якими Клієнт уклав кредитні угоди, в/від Бюро такої інформації. Факт згоди Клієнта підтверджується підписанням Заяви або іншого документа, який свідчить про приєднання клієнта до цих умов та Правил надання банківських послуг. З огляду на зазначене, Банк має згоду від клієнта на отримання його кредитної історії від Бюро.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року відкладено розгляд справи на 05.02.2024 року.

26.10.2023 року позивачем подано письмові пояснення, в яких останній зазначає, що кредитних договорів не укладав, на сайті та в особистому кабінеті не реєструвався, одноразовий ідентифікатор для підписання договору не отримував і не використовував, коштів не отримував. Рахунки позивача (картки) використали треті особи без фізичної участі позивача і електронної ідентифікації та позивач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв утраті та незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Позивач в судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. У письмових поясненнях просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 30.07.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0760-4769, за яким кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію з розміром кредитного ліміту 5 000,00 грн. Договір підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А368.

Згідно з копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 04.08.2021 року відомості про заяву, повідомлення ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) внесені до ЄРДР, номер кримінального провадження: 12021046640001016.

Відповідно до копії постанови про залучення потерпілого від 08.09.2021 року слідчого Слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області встановлено, що 03.08.2021 року до відділення поліції № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_1 , що 30.07.2021 року приблизно о 08:00 год. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , де умисно, таємно, шляхом вільного доступу викрала чуже майно, яке належить гр. ОСОБА_1 , чим спричинила останньому матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється. Даний факт зареєстровано в ЄРДР 04.08.2021 року за № 12021046640001016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Постановлено залучити ОСОБА_1 до участі у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12021046640001016 від 04.08.2021 року в якості потерпілого.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 цього Закону).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 6 ст. 11 цього Закону визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення зазначеної норми, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, з урахуванням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Згідно з ч. 1 цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» опубліковані на Сайті відповідача та перебувають в загальному доступі.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення кредитного договору та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

За Правилами позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції відповідача), тобто договір укладено з додержанням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заявник/позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору (умовами цих Правил та Кредитного договору) (п. 5. 4 Правил).

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений сторонами кредитний договір відповідає вимогам законодавства щодо укладення правочинів в електронній формі.

Так, за встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на вебсайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

У п. 7 оскаржуваного кредитного договору «Реквізити сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) позичальника ОСОБА_1 - номер пароля А368.

Без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, отже, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови та надання кредиту.

За змістом п. 4.1 Правил для перевірки відповідності заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти договір заявник заповнює Заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі особисті дані, визначені в Заявці як обов`язкові, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про можливість надання кредиту (направлення оферти). У разі використання електронної автентифікації заявник за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID), зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність.

З матеріалів справи вбачається, що перерахування коштів відповідачем за оспорюваним кредитним договором було здійснено 30.07.2021 року безготівково шляхом зарахування переказу на картку позивача, рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк» за допомогою системи LiqPay АТ «Приватбанк», що підтверджується витягом з реєстрів банків щодо видачі кредиту 0760-4769 від 30.07.2021 року, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем було використано систему BankID Національного банку України - державну систему віддаленої ідентифікації, яка забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу. Електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб з використанням системи BankID Національного банку України відбувається шляхом передачі персональних даних такої особи від абонента ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента надавача послуг, який надає послугу користувачу, та є безпечною для користувачів. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг.

Відповідно до п.п. 20-23, 26 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 01.03.2020 року № 32, учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є користувачі та Абоненти. Користувач для отримання послуги на порталі послуг Абонента має обрати електронну дистанційну ідентифікацію через Систему BankID Національного банку. Система BankID Національного банку спрямовує користувача після його вибору способу ідентифікації на центральний вузол Системи BankID Національного банку, на якому обирається абонент-ідентифікатор. Система BankID Національного банку після вибору користувачем абонента-ідентифікатора перенаправляє користувача на сторінку сервісу автентифікації обраного абонента-ідентифікатора. Система BankID Національного банку відповідно до специфікації взаємодії забезпечує передавання електронних запитів на електронну дистанційну ідентифікацію і підписаних, зашифрованих електронних підтверджень електронної дистанційної ідентифікації між Абонентами. Абонент зобов`язаний з метою електронної дистанційної ідентифікації користувача через Систему BankID Національного банку отримати від користувача дозвіл на надання відомостей про наявність банківського рахунку абонентові - надавачу послуг. Згода та дозвіл користувача можуть бути включені до договору між абонентом-ідентифікатором та користувачем.

Позивачем було передано відповідачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації) як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору. Без введення ОСОБА_1 логіну і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно позивачу, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачем персональних даних від позивача з метою укладення договору є неможливим.

Доказів, що при проведенні ідентифікації банком порушено вимоги закону та надано доступ до персональних даних сторонній особі матеріали справи не місять.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що персональні дані, які зазначені в анкеті на отримання кредиту, вибули поза волею позивача та були внесені до заяви саме сторонньою особою.

З огляду на зазначене, враховуючи, що: при укладенні оскаржуваного кредитного договору відповідачу було передано персональні дані позивача (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації); введено логін і пароль в інтернет-банкінгу, де обслуговується позивач, та які відомі виключно позивачу; перерахування коштів за оспорюваним кредитним договором було здійснено безготівково шляхом зарахування переказу на картку позивача, (рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк»); позивачем не надано доказів, що вказана картка, на яку зараховано кошти, йому не належить та що фактично кредитні кошти отримано іншою особою, а також належних доказів укладення договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак, про відмову в задоволенні позову.

Посилання позивача на витяг з ЄРДР 04.08.2021 року про внесення до ЄРДР відомостей, номер кримінального провадження: 12021046640001016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та постанову про залучення потерпілого від 08.09.2021 року слідчого Слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, суд оцінює критично, оскільки в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України обов`язковими для суду є лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також, з указаних витягу з ЄРДР та постанови про залучення потерпілого від 08.09.2021 року вбачається лише, що за заявою ОСОБА_1 30.07.2021 року невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , де умисно, таємно, шляхом вільного доступу викрала чуже майно, яке належить ОСОБА_1 .

При цьому відсутня ідентифікація цього майна, яке згідно із заявою позивача, було викрадене у нього.

Що стосується витягу з ЄРДР, то суд звертає увагу, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у п. 1 Гл. 2 Розд. І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.07.2012 року № 69, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 761/28347/15-к.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що докази це будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених чинним законодавством правових підстав для визнання оскаржуваного кредитного договору недійсним, отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 11, 15, 16, 203, 205, 207, 215, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 95, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 15.02.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький